Пісні

Вітер дуба нагинає,
/ Сидить козак на мо…, на могилі,
Та й ві…, та й вітра питає. / 2

Та й ві…, та й вітра питає:
/ – Скажи, вітре, скажи, буйний,
Де ко…, де козацька доля? / 2

Де ко…, де козацька доля.
/ – Твоя доля коза…, козацькая,
В зеле…, в зеленому гаю. / 2

В зеле…, в зеленому гаю,
/ Лежить вона прито…, протоптана
Кіньми, кіньми та волами. / 2

Породила мене рідна мати
В зеле…, в зеленому житі,
/ Дала мені гірку, гірку долю,
Треба, треба з нею жити. / 2

Породила мене рідна мати
В зеле…, в зеленому просі,
/ Дала мені гірку, гірку долю,
Я ї…, я її не бросю. / 2

Зайшло сонце за віконце, за сад-виноград,
Цілуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за ручину – та й в сад повела.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

– Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Є у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Є у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Є у мене кінь вороний, ще й збруя нова.

Є у мене кінь вороний, ще й збруя нова,
Є у мене бочка пива, ще й друга вина.

Косив батько, косив я – та й викосив солов`я,
Соловей у саду, тьох да тьох, канареєчка,
Роман косить, Гапка в`яже, Катерина загріба,
Грицько воли напува, Ганна воду витяга.
Ой мамо, люблю Гриця, Гриць на конику вертиться,
В Гриця шапка до лиця, люблю Гриця-молодця.

Прийди, Грицю, у неділю – дам сорочку тонку й білу,
Соловей у саду, тьох да тьох, канареєчка,
Роман косить, Гапка в`яже, Катерина загріба,
Грицько воли напува, Ганна воду витяга.
Ой мамо, люблю Гриця, Гриць на конику вертиться,
В Гриця шапка до лиця, люблю Гриця-молодця.

Прийди, Грицю, в понеділок – підем разом по барвінок,
Соловей у саду, тьох да тьох, канареєчка,
Роман косить, Гапка в`яже, Катерина загріба,
Грицько воли напува, Ганна воду витяга.
Ой мамо, люблю Гриця, Гриць на конику вертиться,
В Гриця шапка до лиця, люблю Гриця-молодця.

Прийди, Грицю, у вівторок – та зв`яжем разом снопів сорок,
Соловей у саду, тьох да тьох, канареєчка,
Роман косить, Гапка в`яже, Катерина загріба,
Грицько воли напува, Ганна воду витяга.
Ой мамо, люблю Гриця, Гриць на конику вертиться,
В Гриця шапка до лиця, люблю Гриця-молодця. Гоп!

Котику сіренький, не ходи до хати,
Не ходи до хати, не буди дитяти,
Дитя буде спати, мати колихати.

Люлі-люлі-люлі, прилетіли гулі,
Сіли на воротах в червоних чоботах,
Стали люлю колихати і синочка збавляти.
Спи, синочку мій миленький,
Спи, мій зайчику рідненький.

Люлі-люлі-люлі, прилетіли гулі,
Сіли на колисці в червонім намисті,
Баю-баю-баю-бай, спи, синочку, засипай.

Пішла киця по водицю – та й упала у криницю,
Іде котик нюха-нюха, тягне кішечку за вуха,
Цить, кицю, не кричи, якщо впала, так мовчи,
Люлі-люлі-люлі, люлі-люлі-люлі.

Баю-баюшки-баю, не лягай же на краю,
Прийде сіренький вовчок – та й укусе за бочок,
Баю-баю-баю, синочка качаю, люлі-люлі-люлі.

Купала, на Йвана,
Купався Іван – та й в воду упав,
Купала, на Йван[а].

Купався Петрусь – та й у воду уплюсь,
Купала, на Йван[а].

Купався Пилип – та й до кладки прилип,
Купала, на Йван[а].

Купався Денис – та й на кладці завис,
Купала, на Йван[а].

Купався Мусій – доведеться усім,
Купала, на Йван[а].

/ Летів орел через сад зелений –
Та й став калину клювать. / 2

/ Любив козак молоду дівчину –
Та й став її покидать. / 2

/ Вона його, сволоч, отруїла –
Та й стала його питать. / 2

/ – Скажи, милий, скажи, чорнобривий,
Ой чого ж ти заболів? / 2

/ Чи од пива, чи од горькой водки,
Чи од сладкого вина? / 2

/ Скажи, милий, скажи, чорнобривий,
Ой де ж тебе поховать? / 2

/ – Сховай, мила, сховай, чорнобрива,
Де сходяться три шляхи. / 2

/ Один – в Київ, другий – на Полтаву,
Третій – в самую Москву. / 2

Меланки ходили, васильки носили.
– Василику, тату, пусти нас у хату.

