А вже весна, да й уже красна, із стріх вода каплє, із стріх вода каплє,
да й із стріх вода каплє,
А вже нашим да й плєсаченькам мандрівочка пахне, мандрівочка пахне,
да й мандрівочка пахне.

Мандруй, мандруй, да й плєсаченьку, жовтими писками, жовтими писками,
да й жовтими писками.
Покидає да й плєсак жінку з друбними детками, з друбними детками,
да й з друбними детками.

– Детки мої, да й друбнесеньки, що з вами робиті, що з вами робиті,
да й що з вами робиті?
Беритеса да й за рученьки, да йдіте служиті, да йдіте служиті,
да й ідіте служиті.

Пліве човен, да й води повен, бодай не хитнувса, бодай не хитнувса,
да й бодай не хитнувса.
Бодай же ж ти, да муй милєнький, додому вернувса, додому вернувса,
да й додому вернувса.

Веселая беседонька, де род з родом п’є,
А ще й тая веселіша, де матьонка є.

Да ще ж тая веселіша, де матьонка є,
Вип’є чарку, вип’є другу – да й по дочку шлє.

Ой десь моє любе дітя забарилоса,
За гусями, за качками опознілоса.

Ой є в мене одна дочка ще й любімий зять,
Не послала два посланци, а послала п’ять.

Не послала два посланци, а послала п’ять,
Ой десь мого да й зятєнька не можу дождать.

Вийді, вийді, сонечко
На попове полєчко.
Там дівчатка грают,
Тебе виглядают,
Горілочку п’ют,
Тобі оставляют.

Іді, іді, дощику,
Наваримо борщику,
У новому горщику.
Тобі – каша, мені – борщ,
Щоб густіши падав дощ.

Вілєзла, вілєзла жабка з-под мосту,
Винесла, винесла черепочок дьогтю.

/ Ото вам, хлопчики, обід і вечера. / 2

Вілєзла, вілєзла жабка з-під мосту,
Винесла, винесла черепочок меду.

/ Ото вам, девчатка, обід і вечера. / 2

Вставай, хазяїн, вставай, не лєжи.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Да й виходь надвур – щось тобі дав Буг.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

На твойом дворі скрузь горят огні.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Коло тих огньов – усі святиї.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Усі святиї, а Іллі нема.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Аж іде Ілля, та й заросяни.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Да й заросяни, да й замучани.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

– Ой Ілля, Ілля, ой а де ж ти був?
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

– По лужках ходів, пчолоньки садів.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

По полю ходів, житечко родів.
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

А на цьом слові будьте здорові,
/ Щедрий вечор, / 2 да й добрий вечор.

Да болят ручки, да болят ножки, да й пшеніченьку жнучи,
Ой як мені надокучило, да й милєнького ждучи.

Да й нема мого да й милєнького, да й нема мого пана,
Ой і десь йому, молоденькому, да й пригодонька стала.

Да й стала йому да й пригодонь(/і/)ка на поповому полі,
Прийшла до його да й чернявая да й куповаті солі.

Да й вона солі да й не купила, оно сором зробіла.
– Ой чого ж в тебе, да й чумаченьку, да й сорочка не біла?

– Ой як вона да й буде біла, як юй сьома неділя?
Стара мати да й не випрала, а сестра й не схотіла.

[…]
А моя мила да й чорнобрива да й за ділом не вспіла.

Да й перебреду я бистру річку да й стану на кладочку,
Да й і виперу да й викохаю чумакову сорочку.

Да й і випрала, да й висушила, да й у скриню положила,
Ой і то ж тому да й чумаченьку, що я вірно любіла.

Да/га/ ой, дуб на дуба,
Дуб на дуба хиляєтца,
Син/и/ матери цураєтца:

– Да ой, йді, маті,
Ой йді, маті, проч од мене,
Ой/і/ бо будут гості в мене.

Да/га/ й, будут гості,
Будут гості з Українки,
Будут гості мої жінки.

– Да/га/, ой ти, сину,
Ти ж мой сину роднесенький,
Ой/і/ чого ж ти сердітенький?

Як будут гості,
Будут гості в двур в’єжджаті,
Тоді й вийду, синку, з хати.

Да й/і/ пошла маті,
Пошла маті над ричкою,
Встречаєтца із дочкою.

– Ой/і/ не йді, маті,
Не йді ж, маті, ж ти до мене,
Бо ліхая доля в мене.

– Ох/и/ будем, доню,
Будем, доню, вдвох робиті,
Ліхуй долєньци годіті.

Ох я руки, ноги,
Руки, ноги, одробила –
Ліхуй долі не вгоділа.

Ой/і/ пошла маті,
Пошла маті, да й ридає,
А син матеру гукає:

– Ой/і/ ході, маті,
Ході ж, матюнко, до мене,
Бо пригода стала в ме/ге/не.

Ой/і/ вийшла хмара,
Вийшла хмара темнесенька,
Ох/и/ да ж вона сердітень/і/ка.

Да/га/ ой, упав грум,
Ой упав грум да й у мой дом,
Забив/и/ гостей по застолю.

Забив/и/ гостей,
Забив гостей по засто/го/лю,
А худобку по надвор’ю.

І забив жінку,
Забив жінку, диток двоє –
Ой то ж, маті, слово твоє.

– Ой ти, сину,
Ти ж мой сину роднесенький,
/ Я (ж) до тебе не вернуса. / 2

Я до тебе,
Я до тебе не вернуса,
Пойду в речку й утоплюса,
А до тебе не вернуса.

/ Да посію мак / 2 над водою,
Да й зарос мой мак лєбедою.

/ Да й зарос мой мак / 2 лєбедою,
Да й пойшла замуж молодою.

/ Да й пойшла замуж / 2 – не втрапила,
Молоди літа потратіла.

/ Да й сама маті / 2 виновата,
Що й мене рано не збуділа.

/ Що й мене рано /2 не збуділа,
Да й щастя, й долі не вделіла.

/ Да й усі дивки / 2 рано всталі
Да й щастя, й долю розобралі.

/ А я й, молода, / 2 спозніласа,
Да й ліха доля суділаса.

/ Да пропав мой вік / 2, як маков цвіт,
Що вночі заснув, а вдень опав,
Да й так марненько мой вік пропав.

– Дівчино, дівчино, що з етого буде?
/ Я до тебе раньше ходів – знають Бог і люд(е)? / 2

Я до тебе ходив, з тобою кохався,
/ А ти мені одказала – я й не сподівавс(я). / 2

– Не я одказала, не моя причина –
/ Одказаліса батько й маті, вся моя родін(а). / 2

– Не треба, дівчино, на батьків звертати.
/ Луч скажи, що я некрасівий – не хочеш кохат(и). / 2

Колісочку й ко(/го/)ліхала,
З буйним вітрем розмовлял…

/ Ой ти, вітре-вітерочку, / 2
Поколіши ко/го/лісочк…

/ Бо я буду жито жа(/га/)ті, / 2
Свойму пану догожать…

/ Буде йті пан через по(/го/)лє, / 2
Як побачить – буде гор…

/ Ой ішов пан стежечко(/го/)ю, / 2
Вдарив жінку нагайкой…

/ Впала жунка - да(/га/) й не дише, / 2
Вітер коліску й колиш…

/ Ой над єю й во(/го/)рон кра(/га/)че, / 2
А в колісци ди/ги/тя плач…

Лєтів ворон через сад-виноград да й став каліну кльовать.

І начав каліну кльовать…
Любив козак молоду дєвчину да й не думав єї брать.

І да й не думав єї брать…
І вона, шельма, його отравіла, отравівши, питала.

Отравівши питала:
– Скажи, скажи, мой друг розлюбєзний, од чого ж ти заболів?

Од чого ж ти заболів?
Чи й од меду, чи од горілочки, чи од солодкого* вина?

– Чи од сладкого віна…
Заболіла, моя дорогая, заболіла голова.

И заболіла голова...
– Скажи, скажи, ти муй розлюбезний, колі будеш помирать?

Колі будеш помирать?
Скажи, скажи, ти ж муй дорогиї, а де ж тебе поховать?

А де ж тебе поховать?
– Поховаєш, моя дорогая, у вішневому саду.

У вішневому саду…
Да й посадіш, моя дорогая, червоную каліну.

