Пісні

А в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,

Та й добрим людям на здоров`я.
Рано задзвонили, людей побудили,

Щедрий вечір, добрий вечір,
Та й добрим людям на здоров`я.

Уставайте жони, замітайте доли,
Щедрий вечір, добрий вечір,

Та й добрим людям на здоров`я.
Застеляйте столи, кладіть паляниці,

Щедрий вечір, добрий вечір,
Та й добрим людям на здоров`я.

Кладіть паляниці з ярої пшениці,
Щедрий вечір, добрий вечір,

Та й добрим людям на здоров`я.
З ярої пшениці, та з Йордан водиці,

Щедрий вечір, добрий вечір,
Та й добрим людям на здоров`я.

/ А в батенька донька на одході, / 2
Посадила горіх в огороді.

Рости, рости, мій горішечок,
Рости, рости, та й розполонися,
Мій батенько, за мной не журися.

/ Кохай собі другую такую, / 2
Як викохав мене, молодую.

/ А в свекрухи та й не так буде, / 2
Сніданнячко під обід буде.

Сніданнячко під обід буде,
/ А обід – та й увечері. / 2

/ А обід – та й увечері, / 2
А вечеря – та й опівночі.

/ А вечеря – та й опівночі, / 2
Не виспались мої карі очі.

/ За горами гори високі,
За горами сонце горить. / 2

/ Згадаю я, милий, про тебе,
Згадаю – так серце болить. / 2

/ Як раз у неділю, раненько,
Як соловей пісню співав. / 2

/ Заходю я в хату тихеньку,
Як свекор листочка читав. / 2

/ А милий же пише в листочку,
Що то я ума вивіряв. / 2

Зайшло сонце за віконце, за сад-виноград,
Цілуйтеся-милуйтеся, а хто кому рад.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за рученьку – та й в сад повела.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

– Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене кінь вороний, ще й збруя нова.

Єсть у мене кінь вороний, ще й збруя нова,
Єсть у мене бочка пива, ще й бочка вина.

– Калина-малина, чом не розцвітаєш,
/ Молода дівчина, гей, чом стоїш, думаєш. / 2
– Я і думаю, ще й думати буду,
/ Любила козака – повік не забуду. / 2

Ой люлічки, люлі,
Налетіли гулі,
Стали думать і гадать,
Чим Іванка годувать.

Хиті, хиті, а коники в житі,
Нікому вигнати, тільки Микиті,
А Микита не гуля, черевички поправля.

Куй, куй, чобіток,
Подай, бабо, молоток,
Не подаси молоток –
Не підкую чобіток.
Кинь копієчку на тарілочку.

Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила, цьому дам,
Цьому дам, цьому дам, цьому дам,
А цьому не дам, цей дров не рубав, в ліс не ходив,
Борщу й каші не варив.
Гай-гай, полетіли, на головку сіли.

Ладки-ладусі, де були в бабусі,
А шо їли – кашку, а шо пили – бражку,
Кашку поїли, бражку попили, гей-гей, полетіли,
На головку сіли.

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка ж пролітає.

Поміж той травой галочка пролітає.
– Скажи, галочка, де ж моя ж милая.

Скажи, галочка, де ж моя милая,
– Твоя ж милая – в лузі над водою.

Твоя милая – в лузі над водою,
Умивається гіркою ж сльозою.

Умивається гіркою сльозою,
Утирається вишитою хустиною.

Утирається вишитой хустиною,
Вихваляється невірною дружиною.

– Ой Боже, Боже, коли ж той вечір буде,
Коли ж про мене люди наговоряться.

Ой не так люди, як нерідная мати,
Гонить сироту, не вечерявши, спати.

Не вечеряла, не буду й обідати,
Пусти сироту родину й одвідати.

Косарі косять, а вітер повіває,
Шовкова трава на косу ж налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Проміж той травой галочка ж пролітає.

Проміж той травой галочка пролітає,
Скажи, галочка, де ж моя милая.

Котилася бочечка дубовая,
/ А у ній горілочка медовая. / 2

А у ній горілочка медовая,
/ З ким я її пить буду, молодая. / 2

З ким я її пить буду, молодая,
/ Десь поїхав миленький – та й немає. / 2

Десь поїхав миленький, на риночок,
/ А я, молодесенька, у садочок. / 2

А я, молодесенька, у садочок,
/ Гнула, гнула вишеньку за листочок. / 2

Гнула, гнула вишеньку – не нагнула,
/ Упала під вишеньку – та й заснула. / 2

Упала під вишеньку – та й заснула,
/ Як приїхав миленький, я й не чула. / 2

Меланка ходила, Василька будила,
Васильку, мій синку, пусти в хатиноньку.

