Пісні

І вітер не віє, листя не колише,
/ Тільки братик до сестриці часто листа пише. / 2

– Сестро, моя сестро, сестро-українко,
/ Чи привикла, моя сестро, на чужбині жити? / 2

– Хоч я й не привикла, треба привикати,
/ Дала мати гірку долю, треба горювати. / 2

Мати, моя мати, де ж тебе узяти,
/ Чи на тебе, моя мати, маляра найняти? / 2

Маляра найняла, матір змалювала,
/ Поставила на покуті – та й плакати стала. / 2

– Брати мої, брати мої, брати-соловейки,
Завітайте ви до мене та й щонеділеньк[и].

– Ой як же нам завітати, як ти убогая?
– Хоч я, брати, убогая, зате привітна[я].

Хліба, солі роздобуду, я ж вас нагодую,
Горілочки розшукаю, з вами погуля[ю].

В кого батько, в кого мати, є з ким розмовляти,
В кого брати, в кого сестри, є з ким погулят[и].

Брати ж мої, брати мої, брати соловейки,
Прилітайте ви до мене та й щонеділеньк[и].

В мене мати як зоря, рано заміж віддала,
/ У велику сімˊю, у чужую сторону. / 2

А велика сімˊя вся ж вечеряти сіда,
/ А мене, молоду, посилають по воду. / 2

По водицю я йшла, спотикалася,
/ А з водою я йшла, прислухалася. / 2

Щось у сінях гомонить, мати сина бранить:
/ – Ой ти, сину, синок, чом не ходиш у шинок? / 2

Чом горілку не пˊєш, чом ти жінку не бˊєш?
/ – Як же її, мамо, бить, вона вміє все робить? / 2

Вона вміє все робить, ще й до роду говорить,
/ І до роду, й до отця, ще й до мене молодця. / 2

В суботу пізненько, в неділю раненько
/ Кувала зозуля в саду жалібненько. / 2

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
/ Вона проводжала синочка в солдати. / 2

– Іди, іди ж, синку, іди ж, не барися,
/ Через три годочки додому вернися. / 2

– Ой рад же я, мамо, й раніше вернуться,
/ Та, може, мій коник в дорозі спіткнуться. / 2

В суботу пізненько, в неділю раненько
/ Кувала зозуля в саду веселенько. / 2

Во Фрираді, во Фліємі,
/ Пішло чудо по всій землі. / 2

Діва сина породила, у яселка положила,
Світ та землю звеселила.

Як зійшлися усі святі, стали думати-гадати,
Яке імˊя сину дати.

Дали імˊя "Святий Петро", Божа мати засмутилась,
Від яселок відступилась, світ та землю засмутила.

Дали імя "Ісус Христос", Божа мати звеселилась,
До яселок приступила, світ та землю звеселила.

Закувала зозуленька в саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. / 2

Один іде, коня веде, другий коня вˊяже,
/ Гей, третій стоїть під віконцем: "Добрий вечір!" – каже. / 2

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться,
/ Гей, кажуть, в тебе дівка гарна, дозволь подивиться. / 2

– Вода в сінях, кружка в хаті, піди – та й напийся,
/ Гей, дівка в хаті, на кроваті, піди – подивися. / 2

– Ой недобра в тебе вода, піду до криниці,
/ Гей, дівка в тебе негарная, піду до вдовиці. / 2

У вдовиці дві світлиці, ше й третяя хата,
/ Гей, а у тебе одна хата, та й та неприбрата. / 2

Там кінь біжить, трава шумить,
А в тій траві козак лежить,
Нагайкою побитий,
Китайкою накритий.
А-а-а-а-а-а-а.

Ой котку, коточок,
Нащо вкрав клубочок?
Да поніс до Олі,
Положив на лобі.
Галя стала бити,
Котика учити:
– Не вчись, коту, красти,
А вчися робити,
Черевички шити,
Гроші заробляти,
Діток годувати.
А-а-а-а-а-а-а.

Хиті-хиті, коники в житі,
Треба пастушка найнять,
Коника виганять.
А-а-а-а-а…
Спи, мій маленький,
Спи, мій гарненький,
Маленький.

Ой ти, коте сірий,
Вимети нам сіни.
А ти, білуватий,
Прибери нам в хаті.
А ти, коте рудьку,
Витопи нам грубку.
А ти, коте чорний,
Сідай в срібний човен,
Лови рибки повен.

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобила в лісі,
А лоша у бісі.

Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила.
– Цьому дам, цьому дам, цьому дам, а цьому не дам.
Він дров не рубав, він води не носив,
Він кашу не варив – нема тобі каші.

Пане хазяїн, вимітай двори,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

Вимітай двори, застеляй столи,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

До тебе буде три гості в домі,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

А перший гость же – святе Рожество,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

А другий гость же – святе Василя,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

А третій гость же – свят Водохреща,
Боже наш, возрадуються усі святії на небесах.

Пусти, свате, в хату,
Нас тут небагато,
Четверо, та пˊятеро,
Усіх – девˊятер[о].

Топи, мати, грубу,
Везем тобі невісточку любу.
Хоч любу-нелюбу,
Топи, мати, груб[у].

Та й полетіли сизі голуби вгору летючи,
Та за ними дівка Маруся услід плачучи.

Услід плачучи:
– Та ой верніться, сизі голуби, верніться назад.

Верніться назад,
Та й верніть моє дівування хоч років на пˊять.

Хоч років на пˊять.
– Та й не вернемось, дівко Маруся, ні на годочок.

Ні на годочок,
Та й пройшло твоє дівування в один деньочок.

Та й усі зорі зайнялися жи, а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці, а мій, а мій опізнивсь.

Ой чого ж він опізнився жи, та й дома немає,
В чистім полі, край Дунаю, коня, коня напува[є].

А кінь ірже, води не пˊє, доріженьку чує,
Десь мій милий, чорнобривий з друго…, з другою ночу[є].

Ночуй, ночуй, мій миленький, ночуй, пригортайся.
/ А до мене, молодої, та й не..., та й не сподівайся. / 2

Тиха, тиха ж надворі погода,
/ Нема мого милого з походу. / 2

А ще тихша погодонька буде,
/ Як мій милий з походу прибуде. / 2

Іде милий, іде по дорозі,
/ Стріча милу з дитям на порозі. / 2

– Здоров, мила, здоров, чорнобрива,
/ Чия в тебе на руках дитина? / 2

– Була в мене циганка уранці,
/ Та й забула дитину на лавці. / 2

– Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
/ Не такая циганська дитина. / 2

А в циганки дитина чорнява,
/ А у тебе на руках білява. / 2

– Був у мене козак опівночі –
/ Та й оставив свої ясні очі. / 2

У Єрусалимі рано задзвонили.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоровˊя.

Рано позвонили, людей побудили.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоровˊя.

Уставайте, жони, застеляйте столи.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоровˊя.

До вас гості будуть, з ними Ісус Христос.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоровˊя.