Пісні

Вербовая кладочка, кладочка,
По їй ходить павочка, й павочка.

– Де ж ти, паво, ходила, ходила,
Що ж ти свої ніженьки заросила?

– Я й дуброву гасила, гасила,
Да й відрами водицу й носила.

Як дуброва й горіла, й горіла,
То я Бога просила, й просила.

Як буде дуброва зеленая,
То й буде веснянка веселая.

Там девочки квіточки зривали,
Да й собі веночки і сплітали.

Да й собі веночки і сплітали,
Да й то ми весняночку зустрічали.

Весновала, весновала, клоччє прала,
А веснянки не спевала.

Бо веснянка, бо веснянка дерковата,
Пошла замуж за солдата.

А в солдата, а в солдата нова хата,
Очеретом накрита.

Очеретом, очеретом накрита,
Дощечками й оббита.

Веснувала, веснувала, кужель прала,
А веснянки не спевала.

Бо веснянка, бо веснянка дерковата,
Пушла замуж за солдата.

Кину кужиль, кину кужиль на полицу,
Сама пойду на вулицю.

Нехай миші, нехай миші кужиль трублять,
Нехай мене хлопци люблять.



За горою зайчики трублять,
Чогось мене хлопці не люблять.

Ой скиньтеся, хлопці, по грошу,
Да й купіте лєнту хорошу.

То я буду лєнту носити,
Будуть мене хлопці любити.

У суботу лєнту купили,
А в неділю морду побили.

Рада свекруха, рада,
Рада свекруха, рада,
Зварила винограда,
Наливає в мисочку,
Частує невісточк[у].

Для нового да й колодяза,
Для нового да й колодяза,
Там Настєчка да й воду брал[а].

Там Настєчка да й воду брала,
Там Настєчка да й воду брала,
На свекрусь поглядал[а].

Чи не шумить да й дубрівонька,
Чи не шумить да й дубрівонька,
Чи не їде моя матьонк[а].

Чи не їде моя матьонка,
Чи не їде моя матьонка,
Чи не везе мнє подарочк[а].

Чи не везе мнє подарочка,
Чи не везе мнє подарочка,
Тонке, біле, як серпаноч[ок].

Тонке, біле, ще й білесеньке,
Тонке, біле, ще й білесеньке,
Як Василько молодесеньк[е].


– Ти, Василько, мальованнєчко,
Ти, Василько, мальованнєчко,
Пусти мене на гуляннєчк[о].

– Іди, Настє, да й не бариса,
Іди, Настє, да й не бариса,
За ворота – да й назад верн[иса].

– Що то в мене за гуляннєчко,
Що ж то в мене за гуляннячко,
За ворота завертаннєчк[о]?

Ото ж мені да й погуляти,
Ото ж мені да й погуляти,
Три дні вдома да й не буват[и].

Три дні вдома да й не бувати,
Три дні вдома да й не бувати,
Три ніченьки не ночуват[и].


Ой тихеє да й хорошеє весіллє,
Ой тихенько да й хорошенько й обсіло.

Нехто не з ким а не словечка й не мовить,
Одно Василько да з Настєю говорить.

– Куплю, куплю, молода Настє, сукенку,
Чи будеш ти мою сукенку носити,
Чи будеш ти мене, молодца, любити?

– Ой буду я твою сукенку носити,
Ой буду я тебе, молодца, любити.


– Ой годи, годи, моя матінко, по светлици ходити,
Навучи мене, моя матьонко, як свекруси годит[и].

– Держи хаточку, як у веночку, рушничок на колочку,
А ведеречко чистесенькеє, водици повнесеньк[е].

Гей, на Івана, гей, на Івана, гей, на Купайла,
Ішла відьма голова[я].

На дуб лізла, на дуб лізла, кору гризла,
З дуба впала, кореня копал[а].

Кореня копала, кореня копала, коровам давала,
Коровам давала, щоб молоко мал[а].

