Пісні

Іді, зіма, да й до Тучина,
Бо вже ти нам надокучи[ла].

Іді, зіма, да й до Києва,
А що ж ти нам да й покину[ла]?

Коробочку з веретьонцами,
А другую да з червонца[ми].

Старим бабам по кудєлєци,
Молодичкам да й по чепчи[ку].

А девочкам по серпаночку,
Щоб бегалі на весняноч[ку].

А хлопчикам да по дудочці,
Щоб бегалі да по вулоч[ці].

А вже сонечко за ліс котітца.
Андрєй Макарович, додому хочетца.

В новім граді Вифлиємі
Стало чудо по всій землі.
/ Стало чудо, ще й новина,
Породила Діва си[на]. / 2

Вона його породіла,
У ясельця положила,
/ Сказав Ірод бити діток,
Всіх маленьких, до двох літ. / 2

Ломить руки Божа Маті,
Де ж тебе, Сину, сховаті.
/ Узяв Йосип матір, сина
Да й повів з Єрусали[ма]. / 2

Да й повів їх в друге царство,
В Єгипетське государство.
/ Ми прийшли вам це сказаті,
З Рожеством поздоровля[ти]. / 2

З Рожеством поздоровляті,
Многіх літ вам побажаті.
/ Многі літа, Многі літа
Всьой родині на край сві[та]. / 2

Гиля, гиля, на Василя.
Васильова маті пошла щодруваті.
При столу стояла,
Чесний крьост держала.
Радуйтеся, люді,
Бо вам щастя буде.
Богу свєчку ставте,
А нам блінца дайте.

До нас, девочки, до нас,
А в нас – да лєлєєчка.

А у нас – да лєлєєчка,
Що й день, то й неділечка.

Понеділочок прийшов –
Да й на панщину пошов.

А в нас панщина одна,
Пойте, девочки, щодня.

А у нас дєла не роблять,
А усе хороше ходять.

Краковʼячек польський
С польської натури,
/ Шапочка на бакер,
А усіки догури. / 2

Я з поляком танцевала,
Я з поляком жарти мала,
Только поляк не жартує,
Підняв хвартух – та й пакує.

Ой ти поляк, я полячка,
Заграй мені краковʼячка,
А я тобі затанцую,
Що за перець, за цибулю.

Я з поляком танцевала,
Я з поляком жарти мала
Только поляк не жартує,
Підняв хвартух – та й пакує.

/ Наше село Дубровіца, / 2
Нема кому веселіца.

/ Старі баби повмиралі, / 2
Молодічки постарєлі.

/ Молодічки постарєлі, / 2
А девочки замуж пошлі.

/ Парубочки женіліса, / 2
Всяким ділом заняліса.

/ Хто сохою, бороною, / 2
Хто жонкою молодою.

/ Хто ложками, хто мисками, / 2
А на літо – з колисками.

– Ой бабко моя, голубко моя,
А хто ж тебе в баби взяв би, колі б да не я?

– Ой був би такий, що меду купив,
Той мене, старенькую, в баби попросів.

– Ой кумчику мой, голубчику мой,
А хто ж тебе в куми взяв би, колі б да не я?

– Ой був би такий, що меду купив,
То він мене, молодого, в куми попросив.

– Кумонько моя, голубка моя,
А хто ж тебе в куми взяв би, колі б да не я?

– Ой був би такий, що меду купив,
То він мене, молодую, в куми попросив.

Ой в полі береза, ой в полі кудрява,
/ Ой хто йде, не минає, березу ламає. / 2

Ой хто йде, не минає, березу ламає.
/ Ой горе тому житі, хто й жонки не має. / 2

Ой горе тому житі, хто й жонки не має.
/ Ой а ще гірше тому, хто дві, три кохає. / 2

Вийду за ворота, трава зеленіє,
/ Ой за хорошим мужем жонка молодіє. / 2

Ой за хорошим мужем жонка молодіє,
/ Ой а за пʼяніцею з личенька марніє. / 2

Ой в полі береза, ой в полі кудрява,
/ Ой хто йде, не минає, березу ламає. / 2

Ой війду я да на вулочку,
Ой війду я на широку[ю].

Назбираю девочок в таночок
Да й поведу на весняно[чку].

Аж мой свьокорко седіт
Да в окенечко глє[діт].

– То ж то моя да невісточка,
То ж то моя невеличень[ка].

Сама вона попереду ходіт,
За собою девок в танок во[діт].

Возьми, синку, дубинку
Да набий свою жін[ку].

Щоб по ночах да не ходила,
Дівок в танок да не воді[ла].

