Із-за гори кам'яної голуби літають,
/ Не зазанала розкіш волі – вже літа минають. / 2

– Запрягайте, хлопці, коні, коні воронії,
/ Та й поїдем доганяти літа молодії. / 2

Наздогнали літа мої на кленовім мості,
Ой верніться, літа ж мої, хоч до мене в гості.

– Не вернемось, не вернемось, бо нема до кого,
/ Було б тоді шанувати, як здоровʼя свого. / 2

В послєдній нонєшній дєньочек
Гуляю з вами я, друззя,
А завтра рано, чуть свєточок,
Заплаче вся моя сємʼя.

/ Заплачуть браття й сьостри родні,
Заплаче мать, отєц родной. / 2

/ Єщо заплаче та дєвчонка,
С которой три года гуляв. / 2

/ Єщо заплаче той товариш,
С которим часто випивав. / 2

Зажурилася та молода удіва,
Що не скошена зеленая дібріва.

– Найму косарів та пʼятдесят чотири,
Щоб мою траву низесенько скосили.

Косарі косять, вітер повіває,
Шовкова трава та на косу лягає.

Шовкова трава та на косу лягає,
Мати невісточку рано пробуждає.

– Вставай, невісточко, та вствай, молоденька,
Подій коровок, що од батька нагнала.

Подій коровок, що од батька нагнала,
Вижень овечок, що мати дарувала.

– Годі тобі, мати, та цим словом докоряти,
Я з твоїм сином та не один вечір стояла.

Я з твоїм сином не один вечір стояла.
Я твоєму сину всю правду казала.

Що мої корови, то чорнії брови,
А мої овечки – ласкаві словечки.

Коту, коту, котусю,
Займи нашу телусю,
Вона напасеться,
Водички напʼється,
Ляже і полеже,
Галі боки влеже
А-а-а...

Один місяць сходить, а другий заходить,
/ Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. / 2

– Не ходи, козаче, не ходи до мене,
/ Бо любов невірная, ой не візьмеш ти мене. / 2

– А я хожу, хожу, та й не нахожуся,
/ Я з тобою, серденько, ой не наговорюся. / 2

Як дозволе батько, як дозволе мати,
/ Візьму за рученьку, ой поведу до хати. / 2

Ой гиля, ой гиля, сірі гусоньки, на став.
/ – Добрий вечір, дівчино, бо я ще й, бо я ще й не спав. / 2

Ой не спав, не дрімав, та й не буду спати,
/ Ой дай мені, дівчино, повече..., повечеряти. / 2

– Єсть у мене вечеря – уха, рибка печена.
/ Не для тебе, серденько, пригото..., приготовила. / 2

Вівчар вівці пасе,
/ Він до мене, молодої, щовечора, щовечора йде. / 2

Ой горе тій чайці, ой горе небозі,
/ Що вивела чаєняток при битій дорозі. / 2

Ішли чумаченьки, ішли молоденькі,
/ Вони чаєчку зігнали, чаєнят забрали. / 2

А чаєчка вʼється, об дорогу бʼється,
/ К сирій землі припадає, чумаків благає. / 2

– Ой ви, чумаченькі, ой ви, молоденькі,
/ Верніть моїх чаєняток, діточок маленьких. / 2

Один каже: "Віддаймо!", другий каже: "Не даймо!",
/ Трейтій каже: "Брати наші, наваримо каші". / 2

Ой горе тій чайці, ой горе небозі,
/ Що вивела чаєняток при битій дорозі. / 2

– Ой орьол, ти, орьол сизокрилий, арьол,
/ Ти літаєш високо, ти биваєш далєко. / 2

Чи не був ти, арьол, на Українє радной?
/ Чи не бачив, арьол, дівчиноньки моєй? / 2

Чи не журиться вона, не печалиться,
/ Чи за мною, козаком, побивається? / 2

В мене батько як цвіт, завʼязав мені світ,
/ В мене мати як зоря, рано заміж оддала. / 2

У велику сімʼю, у далеку сторону,
/ А велика сімʼя вся вечерять сіда. / 2

А велика сімʼя вся вечерять сіда.
/ А мене, молоду, посилають по воду. / 2

Як по воду я йшла, спотикалася,
/ Своїм білим фартушком утиралася. / 2

Як з водою я йшла, прислухалася,
/ Чи не бʼється сімʼя, чи не лається. / 2

Вся сімейка мовчить, одна мати бурчить:
/ – Ой ти, сину, мій син, чом горілки не пʼєш? / 2

Чом горілки не пʼєш, чого жінки не бʼєш?
/ – А за що єї бить, вони вміє все робить. / 2

І спекти, і зварить, і зо мною говорить,
І спекти, і зварить, і зо мною говорить.

По саду ходила, цвіточки рвала,
/ Кидала, бросала під ті ворота. / 2

Кидала, бросала під ті ворота.
/ – Не смійся, козаче, що я сирота. / 2

Не смійся, козаче, що я сирота,
/ Якби прийшов сватать, то я б не пішла. / 2

– Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
/ Поїду в Росію, там кращу знайду. / 2

Обʼїхав Росію ще й городів два,
/ Не знайшов дівчини, як ти, сирота. / 2

Ой вийшла дівчина засмученая,
/ По личеньку видно – зарученая. / 2

* Ой вийшла дівчина заплаканая,
Наверно, дівчина засватаная.

* Текст розказали без співу.