Не йди, відьмо, не йди, відьмо, в мою хату,
Бо получиш, відьмо, у зуби лопат[ой].

Дали відьми, дали відьми у зуби лопатой,
І ще деркача у спин[у].

Живу я далеко, край синього мора,
/ Да й нехто ж не знає мойого й гора. / 2

Ох, якби ж ти, рідна мати, моє горе знала,
/ То б ти мене, молодої, да й замуж не дала. / 2

Ох, якби ж ти, мамо, знала, ох, якби ж ще й чула,
/ Штири нічки під віконцем у саду ночую. / 2

Надворі садочок, а в садочку вишня,
/ Якби близько родинонька, то й гуляти вийшла. / 2

Родина гуляє, мене споминає,
/ Ой десь наше дитя рідне в світі пропадає. / 2

Надоїло, мамко, дрова да лучина,
/ А ще гірше надоїла невирна дружина. / 2

Дрова да лучину можна порубати,
/ А з невірним чоловіком треба вік страдати. / 2

– Калина-малина, чом не розцвітаєш,
/ Чи жари боїшся, да гей, чи дощу бажаєш? / 2

– Жари не боюся, дощу не вжидаю,
/ Стою над водою, да гей, розцвітать думаю. / 2

Зацвіту ж я білим – всі люде зазнають,
/ Розвіту червоним, да гей, – гілля поламають. / 2

– Козаче, соколе, чого зажурився,
/ Чи воли пристали, да гей, чи з дороги збився? / 2

– Воли не пристали, з дороги не збився,
/ Того зажурився, да гей, що й не оженився. / 2

– Ой куда ж ти їдеш, ворота минаєш,
/ Я ж твоя дівчина, да гей, хіба ж ти не знаєш? / 2

На долину, девочки, й на долину,
По червоную й калину.

Да будемо калиноньку й ламати,
Да будемо коровая вбирати.

Ми коровая вбрали,
Ми коровая вбрали,
Нам горілки не дали,
Пуйдемо до криници,
Напˊємоса водиц[и].

Ой убрали коровая, ще й шишки,
Й устань, староста, на ножки.

А як не встанеш, підведемо,
То ми тебе до сорому доведемо.


– Ой сватонько, мой голубоньку, просю вас,
Ой щоб не було мойму дитяти кривди в вас.

Щоб не ходило темної ночи під вікном,
Щоб не втирало дрібних слізочок рукавом.

Ой щоб не було в сусідоньки матьонки,
Да щоб не було да в садочку хатоньки.

Бо свекруха, чужа мати, не збудить,
Вона пийде до сусідки й обсудить.

– Є в мене невісточка молоденька,
Спить вона до сходу соненька.

Ой як соненько вгору йде,
Тоди моя невісточка з спання йде.

А як соненько з гори спускає,
Тоди моя невісточка вмиваєтьс[я].

На зносицкой вулици,
На зносицкой вулици,
Тудою йшли коровайниц[и].

Несли муку да пшеничную,
Несли муку да пшеничную,
А водицу да й кринишну[ю].

А яєчка да з старих курок,
А яєчка да з старих курок,
А медочок да ярих пчол[ок].


– А де ж ти, Йванко, воду брав,
Хто ж тобі коровая розчиняв?

– Ой брав я воду в криници,
Розчиняли коровая й сестрици.

Ой брав я й воду в дунаї,
Розчиняли коровая й матері.

Не жаль мені вечорочка, що я його не гуляла,
/ Одно жаль мені, гей, того хлопця, що я його потєрала. / 2

Хоч я його не гуляла, бо й не була удома,
/ Щось в мене сяда, гей, голосочок, ще й тихая розмова. / 2

Голосочок – у лісочок, а розмовонька різна,
/ За те мене, да гей, мати лає, що гуляю допізна. / 2

Ох, от же ж я гуляю, да свій розум я маю,
/ Козакові, да гей, дуракові, я не довіраю. / 2

Бо в козака тільки уму, як на морі шуму,
/ А в дівчини, да гей, тільки ласки, як на морі раски. / 2

Голуб ходить, пірˊя губить, а потім позбирає,
/ Козак дівчину, гей, зперва любить, а потім покидає. / 2

/ Ой Боже мий, Боже мий, / 2
Гей, гарний хлопець, да й не мий.