– За що, тату, мою жінку биті,
Вона вмиє все діло роби[ті].

Вона стане да ранесенько,
Робить діло хорошесень[ко].

Ой да, ой да, ой дай-даш.
Пошла маті на кураж.
Батько в бережніцу.
Купив батько барана,
А маті ягніцу.
А-а, а-а, люлі.

Прилєтєлі гулі
Да й сєлі на люлі.
Сталі вони коліхаті,
Стало дєтя засінаті.
Гойда, гойда, гойда.
Котіласа торба
З високого горба.
А в той торбі хліб, пшеніца.
З ким наш синочок буде женіться?
А-а, а-а, люлі.

Прилєтєлі гулі
Да й сєлі на люлі,
Сталі думать і гадать,
Чим детіну годувать,
Чи грушками, чи слівками,
А чи кашки з молочком,
Чи калачика з медком.
А-а, а-а, котки два.

Вони бєли обадва.
Не ходіте коло хати,
Не будіте нам дитяті.
А ти, котку сєрий,
Позамєтай в сєнях.
А ти, волохатий,
Позаметай в хаті.
А ти, котко рудий,
Вітопи у грубі.
А ти, котко чорний,
Садіса у човен.
Лови рибки повен,
Щоб було і ляльці,
І старенькой бабці.
А-а, а-а, ой дай-даш.

***
Ой да, ой да, ой дай-даш.
Пошла маті на кураж.
Батько в бережніцу.
Купив батько барана,
А маті ягніцу.
А-а, а-а, люлі.

Прилєтєлі гулі
Да й сєлі на люлі,
Сталі детіну коліхать,
Стало дітя засінать.
А-а, а-а, гойда.

Котіласа торба
З високого горба.
А в той торбі хліб, пшеніца.
З ким моє дітятко буде женіться?
А-а, а-а, люлі.

Прилєтєлі гулі
Да й сєлі на люлі,
Сталі думать ще й гадать,
Чим дитіну годувать,
Чи грушками, чи слівками,
Чи калачика з медком.
Чи кашки з молоком.
А-а, а-а, коточок,

Поїв бабин медочок,
Стара бабка скаче,
А детіна плаче.
А-а, а-а, котки два.

Вони сєрі обадва.
Не ходіте коло хати,
Не будіте нам дітяті.
А-а, а-а, ой дай-даш.

А ти, котко рудий,
Вітопи у грубі,
А ти, волохатий,
Позаметай в хаті,
А ти, котку сєрий,
Позаметай в сєнях,
А ти, котко чорний,
Садіса у човен,
Лови рибки повен,
Щоб було і няньці
І малєнькій ляльці.
Гойда, гойда, гойда,
Спи, детіно, до гобеду,
Покуль маті з міста прийде.
А-а, а-а, ой дай-даш.

Ой дай, Боже, недільки дождаті,
То я й пойду до роду гуля[ті].

Ой бо й мой род велікій й багатий,
Буде мене медом частува[ті].

Люлі-люлі, детінко малая,
Десь гуляє мати молода[я].

Люлі-люлі, детінонько, спаті,
Прийде маті колиха[ті].

Ой жур-журавель,
Та не їж конопель
Да не пий проса
Бо одріжем но[са].

Ой жур-журавель,
Та не їж конопель
Да не пий проса
Бо одріжем но[са].

Ой за нашим сельцем
Седіт бузько з яйцем,
І несеться, і несеться,
І на завтра з яйцем.

Ой жур-журавель,
Та не їж конопель
Да не їж проса
Бо одріжем но[са].

Ой за *гумном, за *гумніщем,
Кидаліса хлопці гомні[щем].

А дівчатка, не познаючи,
Побиліся да хапаю[чи].

Думалі, що пампушечки,
А то конські балабушеч[ки].

Вже веснянка по веснянці,
Пошлі наші хлопці в стар[ці].

*Гумно, *гумніще - купа кінського перегною

Ой лісу, лісу, чом не зельоний,
Ой явелю, чом не зельон[ий]?

Ой як же мені зелєному буті,
Ой явелю, зелєному бу[ті]?

Булі пташечки, в вирій полєтєлі,
Ой явелю, в вирій полєтє[лі].

Ой осталася одна пташечка,
Ой явелю, одна пташеч[ка].

Одна пташечка, ряба зозулєчка,
Ой явелю, ряба зозулєч[ка].

Да й тую хочуть соколи узяті,
Ой явелю, соколи узя[ті].

Соколи узяті, лебедям оддаті,
Ой явелю, лебедям одда[ті].

Ой село, село, чом невесело,
Ой явелю, чом невесе[ло]?