По той бік гора, по той бік друга,
/ Поміж тими крутими горами сходила зоря. / 2

Ой то не зоря, то діва моя,
/ Взяла вона нові відеречка, по воду пішла. / 2

А я з зорею та все за нею,
/ Сірим конем та все чистим полем слідом за нею. / 2

– Дівчино моя, напої коня,
/ Із нової рубленой криниці, з повного відра. / 2

– Козаченьку мій, якби я твоя,
/ Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла. / 2

Козаченьку мій, не пʼє води кінь
/ З цеї новой рубленой криниці, з повного відра. / 2

– Дівчино моя, сідай на коня,
/ Та й поїдем у чистеє поле до мого двора. / 2

В мене ні двора, в мене ні кола,
/ Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. / 2

Присвятая Діва, Діва Марія
Сина родила.

Сина родила,
Спородивши, вона, Діва Марія,
Окупала.

Окупала,
Окупавши, вона, Діва Марія,
Сповивала.

Сповивала,
Прилітали к Діві, Діві Марії,
Та й три анголя.

Та й три анголя,
Сіли, впали Діві, Діві Марії,
На праве плечо.

На праве плечо,
Заглядають Діві, Діві Марії,
У біле лицо.

У біле лицо:
– Ой чого ж ти, Діва, Діва Марія,
Зажурилася?

Зажурилася.
Чи ти свого Сина, Сина-анголя,
Не впізнала?

Не впізнала,
А вже ж твій Син, Син-анголь,
На Ордані.

На Ордані.
Ой там на Ордані та три королевичі
Виїжджали.

Виїжджали.
Один виїжджав же з миром, кадилом –
Та й помирував.

Та й помирував.
Другий виїжджав же з своєю квітою –
Та й оквітував.

Та й оквітував.
Трейтій виїжджав же з своєю дарою –
Та й обдарував.


Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
Дайте, діду, пʼятака,
А ти, бабо, ковбасу,
А то хату рознесу.

Під дубом, дубом, під дубиною,
/ Там седів голуб з голубино[ю]. / 2

Вони сиділи, парувалися,
/ Правим крилечком та й обніма[лись]. / 2

Ой де не взявся охотник з поля,
/ Убив голуба, голубка – вдо[ва]. / 2

Узяв під полу, приніс додому,
/ Налив водиці, сипнув пшини[ці]. / 2

– Не буду їсти, не буду пити,
/ Нема милого, й ні з ким прожи[ти]. / 2

– Ой єсть у мене сім пар голубів,
/ Вибирай собі, котрого люб[иш]. / 2

– Ой я й ходила, та й вибирала,
/ Нема такого, як утеря[ла]. / 2

Росте древо тонке, високе.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

А під тим же древом там Іванко ходить.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Ружжо заряжає, на орла стріляє.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Не стріляй, не стріляй, молодий Іванко.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Як будеш ти та й женитися.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Буде йти на тебе сніг-метелиця.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Я й укрию тебе, тебе, молодого.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

І свашечок, і світилочок.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Сів Христос да й вечеряти.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Прийшла к йому та й Божая мати.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Оддай, синку, золотії ключі.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Та й випустим всі праведні душі.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Однеї душі та не випустим.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Одна душа та й согрішила.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Отця й неньку та й налаяла.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

А пʼятінку рано проспівала.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

Неділеньку рано проснідала.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на здоровʼя.

/ Усі горі зеленіють, /2
Тільки одна гора чор[на].

/ Тільки одна гора чорна, /
Що сіяла бідна вдо[ва].

/ Чорна хмара наступає, / 2
Сестра з братом розмовля[є].

/ – Ой братіку, соколочку, / 2
Пусти мене на зімоч[ку].

/ – Ой сестрице, перепілко, / 2
Скажи, в тебе діток скіль[ко]?

/ – Раз четверо, раз пʼятеро, / 2
Разом буде девʼяте[ро].

/ Як будеш ти обідати, / 2
Я вижену діток з ха[ти].

/ Ідіть, діти, ідіть з хати, / 2
Сіда дядько обідати.

/ А діточки в кутку гнуться, / 2
Бо немає у що взуть[ся].

/ Ідіть, діти, ідіть босі,
Бо дивиться дядько зко[са].

/ Не так дядько, як дядина, / 2
Сичить вона, як гади[на].

Як були в мене воли, та й кумалися куми.
Гей-гей-гей, та й кумалися куми.

Як не стали волів мать, стали куми забувать.
Гей-гей-гей, стали куми забувать.

Куми пʼють, та гуляють – нас чаркою минають.
Гей-гей-гей, нас чаркою минають.

Ходім, жінко, додому, ми не нужні нікому.
Гей-гей-гей, ми не нужні нікому.

Стали жить ми, поживать, стали волів наживать.
Гей-гей-гей, стали волів наживать.

Сім пар волів нажили – стали куми в гості звать.
Гей-гей-гей, стали куми в гості звать.

Отепер ми будем знать, як нам кумів вибирать.
Гей-гей-гей, як нам кумів вибирать.

/ Як насіємо, та й насіємо / 2
Конопель, конопель,
/ Конопель-пель-пель, / 4
Конопель, конопель.

/ Як унадився, та й унадився / 2
Журавель, журавель,
/ Журавель-вель-вель, / 4
Журавель, журавель.

/ Як до бабиних, та й до бабиних / 2
Конопель, конопель,
/ Конопель-пель-пель, / 4
Конопель, конопель.

/ Та як я ж тому / 4
Журавлю, журавлю,
/ Журавлю-влю-влю, / 4
Журавлю, журавлю.

/ Та києм ноги / 4
Перебʼю, перебʼю,
/ Перебʼю-бʼю-бʼю, / 4
Перебʼю, перебʼю.

/ Та щоб він більше / 4
Не літав, не літав,
/ Не літав-тав-тав, / 4
Не літав, не літав.

/ Та й конопельок / 4
Не щипав, не щипав,
/ Не щипав-пав-пав-пав, / 4
Не щипав, не щипав.