*Сладкого – варіант виконання

На каліні чорний ворон краче,
На чужині сіротіна плач…

– Не крач, не крач, чорна вороніно,
Не плач, не плач, бедна сиротін…

– І недавно я сіротою стала,
За три годи все горе зознал…

Не оддавав ні отєц, ні маті,
Да й оддалі [мене] люд…

Да й оддалі мене чужі люди:
– Йди, сірото, тобі добре буд…

А сірота воленьку вчинила,
За п’яницу головку втопил…

– І не гудіте, голуби, на хаті,
Не збудіте милого в кровать…

Не гудіте й, голуби, на сіні,
Не збудіте милого в перинь…

Бо я знаю пороньку будіті,
Колі буде соненько сходіть…

– Вставай, вставай, моє шануваннє,
Вже й для тебе готове снідань…

На поліци лєжат паляніци,
На припічку – варенічки в мас…

На припєчку – варенічки в маслі,
На століку – горілочка в пляшц…

Як став милий з постелі вставаті,
Стала мила кроз окно втекать…

– Десь ти, мила, моїх жарт не знаєш,
Що й од мене кроз окно втекай…

– Якби мила твої жарт не знала,
То й давно я в сируй землі спал…

– Ой весна-красна, що ж ти нам принесла,
/ Ой рано-рано, що ж ти нам принесла? / 2

– Веснянеє сонечко, ще й чарівне полечко,
/ Ой рано-рано, ще й чарівне полечко. / 2

– Переманила ти ж мого сокола,
/ Ой рано-рано, ти ж мого сокола. / 2

– А я його не манила, я й до його не ходіла,
/ Ой рано-рано, я й до його не ходіла. / 2

Він до мене сам приходів, гостінчики приносів,
/ Ой рано-рано, гостінчики приносів. / 2

А тиї гостінци з ярої пшеніци,
/ Ой рано-рано, з ярої пшеніци. / 2

Ой давно я, давно в родоньку була,
Вже моя стежечка терном заросла.

Ой не так же терном, як терніною,
Де я похожала ще й дівчиною.

Де я похожала ще й дівчиною,
Чесала косоньку гребенчиною.

Ой я тую терну косою скосю,
До свого родоньку крильми полєтю.

Залєтю в садочок – да й стану ковать,
Ой чи не почує моя родна мать.

Не почула маті, да почув отєц,
Пойшов до комори будіті детей:

– Уставайте, дітки, щось на світі є,
Що в нашом садочку зозюля кує.

– Ой то не зозюля, то наша сестра,
Тут вона роділась, тут вона зросла.

Тут вона роділась, тут вона зросла,
Й у чужу сторонку да й замуж пошла.

Ой колі сестрица – просім до хати,
А колі зозюля – на ліст коваті.

Ой колі сестрица – пірожки з медком,
А колі зозуля – ягодки з лістком.

Ой лєтіла стрела, впала серед села,
Гой, впала серед сел…

Кого ж вона вбила? Вдовиного сина,
Гой, вдовиного син…

Ой як прилєтіло да й три голубочки,
Гой, да й три голубоч…

Та й три голубочки, да всі три рабеньки,
Гой, да всі три рабень…

Ой одна упала в його головоньку,
Гой, в його головонь…

А друга упала у його рученьки,
Гой, у його ручень…

А третяя впала у його ноженьки,
Гой, у його ножень…

Що й а перша впала – то є рудна маті,
Гой, то родная мать…

А що у рученьки – то його сестрица,
Гой, то його сестриц…

А третя в нуженьках – то його милая,
Гой, то його милай…

Де матьонка плаче, бистра річка тече,
Гой, бистра річка теч…

А сестрица плаче, то криніца тече,
Гой, то криніца теч…

Де мила ридає, то й роси немає,
Гой, то й роси немай…

Ой на кота – воркота,
На Сашика – дремота
Котко, коток, коточок
Поїв бабин медочок,
Сама бабка злізала,
На котіка сказала.

Хотіла лапочка побіть,
Чим же ж буду я ходіть?
Пошла кицька по водічку
Да й упала у кринічку.
Пошов котко ратоваті
А вже кицьки не видаті.
Вун в/і/взяв її за вухо
Положив її на сухо.
Ох лєжиш ти кицько тути,
А й пойду, знайду прутик.
Поки прутика знайшов,
То вже кицьки не знайшов

Кую, кую нуженьку,
Поїду в доруженьку.
Доружка кривесенька,
Кобилка сліпесенька.
А-а-а, а-а.