Ой як же мені веселому буті,
Ой явелю, веселому бу[ті]?

Булі дівочки, всі замуж пошлі,
Ой явелю, всі замуж пош[лі].

Ой осталася одна дівочка,
Ой явелю, одна дівоч[ка].

Да й тую хочуть сватови взяті,
Ой явелю, сватови взя[ті].

Сватови взяті, жениху оддаті,
Ой явелю, жениху одда[ті].

Ой орел, ти, орел, cизокрилий орел,
/ Чи літав ти, орел, на Вкраїнушку домой? / 2

Чи літав ти, орел, на Вкраїнушку домой?
/ Чи видав ту дівчину, котра журиться за мной? / 2

Котра журиться, ще й печалітса,
/ Вийшла замуж молода – тепер кається. / 2

Батько світ, батько світ завʼязав мені світ,
/ Маті мачухой була, рано замуж оддала. / 2

Рано замуж оддала, де веліка семʼя,
/ Самі сядуть вечерать – я й по воду пошла. / 2

Як по воду ішла – спотикаласа,
/ Як з водою ішла – прислухаласа. / 2

Щось у хаті гомонить, батько сину говорить:
/ – Ой ти, сину, мой син, ти ж у мене одін. / 2

Чом гарєлочки не пʼєш, чом ти жночки не бʼєш?
/ – Нашо, тату, водку пить, нащо, тату, жонку бить? / 2

Нащо, тату, жонку бить, вона вміє все робить,
/ Вона встане раненько, зробить діло гарненько. / 2

Ой сяду я край стола, да гей,
Ой сяду я край стола,
Повечеряю сама.

Повечеряю сама, да гей,
Повечеряю сама,
Мого милого нема.

Мого милого нема, да гей,
Мого милого нема,
Повечеряю сама.

А мой милий на Дону, да гей,
А мой милий на Дону,
Я й до його полину.

Дунай-рєчку перейшла, да гей,
Дунай-рєчку перейшла,
Миленького не знайшла.

Только знайшла доліну, да гей,
Только знайшла доліну,
Миленького могилу.

До могили припала, да гей,
До могили припала,
Горько плакать почала.

– Вставай, милий, не лєжи, да гей,
Вставай, милий, не лєжи,
Шлях додому покажи.

– Ой не встану, милая, да гей,
Ой не встану, милая,
Боліть моя голова.

Боліть моя голова, да гей,
Боліть моя голова,
Тяжко раняна була.

Тяжко раняна була, да гей,
Тяжко раняна була,
На йой тяжкая земля.

З ким ти, мила, сюди йшла, да гей,
З ким ти, мила, сюди йшла,
Що ти мене тут знайшла?


Чи з хмарою, чи з дощем, да гей,
Чи з хмарою, чи з дощем,
Чи з хорошим молодцем?

– Не з хмарою, не з дощем, да гей,
Не з хмарою, не з дощем,
Только з горем да плачем.

– Іді, мила, додому, да гей,
Іді, мила, до дому,
Рви червону каліну.

Наламай тих голлячок, да гей,
Наламай тих голлячок,
Годуй своїх деточок.

Ой сів Христос вечерати.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Прийшла к ньому Божая Маті.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Подай, синку, райськиї ключі.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Одимкнути рай і пекло.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Випустити праведні душі.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Однієї не випускати.
Щедрий вечор, добрий вечор
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Вона неньку налаяла.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На весь веч[ор].

Не лаяла, а подумала.
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим, добрим людям
На здоровʼ[я].

Ой там на горі, на крутій горі
Седілі собі пара голубів.

Седіли вони, паруваліса,
Сизими крильми обнімалися.

Де взявся стрілець, хлопець-молодець,
Він голуба вбив, голубку підбив.

Він голуба вбив, голубку підбив,
Приніс додому, кинув до долу.

Голубка не їсть, голубка не пʼє,
На круту гору все плакати йде.

– Голубко моя, сизокрилая,
Не знав, що така клопітливая.

Є в мене, голубко, сім пар голубів,
Літай, вибірай, може, там і твій.

– Ой я літала, я й вибірала,
Нема такого, як я втеряла.

Хоч пірʼя таке, не той же пушок,
/ Ой як загуде, не той голосок. / 2

Ой у полі, в полі сухий дуб розвився,
/ Тоді був брат добрий, поки не женився. / 2

А як оженився, та взяв братовую,
/ Тоді вигнав з хати сестру молодую. / 2

– Ой чи тобі, брате, сорочок не шила,
/ Що ти мене вигнав, щоб я йшла служила? / 2

Чи я тобі, брате, сорочок не прала,
/ Що ти мене вигнав, щоб я йшла страдала? / 2

Ой у полі, полі сестра жито жала,
/ Їхав брат на коні, сестра не впізнала. / 2

– Ой чого ж ти, сестро, така горда стала?
/ Сказав тобі "здрастуй" – ти не одказала. / 2

– Через теє, брате, така горда стала,
/ За дробними сльозьми брата не впознала. / 2

/ Подай, мати, мені ключі, / 2
Святу землю відмикати.