/ Ой що ж йому робити, / 2
Гей, що й не хоче любити?

/ Пойди, дівко, до гаю, / 2
Гей, нарви зілля-розмаю.

/ Ще й до гаю не дойшла, / 2
Гей, розмай-зіллячко знайшла.

/ Приставила до жару: / 2
– Гей, кипи, розмай, помалу.

/ Іще розмай не скипів, / 2
Гей, а вже козак прилетів.

/ – Ой що ж тебе принесло, / 2
Гей, ой чи човен, чи весло?

/ – Приніс мене сивий кинь, /
Гей, до дівчини на спокий.

/ До дівчини Овдьошки, / 2
Гей, на біленьки подушки.

Ой гай, мати, ой гай, мати, ой гай зеленький,
/ Виїжджає з України хлопець молоденьк[ий]. / 2

Виїжджавши, шапку знявши, низенько вклонився,
/ Прощай, прощай, родинонько, може, з ким сваривс[я]. / 2

Хоч сварився, не сварився, аби помирився,
/ Як виїхав на битий шлях, слізоньками вмивс[я]. /2

– Не жаль мені доріженьки, що вона куриться,
/ А жаль мені дівчиноньки, другому лишитьс[я]. / 2

– Ой зийди, зийди, зіронько й вечерняя,
Ой вийди, вийди, дівчино молода[я].

– Хоч я й зийду, то й світити не буду,
Ох хоч я вийду – говорити не буд[у].

Зіронька зійшла, все поле засветила,
Дівчина вийшла, з козаком говорил[а].

– Ой ти, дівчино, ти пахущеє зіллє,
Хоч тебе не взяв, то й просю на весіл[є].

– Не проси мене, да й проси свого роду,
Щоб ти женився щомісяця, щогод[у].

Щоб ти женивса, щоб дивок було й мало,
Щоб над тобою сонейко не сяял[о].

Щоб пид тобою земля провалилася,
Як я з тобою вірненько любилас[я].

Ой пойду, пойду, де зроду не ходила.
Ой чи не найду, кого вірно любил[а].

Ой знайшла діда з сивою бородою,
Що він не годен говорити зо мно[ю].

В його борода, як на смітнику сміттє,
А я молода, як на калини вітт[є].

/ – Ой ковалю, ковалю, серденько. / 2

/ Чом не встаєш рано-пораненьку? / 2

/ Чом не куєш желіза тоненько? / 2

/ – Є у мене желіза доволі. / 2

/ А я усе, усе не на волі. / 2

Є у мене дівчина Ярина,
Вона мене зсушила, звˊялила.

/ До півночі сина породила. / 2

/ А з півночі в Дунаї втопила. / 2

/ – Ох, ударте, сніжки да морозки. / 2

Щоб не знали, куди я ходила,
Щоб не знали, кого я любила.

/ Ой на горі дубочок, / 2
А в долині садочок.

/ А в садочку соловей, / 2
Соловейко рабенький.

/ Соловейко рабенький, / 2
В його голос тоненький.

/ Защебечи ти мені, / 2
Що я в чужой стороні.

/ Що я в чужой стороні, / 2
Нема роду при мені.

/ Нема роду, родини, / 2
Не вірної дружини.

/ Ой найму підводу – /2
Да й поїду до роду.

/ Приїжджаю до дверец – / 2
Аж виходить мать, отєц.

/ Аж виходить рідна мать / 2
Свого сина познавать.