Ходіт сон коло вікон
А дрімота коло плота
Да й питає сон дрімоти:
– Де ж ти будеш ночувать,
Малу дитінку коліхать?
– А я буду ночоваті,
Де хатінка старенькая.
Там я буду ночовать,
Мале дітя коліхать.
А-а-а.

Кую, кую ноженьку,
Поїду в доруженьку.
Доружка кривенька,
Кобилка сліпенька.
Простоялі цілий день,
Йшов малєсенький мой внучок
Не сказалі “Добрий день”.
А-а, а-а.
Люлі, люлі, люлі, спать,
Мамка одна – батьків п’ять
А-а, а-а.

Ой там коло річки, ой там колоброду, да гей,
/ Кліче козак дівку собі на пораду: / 2

– Дівчино-небого, не буйса нічого, да гей,
/ Козак* молоденький не зрадів нікого. / 2

А дівчина, дура, взяла та й заснула, да гей,
/ Хлопець насміявса – дівчина (й) не чула. / 2

Як дівчина встала, як рибонька в’єтца, да гей,
/ Хлопец(ь) на постелі лєжит да й смиєтца: / 2

На тобі, дівчино, три рублі на мило, да гей,
/ Три рублі на мило, п’ятьорка – на пиво. / 2

Милом умивайса, пивом напивайса, да гей,
/ Щоб маті не знала, з ким ноч ночувала. / 2

– Ой типер ти, доню, ни жунка, ни дівка, да гей,
/ Ой** тепер ти, доню, людська поговірка***. / 2

Якби була дівка, то косу чесала б, да гей,
/ Колі була б жунка, то ти мужа мала. / 2


*Хлопец – варіант виконання
**Вже – варіант виконання
***Поговорка – варіант виконання

Ой ти, дубе голєністи, голлє твоє расне,
/ Ти, козаче, гарний хлопче, лічко твоє крас(не). / 2

Лічко твоє красівеє, а чорная думка.
/ Якби тебе не любила, жила б, як голуб(ка). / 2

Жила б собі голубкою, полєтіла б в полє,
/ Сіла-впала б край дороги, долє моя, дол(є). / 2

Сіла впала б край дороги, долє моя, долє,
/ Утопіла головоньку у синєє мор(е). / 2

Ой ще ж моя головонька до дна не достала,
/ А вже (ж) моя ліха доля навіки пропал(а). / 2

– Ой ти, зурко, ти вечорняя,
Чом ти рано й не зиходіла?

Чом ти рано не зиходіла,
Мисячика не виводіла?

– Я на морі забариласа,
На дивчаток задівіласа.

Там дивчатка умиваліса,
Білим шовком утіраліса.

Білим шовком утіраліса,
У люстерко виглядаліса.

У люстерко виглядаліса,
Своїм/и/ личком любоваліса.

– Ой ти, лічко, ти рум’янеє,
Ой кому ж ти понаравляне?

Ой чи пану, чи полковніку,
Чи Ванюши-полюбовніку?

– Ой не пану, не полковніку,
А й Ванюши-полюбовніку.

Під піччу два півніки б’ютца,
На печі дві баби скубутца.
Одна одну – за косу:
– Давай мою ковбасу –
Рада буду.

А в печі пірожки седілі,
Там мої оченьки гляділі.
А я туди заглядав,
По одному витягав,
Поки булі.

А в печі пирожкув не стало,
Я поліз на хату по сало.
А я сала не достав,
З рабриною з хати впав –
Забивса.

До мене дівчата ходілі,
Тютюнец мені приносілі.
А я тютюн повпахав,
Девчат в яму повпихав –
Сам вилєз.

Розкопайте, хлопці, греблю, нехай вода йде, да гей, гей, нехай вода йде,
Забувайте про кохання, нехай пропаде, да гей, гей, нехай пропаде.

Ох як важко, ох як тяжко греблю розкопать, да гей, гей, греблю розкопать,
А ще важче, а ще тяжче любов забувать, гей, гей, любов забувать.

Позбиралісь всі дивчата, пошлі в сад гулять, да гей, гей, пошлі в сад гулять.
[…]

А одная дівчинонька в сад гулять не йде, да гей, гей, в сад гулять не йде,
Вона тужить по милому, що й давно не йде, да гей, гей, що й давно не йде.