Я жита не жала, золотий хрест держала,
Золоту кадильницю, срібну тарільницю.

Радуйтеся люди, то в вас Христос буде,
Богу свічку ставте, нам пиріжок дайте.

Сл: Тільки не ламайте, ціленький дайте,
Та з Меланками, та з Васильками, з Різдвом Христовим!

/ На вгороді жита много, / 3
Половина зеленого.

/ А втім житі качки в`ються, / 3
За дівчину хлопці б`ються.

/ Вони б`ються – нема за що, / 3
Хоч красива, та ледаща.

/ Кури хату замітають, / 3
Хлопці в вікна заглядають.

/ Поки тісто замісила, / 3
Свиня двері прокусила.

/ Поки двері залатала, / 3
Свиня тісто розхватала.

/ На горі стоїть корито, / 3
Там води повно налито.

/ Там дівчата ноги мили, / 3
Хлопці воду попили.

/ Вони мили невзначай, / 3
Хлопці думали, що чай.

Не тучки, не хмарки, а дощик іде,
Козак до дівчини щовечора йде.

Козак до дівчини щовечора йде,
"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає.

"Добрий вечір," – каже, ще й ручку дає.
– Марусино, серце, порадуй мене.

Марусино, серце, порадуй мене,
Чи мені жениться, чи ждати тебе.

Маруся не чула, поради не дала,
На другую весну калина цвіла.

На другую весну калина цвіла,
Осталась Маруся, та ще й не сама.

Осталась Маруся, та ще й не сама,
Осталась в Марусі дитина мала.

Ой полі криниченька, чита-рута-я
/ Ой у полі криниченька, гоп, чита-рута-я,
Там холодна водиченька, а-я-я. / 2

Ой там Роман волів пасе, чита-рута-я,
/ Ой там Роман волів пасе, гоп, чита-рута-я,
Катерина воду несе, а-я-я. / 2

Ой Романе, моє серце, чита-рута-я,
/ Ой Романе, моє серце, гоп, чита-рута-я,
Остав води хоч відерце, а-я-я. / 2

Остав води хоч кружечку, чита-рута-я,
/ Остав води хоч кружечку, гоп, чита-рута-я,
Промочити хоч душечку, а-я-я. / 2

Ой піду я в ліс по дрова – та й наберу лому,
/ Завів мене, дурний розум, на чужу сторону. / 2

А на тій же стороненьці ні батька, ні неньки,
/ Тільки в саду вишневому поють соловейки. / 2

Пойте, пойте, соловейки, всіма голосами,
/ А я піду в сад вишневий, заллюся сьозами. / 2

Ой зірву я з рожі квітку – та й пустю на воду,
/ Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мого роду. / 2

Плила, плила з рожі квітка – та й на воді стала,
/ Вийшла з хати стара мати, по квітці впізнала. / 2

– Ой чого ж ти, моя доню, недужа лежала,
/ Коли ж твоя квітка на воді зів`яла. / 2

– Не лежала, моя ненько, не дня і не ночі,
/ Попалася в лихі руки, виплакала очі. / 2

Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дуже,
/ Що й на тобі й, дубе, два голоби гуде. / 2

Два голуби гуде, голубка воркоче,
/ Що й козак дівчину ж покинути хоче. / 2

А дівчина плаче: "Не кидай, козаче,
/ Не кидай самую ж мене, молодую. / 2

Ой коли б я знала, що я твоя пара,
/ Взяла б твоє личко – та й намалювала. / 2

Та й намалювала, до стіни прибила,
/ До тії кроваті, де спати лягати. / 2

/ Ой у полі дуб зелений,
Ніхто його не зрубав. / 2

/ Під тим дубом зелененьким
Козак дівку вговоряв. / 2

/ Вговоряв він, умовляв він,
Поки дівку з ума звів. / 2

/ А дівчині стидно стало,
Стала плакать і ридать. / 2

/ – Не плач, дівко, не плач, красна,
Не плач, розочко моя. / 2

/ Як вернуся я з походу,
Візьму замуж за сєбя. / 2

Ой як сяду край віконця,
Протів ясного сонця,
Протів ясного сонця,
Виглядати чорноморця.