/ Ой на горі солома горіла. / 2

/ Там дівчина вечеру варила. / 2

/ Та вечера поволі скипає. / 2

/ А мій милий на пориг ступає. / 2

/ – Сядай, милий, сядай на порозі. / 2

/ Та й розказувай, що чув у дорозі. / 2

/ – Чув я, мила, про тебе новину. / 2

/ Що ти маєш малую дитину. / 2

/ – Не я винна – винна стара мати. / 2

/ Що пустила циганку до хати. / 2

/ А циганка в карти ворожила. / 2

/ – Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива. / 2

/ Циганськая не така дитина. / 2

/ Бо циганське чорне, качураве. / 2

/ Ох, а твоє дитятко беляве. / 2

Ой на морі, да й на камені,
Ой на морі, да й на камені,
Там купалось да два янгол[и].

На грод вийшли, стрепенулися,
На грод вийшли, стрепенулися,
Узад себе оглянулис[а].

Позад себе оглянулиса,
Позад себе оглянулиса.
Полетимо на заручин[и].

Там Настєчка заручаєцца,
Там Настєчка заручаєцца,
Од матьонки одлучаєцц[а].

Од матьонки одлучаєцца,
Од матьонки одлучаєцца,
До свекрухи приручаєцц[а].


Якби ж я знала, якби відала,
Що заручини будуть,
Мазала б хату, мазала б сіни,
Щоб заручини сіл[и].

/ Ой п'яна я да й валюса, / 2
Да й додому йти боюс[а].

/ Бо лихого мужа маю, / 2
Буде бити, ще й лаят[и].

/ Буде бити, ще й лаяти, / 2
Ще й шельмою називат[и].

/ – Де ж ти, жінко, барилася, / 2
Що й вечера зварилас[я]?

/ – Налетіли гуси з броду, / 2
Сколотитили в річці вод[у].

/ Я там трошки постояла, / 2
Заки вода одстоял[а].

– Ой ти, зима біла, як ти нам надоїла.

А ти, весна-красна, що ж ти нам принесла?

– Сонечка теплесенького, зіллячка зелененького.

– Пацю, пацю, поросяточка, а де ж ваша паніматочка?

– На сонечку вигріваєцца, на зіллєчку випасаєцца.


Старі бабки погорбатили, молодички погубатили.

А девочки да й замуж пошли, да й нема кому вийти,
Да й села звеселити.

Ой у лісі на горісі, на кльонку,
Там вісила колисочка у шовку.

А у той же колисоцци дитятко,
Да й хорошенько називаєцца Йванко.

– Поколиши мене, мамко, й високо,
Ой да нехай же я побачу далеко.

Ой чарочко, чарочко виновая,
З ким я тебе пить буду, молодая,
Гей, з ким я тебе пить буду, молодая.

Десь поїхав миленький в городочок,
Не на довге времнєчко, на часочок,
Гей, не на довге времнєчко, на часочок.

Доганяла милого – не догнала,
Да й у саду вишеньку нагинала,
Гей, да й саду вишеньку нагинала.

Гнула, гнула вишеньку – не нагнула,
Прокинула платочок – да й уснула,
Гей, прокинула платочок – да й уснула.

Прокинула платочок – да й уснула.
Як приїхав миленький, то й не чула,
Гей, як приїхав миленький, то й не чула.

– Устань, устань, милая, пробудися,
Да й на мої кучери подивися,
Гей, да й на мої кучери подивися.