– Як будете цветки рвати, нарвіте мені, да гей, гей, нарвіте мені,
Як будете венки плєсті, сплєтіте мені, да гей, гей, сплєтіте мені.

Як будете в Дунай кидать, возьміте мого, да гей, гей, возьміте мого,
Киньте мого зелєного на самеє дно, да гей, гей, на самеє дно.

Усі венки поспливалі – мой не виплів з дна, да гей, гей, мой не виплів з дна,
Всі дівчата ходят в парі – ой а я одна, да гей, гей, ох а я одна.

Скаче жабка понад річкою,
Іде Йванко із вуздечкой…

– Постой, жабко, загнуздаю,
Свою Таньку одвідай…

Свою Таню одвідаю,
Про здоров’є попитай…

…

Пошла весна по веснянци,
Пошлі наши женіхи в старц…

Сталі вони старцоваті,
Сталі їх черті хапать…

Нехай хапают, да нехай знают,
Нехай девчат да не чепают.

…

А в нашого Йванка кучерава голова,
Гей, кучерава голова.

Кучеравой головой комин затикаті,
Гей, комин затикать…

А в нашого Йванка широкиї плєчі,
Гей, широкиї плєч…

Широкії плєчі – заслонка до печі,
Гей, заслонка до печ…

А в нашого Йванка кривиї ноги,
Гей, да й кривиї ног…

Кривими ногамі жар вигребаті,
Гей, жар вигребать…

Суді, Боже, да й недільку дождати,
Зберу родню да й пошлю я у свати.

Зберу родню да й пошлю я у свати,
А сам пойду під окенце слухаті.

А сам пойду під окенце слухаті,
Ой що буде дівка-серце казаті.

А дівчина да й по сінечках бродіть,
Білі ручки да й до серденька ложить.

Біли ручки да й до серденька ложить,
До матьонки потіхеньку говорить:

– Ой ти, маті, ти порадніца в хаті,
Порадь мені, та й що ж сватам казаті?

Маті каже та й подарки даваті,
Батько каже, що й до осені ждаті.

– Сховай, доню, да й подарочки в скриню,
Пойдеш замуж через осень на зіму.

– Лучч я буду да й в сирой землі спаті,
Чим я буду да й до осені ждаті.

/ Учора звечора / 2
З небесного двора впала ясна зора.

/ Де зора упала, / 2
/ Там криніца стала. / 2

/ А у той криніци / 2
/ Сам Господь купавса. / 2

/ Сам Господь купавса / 2
/ Із Петром змагавса. / 2

/ Святий Петро каже, / 2
/ Що все землі бульше. / 2

/ Святий Ілля каже, / 2
/ Що все води бульше. / 2

/ А сам Господь каже, / 2
Що все ровніною – гори з доліною.

Як поїхав милий, да гой, у дорогу,
Да й покинув милу нездорову.

Приїжжає милий, да гой, пуд ворота:
– Вийді, вийді, мила, краща злота.

Ой не вишла мила, да гой, вішла маті:
– Годі тобі, зятю, жартоваті.

Годі, годі, зятю, да гей, жартуваті,
Бо вже твоя мила не видаті.

Бо вже милу, да гой, нараділі,
В вишньовом садочку схоронілі.

В вишньовом садочку, да гой, схоронілі,
Червону каліну посаділі.

Як поїхав милий, да гой, до могили,
Да й прив’язав коня до каліни.

Да й прив’язав коня, да гой, до каліни,
А сам припав груддю до могіли.

– Ой ти, жовтий песок, да гой, розступіса,
А ти ж, моя мила, озовіса.

А ти ж, моя мила, да гой, й озовиса,
Чи позволіш мені женітіса?

– Не женіса, милий, да гой, у суботу ,
Да й не бери вдову на сухоту.

А женіса, милий, да гой, у неділю,
Бери собі дівчину чорнобриву.

У суботу ввечері, гой, заручайса,
А в неділю рано повенчайса.

А в неділю рано, да гой, повенчайса,
Оно ж наших діток не цурайса.

Ой як будеш діток, да гой, цуратіса,
Будуть з тебе люди смеятіса.

Якби я знала, якби відала, що заручини будут,
Помила б лавки, щоб булі гладкі, щоб свекров не суді…

Якби я знала, якби вєдала, що/го/ й заручини будут,
Каліла б сині, щоб булі біли, щоб свекров не суді…