Пісні

Ой з-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А з-за хутора вилітало два,
Один одного братом називав.

– Ой брате ж, сокіл, ой де ж ти літав,
Ой де ж ти літав, що ж ти там видав?

– Ой літав я то, де брата вбито,
Де брата вбито не теперечка.

Де брата вбито не теперечко,
Проросло жито крізь реберечко.

Проросло жито крізь реберечко,
Закипіла ж кров кругом серденька.

Та ти, крапивка, та ти, крапивушка ж моя, да ей,
По всьом полю пороссіювана.

Та по всьом полю пороссіювалась, да ей,
Нєту стежки, нєт дороженьки туда.

Та нєту стежки, нєт дороженьки туда, да ей,
Нєту милому ж проходоньки сюда.

Та тілько пройшло стадо сєрих лошадєй, да ей,
Попереду ж конь вороненькой ідьоть.

Та попереду ж конь вороненькой ідьоть, да ей,
Конь ідьоть, ідьоть, подпляшивайоть.

Конь ідьоть, ідьоть, подпляшивайоть, да ей
Си[ди]ть Ванька всьо ж роспрашивайоть.

Шо й з-за горі, та шо й з-за гори ой вітер повіває.
Мати ж дочку ой про життя ж пита[є].

Спитай, мати, та спитай, мати, ой сірого утяти,
Сіре ж утя ой на морі ж ночу[є].

Сіре утя, та й сіре утя ой на морі ночує.
Воно ж, моє, ой все горенько ж чу[є].

Перве горе, та перве горе – ой свекруха лихая,
Друге ж горе – ой дитина ж мала[я].

Трейтє горе, ой трейтє горе – ой милой не говоре,
Що сам їде ой у поле ж ора[ти].

Шо сам їде, та шо сам їде ой у поле орати,
Й мене ж бере ой волів поганя[ти].

Ой гей, воли, та ой гей, воли, та сірі ж, половії,
Верніть мої ой літа ж молоді[ї].