Осінь довгая була,
Да гей, осінь довгая була,
/ Нічка темна й невидна. / 2

Нічка темна, невидна,
Да гей, нічка темна, невидна,
/ Зажурилася вдова. / 2

Зажурилася вдова,
Да гей, зажурилася вдова,
/ Що й осталася сама. / 2

– З ким я буду розмовлять,
Да гей, з ким я буду розмовлять,
/ З ким я сяду вечерять? / 2

Пошов милий на войну,
Да гей, пошов милий на войну,
/ Я й до його полину. / 2

Увесь фронт я обійшла,
Да гей, увесь фронт я обійшла –
/ Миленького не знайшла. / 2

Тільки знайшла долину,
Да гей, тільки знайшла долину,
/ Миленького й могилу. / 2

Рученьками обняла,
Да гей, рученьками обняла,
/ Слізоньками й облила. / 2

От тепер я пидпила, тепер я пид'їла,
/ Дайте мені грабельки, я пойду до сіна. / 2

Громадила, громадила, поки штири принадила,
/ А ще буду громадить, щоб ще штири принадить. / 2

Чоловіченько мий, житній колосочку,
/ Не познала по штанах – то по голосочку. / 2

Молодички мої, молодесенькі,
/ А де ж ваші чоловіки, да й гарнесеньки? / 2

Ой заграйте мені, замузичте мені,
/ Нема в мене чоловіка, то й позичте мені. / 2

Ой заграли мені, замузичили,
/ Нема в мене чоловіка, й не позичили. / 2

Ой ходимо, Ганно, волам їсти даймо,
/ Нехай воли попасуться, а ми погуляймо. / 2

Гуляли, гуляли, воли повтекали,
/ А ми з тим козаком нічку простояли. / 2

До доброго язика то й не треба музика,
Я пограю, поскачу – да й некому не плачу,
Я заграю, заскачу – да й некому не плачу.

Гармоніст, гармоніст, жарена картошка,
/ А хто ж тебе полюбив би, якби не гармошка? / 2

Гармоніст, гармоніст, харашо ви граєте,
/ Почему ж ви, гармоніст, з нами не гуляєте? / 2

Ох, муй синоньку,
Ох, муй дубоньку,
Ох, муй голубчику,
Ох, моя дитинонько,
Моя й вірная,
Моя й добрая.
Як раненько ти й зайшов,
Як раненько ти й забіг.
Ох, муй соловейко,
Муй вірненький,
Муй добренький.
Муй роботніку,
Муй й охотніку.
Як раненько на тобі
Твоє й листя й опало.
Як раненько їх та й а хто поодрубав,
Та й а хто попидливав?
Моя й синичко,
Моя й дитино,
Ох, моя й вірна,
Ох, моя й добра.
Ох, мий соловейку,
Ох, мий рабенький,
Де ти будеш летати,
Де ти будеш ходити?
Понад якими-то лисами,
Понад якими-то й полями?
На якуй-то й гілочци
Ти й опинисса?
Да й будеш спивати,
Да й будеш мене й шукати.
Ох, муй синчику,
Муй дубоньку,
Моя й ти дитино,
Моя й ти вірна,
Як мі тибе й не хватає,
Муй синочку,
Муй дубоньку,
Муй соловейку.

За мамою
Ох, моя матьонко ридна,
Як ти мене й покинула.
Бо я й батька й не знаю, який він,
Чи він був, чи він не був.
Да й осталаса вже й сама я.

Пойду до корчомки, да гей, похмелюса,
Пойду в сад зелений проходюса.

Пойду в сад зелений, да гей, проходюса,
На сивого коня й подивлюса.

Їхали козаки, да гей, з України,
Взяли мого коня й половили.

Взяли мого коня, да гей, половили,
Да й на його седло й наложили.

Да й на нього седло, да гей, наложили,
Молодого хлопця й посадили.

Поїдемо, коню, да гей, на Вкраїну,
Засватаєм молоду дівчину.

/ Раз козак у похід собирався,
Він коня вороного осідлав. / 2

/ Біля нього дівчина стояла,
Він весело її розважав. / 2

/ – Ой не плач ти, дівчино, за мною,
Я з кривавого бою повернусь. / 2

/ Може, вернусь, а може, загину,
Ти про мене, дівчинонько, згадай. / 2

/ Ще дівчина в постелі лежала –
Лиха звістка до неї прийшла. / 2

/ Ой не жди ж ти, дівчинонько, друга,
Бо його вже на світі нема. / 2

/ Він загинув в німецькому фронті,
Тільки в степу могила сумна. / 2

Розкопайте, хлопці, греблю, нехай вода йде,
Да гей, гей нехай вода йде.