Чорноморець з поля їде,
Шестеро коней веде,
На сьомому, вороному,
У жупані голубому.

На сьомому, вороному,
У жупані голубому,
Став він коня напувати,
Стала хвиля прибувати.

Стала хвиля прибувати,
Чорноморець потопати.
– Рятуй, рятуй, моя мила,
Коли вірно любила.

– Ой рада б я рятувати,
Так не вмію я плавати,
Якби човен та й весельце,
Рятувала б тебе, серце.

Петрівочка, мала нічка,
Невиспалася наша дівочка.

До череди гнала, та й дрімала,
Об терен очі повиймала.

Не дивуйтеся, дивні люди,
Я й бачила ще й дивніше.

Як рак-неборак цвіки сукав,
А муха-шелестуха діжу місе.

– Повій, вітер, ой да вітерок,
Ой да й вітерочок,
/ Та й з далекого краю. / 2

Прибудь, милий, ой да й чорнобривий,
Ой да й чорнобривий,
/ Та й з далекого краю. / 2

– Ой рад би я ой да й повівать,
Ой да й повівати,
/ Та й дуже яр глибокий. / 2

Ой рад би я ой да й прибувать,
Ой да й прибувати,
/ Та й дуже ж край далекий. / 2

Сидить голуб ой да й на дубу,
Ой да й на дубочку,
/ А голубка – й на дубці. / 2

– Скажи, милий, ой да й чорнобривий,
Ой да й чорнобривий,
/ Та що в тебе й на думці. / 2

Понад нашим яром та й пшениченька ланом,
Горою жито й овес.

Горою жито та й овес, та й не по любові,
Та й не по розмові, мій миленький, та й живеш.

Мій миленький, та й живеш, та й по вулиці ходиш,
Та й пісню співаєш, голосочок подаєш.

Голосочок подаєш, та й давай же ж, мила,
Та й голубонька сиза, вишеньками обсадимо двір.

Вишеньками та й обсадим двір, та й щоб не заходив,
Та щоб не заносив голосочок мій.

Голосочок мій, та я вже садила,
Та вже й поливала – не приймається.

Не приймається, та й давай же ж, мила,
Та й голубонька сиза, коло воріт посадимо вербу.

Коло воріт посадимо вербу, та й куда ж буду їхать,
Та й в гості заїду, та й коника прив`яжу.

Пішла Галя на базар солі купувати,
Вона солі не купила, в шинок заблудила.

Вона солі не купила, в шинок заблудила:
– Бідна моя голівочка, шо я наробила.

Візьму ціп – та й на тік жито молотити,
Ударю, не вдарю – на сторону гляну.

– Всі жінки додому йдуть – моєї не видно,
Трохи перегодом чеше огородом.

– Ти думаєш, чоловіче, шо я іду п`яна,
Тричі лізла через тин – ні разу не впала.

Тричі лізла через тин – ні разу не впала,
Від пояса до рубця спідницю порвала.

Сади мої, та й садочки зелененькі,
Ой рано цвіли – та й пізно опадали.

Рано цвіли – та й пізно опадали,
Ой любив милий, а січас він покидає.

Любив милий, а січас він покидає,
Ой мимо ходе, а й у гості не заходе.

Мимо ходе, а й у гості не заходе,
Ой хоч зайде ж – та недовго ж він гостює.

Хоч і зайде – та й недовго він гостює,
Гей, одну й нічку ж та й зо мною просумує.

Онду нічку та й зо мною просумує,
Ой долго, долго ж та й бєлого свєту й нєту.

Долго, долго та й білого свєту нєту,
Ой тільки ж стало та й на зорьки заніматься.

Тільки ж стало та й не зорьки заніматься,
Ой став милий та й додому собираться.

Став мій милий та й додому собираться,
Ой став же міні та й всю правду сознаваться.

– Є у мене та й жена ж молодая,
Ой є в мене ж та й жина ж молодая.

Є у мене та й жена ж молодая,
Ой а к тому ж та й дитина малая.

Сьогодні Івана, а завтра Купала,
Тут наша Маринонька у річеньці потопала.

Потопала, потопала,
Тільки її руса коса ізринала.

Ой у лісі калинонька схилилася,
Молодая дівчинонька журилася.

Не журися, Маринонько, не журися,
Та й на своє дитяточко подивися.

Сьогодні Івана, а завтра Купала,
Тут наша Маринонька у річеньці потопала,
Потопала, потонула, тільки її руса коса ізринула.