/ Святу землю відмикати, / 2
Святу росу випускати.

*Пташечки, пташечки,
Поїжте мої кришечки.
Як не зʼїсте, то Богу дасте!
Кому одна, кому двє,
Щоб не було грєху мінє.

Свят вечор, свят!
Бджоляная матка веде бджолєнятка.
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
А ведучи, да й научає.
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
Ой бджолоньки, мої дітоньки.
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
Ой куди ж ми да й повернемо?
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
Чи в густиї бори, чи в високі ліси?
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
Не в густиї бори, не в високі ліси.
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
К пану господару, в його пасєку.
Свят вечор, свят!

Свят вечор, свят!
Да будем роїтьса, да будем садітьса.
Свят вечор, свят!

* Дай, Боже, щоби за рок дождалі да й на той год колядували!

* Текст декламується, не співається.

/ У неділю рано-рано / 2
Сім татаров воли гнало.

/ Сім татаров воли гнало, / 2
По дівочці вибирало.

/ Всім татарам по дівочці, / 2
А Іванку – Настусенька.

/ – Ой Настусю, Настусенько, / 2
Ой якого ж ти родоньку?

/ – Ой я роду велікого / 2
І батенька богатого.

/ В мого батька деветь синов, / 2
А десята – Настусенька.

/ Брати зросли, в войско пошлі, / 2
А сестриця в найми пошла.

/ – Слава Богу допитавса, / 2
Чуть з сестрою не звенчавса.

/ Сядай, Настє, в калясоньку, /
Да й поїдем додомоньку.

/ Щедрий вечір, добрий, / 2
/ Хай вам буде добре. / 2

/ Роди, Боже, жито / 2
/ На кожнеє літо. / 2

/ Роди і пшеницю, / 2
/ І всяку пашницю. / 2

/ Роди, Боже, просо, / 2
/ Щоб добре жилося. / 2

/ Роди, Боже, груші / 2
/ Для кожної душі. / 2

/ Роди, Боже, сливи, / 2
/ Щоб були щасливі. / 2

/ Роди, Боже, бджоли, / 2
/ Щоб були здорові. / 2

/ Роди огірочки / 2
/ В чотирі рядочки. / 2

/ Роди і коноплі, / 2
/ Багато картоплі. / 2

/ Роди поросятка, / 2
/ Ще й по два телятка. / 2

/ Роди, Боже, зілля, / 2
/ Щоб було весілля. / 2

/ Роди, Боже, квіти, / 2
/ Щоб родились діти. / 2

/ Станьте, подумайте, / 2
/ Нам щедрівку дайте. / 2

/ Дайте, не шкодуйте, / 2
/ Здорові святкуйте. / 2


* Щедрий вечір, добрий вечір
Можна вас пощедрувать,
Вашу хату звеселіть,
Деток ваших побудіть?

Маленький Ісус не спить, не ридає,
Він своїми рученьками весь світ обіймає:
І вашу хатину, і вашу родину.

Дай, Боже, за рок дождать,
Щоб на той год дождать щедрувать!

* Текст декламується, не співається.

Що то за пані по сінях ходіть? Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

По сінях ходіт, ключами бряжчить. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Ой ви, ключики, да й не бряжчите. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Бо мій батечко з Луцька приєхав. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Да й привйоз мені три користочки. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Що перша користь – сукня дорога. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

А друга користь – перстень золотий. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

А третя користь – вінчик перловий. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Сукня дорога пудлогу мела. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Перстень золотий рученьки ломить. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Винчик перловий голову склонів. Каліно,
Каліно моя, ти, червоная ягодо.

Щодрий, щодрий, вечор добрий,
Прилетіла ластівонька.

Стала вона щебетати,
Господара викликаті.

Вийди вийди, пан господар,
Подівіса на обору.

По оборі сам Бог ходить,
Да все тобі добре робить.

Всі телічки потелілись,
По тельонку приводілі.

Всі ягнічки поягнілісь,
По ягньонку приводілі.

Як не дасте калачика,
То заберем рогачика.

Та виведем на морожок,
Да й затрубим в правий рожок.

Да й будемо в гру трубіті,
А волами хліб робиті.