Ми жита не жали, чесний хрест держали,
Золоту кадільницю.

Кадітеся люди, до вас Христос буде,
Богу свічу ставте, а нам пиріг дайте.
Дожитайте вечір добрий!


Ой на річці, на Йордані, Божа мати ризи мила.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.

Не помила, поялила, повісила на калині.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.

Прилетіли анголята, взяли ризи на крилята.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.

Небеса ті одтворились, всі святії поклонились.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір.

На вгороді верба, під горою вода,
/ Ой там дівчина гарна, чорнобрива,
Хороша, молода. / 2

На доріжку глядить, а з доріжки курить,
/ Ой там же їдуть славні козаченьки
На конях вороних. / 2

А один під`їжджа й до дівчини морга:
/ – Ой будь здорова, моя чорноброва,
Напій же мені коня. / 2

– Не великий ти пан, та й напій коня сам,
/ Бо трава – роса, а дівчина боса,
Ніженьки змочить собі. / 2

Один місяць сходить, а другий заходить,
/ Козак до дівчиноньки, гей, щовечора ходить. / 2

– Не ходи, козаче, не ходи до мене,
/ Бо любов невірная, гей, не візьмеш мене. / 2

– А я ходжу, ходжу – та й не находжуся,
/ Я з тобою, серденько, гей, не наговорюся. / 2

Один місяць сходить, а другий заходить,
/ Козак до дівчиноньки, гей, як ходив, та й ходить. / 2

Ой піду я на долину, подивлюсь я на калину,
/ Долина широка, калина висока, аж додолу гілля гнеться. / 2

А під тою калиною стояв козак з дівчиною,
/ Дівчинонька плаче, сльози проливає, свою долю проклинає. / 2

– Ой якби я була знала, не йшла б заміж та гуляла,
/ У рідного батька, у рідної неньки, як мак-квітка розквітала. / 2

А тепер я мушу знати, пізно лягти, рано встати.
/ Пізненько лягала, раненько вставала, свою долю проклинала. / 2

Ой піду я на долину, ще раз гляну на калину,
/ Долина широка, калина висока, а я стою одинока. / 2

Ой піду я на долину, ще раз гляну на калину,
/ Квіти я саджала, квіти поливала, нема того, що кохала. / 2

/ Понад лугом зелененьким / 2
/ Брала вдова льон дрібненький. / 2

/ Вона брала, вибирала, / 2
/ Тонкий голос подавала. / 2

/ Там Василько сіно косе, / 2
/ Тонкий голос переносе. / 2

/ Кинув косу додолоньку, / 2
/ А сам пішов додомоньку. / 2

/ Як прийшов же він додому, / 2
/ Схилив голову до столу. / 2

/ Вийшла з хати стара мати, / 2
/ Стала Василя питати: / 2

/ – Ой Василю, ти, мій сину, / 2
/ Чом не п`єш ти, не гуляєш. / 2

/ – Тоді буду пить, гуляти, / 2
/ Як дозволиш вдову брати. / 2

/ – Не дозволю вдову брати, / 2
/ Вдова вміє чарувати. / 2

/ Чарувала мужа свого, / 2
/ Причарує сина мого. / 2

Мені Бог догодив, конопель не вродив,
Щоб не пряла, не микала, а сиділа триндикала.

Триндикала, триндикала, повну хату накликала,
А ще буду триндикати, щоб і в сіни накликати.

Танцювала гопака – побила ботінки,
Осталися на ногах чулки та резинки.

Ой сип сирівець та криши опеньки,
Не вдалась я до роботи – так на витрибеньки.

Я рвала, кидала із рожі квіту,
/ Я рвала, кидала на бистру ріку. / 2

– Пливи, пливи, квітко, під ті ворота,
/ Ой вийди, дівчино, моя й сирота. / 2

– Не смійся, козаче, що я сирота,
/ Коли б прийшов сватать, то я б не пішла. / 2

– Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
/ Поїду в Росію, там кращу знайду. / 2

Об`їхав Росію і всі города,
/ Не знайшов кращої, як та сирота. / 2

Приїхав з Росії, під ті ворота:
/ – Ой вийди, дівчино, моя й сирота. / 2

Ой вийшла дівчина засмученая,
/ По личеньку видно – зарученая. / 2

Ой вийшла дівчина заплаканая,
/ По личеньку видно – засватаная. / 2

Ще вчора звечора рушники дала,
/ Тобі, молодому, жалю завдала. / 2