Та ой чия ж то жи та й пшениченька жи,
Та й шо довгії гони.

Та й шо довгої гони,
Та ой то жи того жи та й козаченька жи,
Та й що чорнії брови.

Та й що чорної брови,
Та ой то жи того жи та й козаченька,
Та й що ми втрьох любили.

Та й що ми жи втрьох любили,
Та як первая жи та й полюбила жи,
Та й білую жи постіль слала.

Та ще й білу постіль слала,
Та як другая жи та й полюбила жи,
Та й калєчко й дарила.

Та й калєчко ой дарила,
Та як третяя жи та й полюбила жи,
Та ще й причарувала.

Туга за тугою, журба за жубою,
/ Дала мене мати заміж молодою. / 2

Дала ж мене мати за ліс, за діброву,
/ За ліс, за діброву, за гіркую долю. / 2

За лісом не бачу, за горем не чую,
/ За недобрим мужом дома не ночую. / 2

– Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
/ До броду по воду, до рідного роду. / 2

– Ой не підеш, мила, до броду по воду,
/ Бо розкажеш, мила, про нашу незгоду. / 2

– Ой не буду, милий, не буду казати,
/ Як будуть питати, то я вийду з хати. / 2

– Чи ти ж мене, мати в куплі не купала,
/ Чи ж ти мені, мати, щастя не бажала? / 2

– Не раз тебе, доню, я в куплі купала,
/ Не раз у той купіль доля заглядала. / 2

Не раз у той купіль доля заглядала,
/ А щастя не дала, бо й сама не мала. / 2

У полі береза, у полі кудрява,
/ А хто йде – не минає, березу ламає. / 2

А хто йде – не минає, березу ламає,
/ Та й горе тому жити, хто жінки не має. / 2

Ой горе тому жити, хто жінки не має,
/ А іще найгоріше, хто дві-три кохає. / 2

Вийду за ворота – трава зеленіє,
/ А й за хорошим мужом жона молодіє. / 2

За хорошим мужом жона молодіє,
/ А за недобрим мужом – з личенька марніє. / 2

Чи дома, дома, пан господар,
А я знаю, шо він дома.

Сидить же він краю стола,
А на ньому шуба нова,

А в тій шубі – калиточка,
А в калиточці – сім селезнів,

Сьому-тому – по селезню,
А нам, браткам, – по пиріжку.

Сл: Тільки не ламайте, ціленький дайте,
Та з Меланками, та з Васильками, з Різдвом Христовим!
Сл: Без рук, без ніг, щоб упав у сніг,
З руками, ногами, шоб бігав за нами!

/ Чом ти, милий, припав пилом
Чи метелицею. / 2

Чи метелицею, / чом не ходиш ти до мене
Тію вулицею. / 2

Тію вулицею, / топчи, милий, доріженьку,
А я ширшу прополю. / 2

А я ширшу прополю, / поміж тими доріжками
Клен-дерево посадю. / 2

Клен-дерево посадю, / рости, рости клен-дерево,
А я буду поливать. / 2

Чорноморець, матінко, чорноморець
/ Вивів мене босую на морозець. / 2

Вивів мене босую – та й питає:
/ – Чи є мороз, дівчино, чи немає? / 2

– Ой нема морозу, тільки роса,
/ А я, молодесенька, стою боса. / 2

До морозу ніженьки прикіпають,
/ Дівку дрібні слізоньки пронімають. / 2

– Я думала, матінко, панувати,
/ Довелося, матінко, горювати. / 2

Як посію-розпосію, як посію-розпосію
Конопель, конопель,
/ Конопель-пель-пель-пель, / 4
Конопель, конопель.

Як унадивсь-розпонадивсь, як унадивсь-розпонадивсь
Журавель, журавель,
/ Журавель-вель-вель-вель, / 4
Журавель, журавель.

З ким я засяду – сам я засяду, з ким я засяду – сам я засяду
Журавля, журавля,
/ Журавля-вля-вля-вля, / 4
Журавля, журавля.

З ким понесу до пана – сам понесу до пана, з ким понесу до пана – сам понесу до пана
Журавля, журавля,
/ Журавля-вля-вля-вля, / 4
Журавля, журавля.

Їж його, пане, стерво погане, їж його, пане, стерво погане,
Журавля, журавля,
/ Журавля-вля-вля-вля, / 4
Журавля, журавля.