Покидайте те кохання, нехай пропаде,
Да гей, гей, нехай пропаде.

Ой як важко, ох, як тяжко греблю розкопать,
Де гей, гей, греблю розкопать.

А ще тяжче, а ще важче любов забувать,
Да гей, гей, любов забувать.

Викопайте криниченьку в вишневим саду,
Да гей, гей, в вишневим саду.

Чи не вийде дівчинонька вранци по воду,
Да гей, гей, вранци по воду.

А вже з тої криниченьки орли воду п’ють,
Да гей, гей, орли воду п’ють.

А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть,
Да гей, гей, до шлюбу ведуть.

Один веде за рученьку, другий – за рукав,
Да гей, гей, другий – за рукав.

Трейтій гляне – серце в’яне, любив – да й не взяв,
Да гей, гей, любив – да й не взяв.

Ой слаба я, ой слаба я, видно, що й помру,
Да гей, гей, видно, що й помру.

Ой поїдьте, приведіте, кого я люблю,
Да гей, гей, кого я люблю.

Положіте коло боку, може, одийду,
Да гей, гей, може, одийду.

Свети, свети, мєсяц, свети, ясна зора,
Засвети доріжку од села й до села.

Засвети дорогу од села до села,
Ще й на ту й улицу, де седіла вдова.

Ще й на ту вулицу, де седіла вдова,
А в тоєї вдови доч красіва була.

А в тоєї вдови доч красіва й була,
Вона виводила вороного коня.

Вона виводила вороного й коня,
Вона й напувала із нового й ведра.

Той кінь вороненький щось водици не п’є,
Хлопець молоденький до дівчини не йде.

– Посади, дівчино, на воротях вербу,
З поля буду їхати, то й до тебе зайду.

Темним лісом в’єтса стежка не одна, а більш пˊяти,
/ Незнакомому, чужому трудно, трудно там пройти. / 2

Тею стежкою повстанци часто знали свою путь,
/ Із далекої дороги там заходять віддихнуть. / 2

Там так весело, зелено, осінь – листя золоте,
/ Літом – зелено, рум’яно, зима – снігом замете. / 2

Запрагайте, хлопці, коні да й поїдем воювать,
/ Свою рідну Україну будем, хлопці, захищать. / 2

Хто не виде, хто не виде на сє диво?
А що, відьмо, покотил[а]?

Відьма не вийшла, відьма не вийшла,
Дочку не пустила, бо то ж відьма справедлив[а].

Наше Купайло, наше Купайло до місяця,
Нехай відьма повіситьс[я].

Наше Купайло, наше Купайло темної ночи,
Нехай повилазять відьми оч[и].

Чумак водку п'є, в його гроши є,
Ой за їм, за їм стара матулєнька дрібни сльози ллє.

– Ой синоньку мой, дитино моя,
Ой не пий, не пий цьої горілочки, бо зведе з ума.

– Гарілки напˊюс, з ума й не зведу,
І я з тобою, чернява дівчино, да й не розийдусь.

Я на Йвана, я на Йвана жита нажала,
А на Петра пирогив напекл[а].

Пирогив напекла, пирогив напекла, на стил положила,
Йвана й Петра запросил[а].

Йвана й Петра, Йвана й Петра запросила,
Пирогами угостил[а].

Гнала воли, гнала воли, ще й дрімала,
На пиль ноги позбивал[а].

Пожену я воли, пожену я воли на раннюю росу,
Заросила русу кос[у].

Заросила, заросила, бо роса була,
Хлопци любили, хороша була.