Пісні

Летєли гусі, сєри та б`єли,
В чистому полі гречку поїли.

В чистому полі гречку поїли,
На бістру речку пить полетєли.

– Іди, Маруся, позаймай гусі,
Поцолуй парубка в чорниє вуси.

– Хоч поцєлую, що вам до того,
Хоч поцілую, то й не чужого.

Хоч поцілую, він мені милий,
Я в його саду садила сливи.

Садила сливи, ще й поливала,
Кого любіла – причарувала.

Люлі-люлі вам, люлі,
Усім дєткам дулі.
А хлопчикам калачі,
Шоб став і вдень, і вночі.
А-а, а-а, а.

Ой люлі-люлі, пошли дєтки гулі,
А Лариску забули.
Ой вернітса, діточки, заберіть Ларисочку,
Бо вона плаче, спаточки не хоче.
А-а, а.

Ходить сон біля вікон,
А дрімота – коло плота,
Не буди моїх діточок,
А-а, а.

Люлі-люлі, спи, сестрічка,
Я сама ще й невеличка,
Утомілас колихати,
Тобі пісенку співати,
А-а, а
Задрімала наветь кіця,
А тобе ж іще не спіться,
У мене ще ж є робота,
Треба глечік знать із плота,
І качатам дать водичкі,
Люлі-люлі, спи, сестрічка,
А-а, а, спі.

Ой до бору стежечка, до бору,
Там будує парубок комору.

Будуй, будуй, парубче, вісоко,
Прориж, прориж окенце шіроко.

Щоб до мене соловей прилітав,
Да щоб мені раненько щебетав.

Щоб до мене зозуля літала,
Да щоб мені раненько кувала.

Нащо ж мені соловей сивенькій,
Є у мене свекорко старенькій.

Нащо ж мені зозуля рабенька,
Є у мене свекруха старенька.

Вона ж мене раненько не будить,
Вийде на улицю – та й обсудить.

Ой за Дунаєм, та й за бистреньким,
Святий вечор.

Ой там Колєчка коника пасе,
Святий вечор.

Ой пасе, пасе, та й напуває,
Святий вечор.

– Ой коню, коню, що я думаю,
Святий вечор.

Тебе продати, гроші забрати,
Святий вечор.

– Ой пане, пане, не продавай мене,
Святий вечор.

Продаси мене – споминеш мене,
Святий вечор.

Ой як ми були в турецкой землі,
Святий вечор.

Гнались за намі туркі з ляхамі,
Святий вечор.

Та й догналися до бережку,
Святий вечор.

До бережечку, до Дунаєчку,
Святий вечор.

А я як іскочив, то й перескочив,
Святий вечор.

Не замочив я ні копитечка,
Святий вечор.

Не копитечка, ні сіделечка,
Святий вечор.

Сл: Дай, Боже, ціє святка провести, да й за год дождати!

Ой на полі, на широкому, червона,
Чевона яблонь червоних яблук зродила.

За нею йшов красний паничик, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– Я загадаю трі загадочки, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

Як одгадаєш, то моя будеш, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

Ой шо то горить без полуменю, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– А сонце горить без полуменю, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– Ой шо то гуде без буйного вітру, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– А пчолки гудуть без буйного вєтру, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– Ой шо то плаче, да сліз не бачиш, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

– А серце плаче, да сліз не бачиш, червона,
Червона яблонь червоних яблук зродила.

сл: Дай, Боже, ціє денькі провесті, да й за год дождати!

Ой рано, рано кури зап`яли,
Святий вечор.

А ще надраніш Надічка встала,
Святий вечор.

Надічка встала, коску зчесала,
Святий вечор.

Коску зчесала, до церкві пошла,
Святий вечор.

А з церви прийшла, як зора зійшла,
Святий вечор.

Вішла в сінєчкі – сєнічкі сяють,
Святий вечор.

Прішла у хату – пани вставають,
Святий вечор.

Пани вставають, її пітають,
Святий вечор.

– Чи ти панова, чи корольова,
Святий вечор.

– Я й не панова, не корольова,
Святий вечор.

Я й та панночка, батькова дочка,
Святий вечор.

– Ой сьогодні, матьонко, Петровка,
Болить мені, матьонко, головка.

Ой сьогодні, матьонко, Петров день,
Пусти ж мене погулять на весь день.

– Ой не мона, донечко, не мона,
Наїхало сватання з Подола.

Наїхало сватання, повен двор,
Вибирай же, донечко, котрий твой.

– Що в жовтому жупані – то ж не мой,
На вороном конику – ото ж мой.

Ой там, на Ордані, тиха вода стояла,
Там Пречистая свого Сина скупала.

Там Пречистая свого Сина скупала,
А іскупавши, в шовковину сповила.

А ісповивши, в яселечка вложила,
А ісповивши, в яселечка вложила,
А уложивши, та й на дунай пустила.

Там на дунаї аж три води запало,
До схода сонця аж три царі з`їхало.

Один же цар Божим міром мірував,
А другій цар Сусом Христом називав.

А другій цар Сусом Христом називав,
А третій цар квіточкою дарував.

То ж не є квітка, то Святоє Рожество,
По всьому світу, всьому миру радосно.

Ой у полі криниченька муром мурована.
Кажуть люди, дівка гарна, наче мальована.

– Мальована, рисована – тільки не для тебе,
Які були гарні ночі – ти не був у мене.

– Не раз був у тебе, говорив з тобою,
А ти ж мені відказала, жалкуєш за мною.

– Не я ж тебе відказала і не моя мати,
Відказала сусідочка з четвертої хати.

– Не думай, ти, дівчинонько, що я одну маю,
А я ж тебе, дівчинонько, десяту кохаю.

Одна топить, друга варить, третя воду носить,
А четверта ручки ломить, а п`ята голосить.

А шостая і сьомая мене дожидає,
А восьмая постіль стелить, дев`ята лягає.

А я ж тую, дев`ятую, на постелі кину,
А до тебе, десятої, крилечками лину.

– Облетіла б тебе, милий, лихая година,
Зав`язала мені ручки малая дитина.

Ой у полі, в полі стояла хатинка,
/ Там родився сам Ісусик – маленька дитинка. / 2

Пастушки у полі овечки стерегли,
/ Як почули цю новину, скоренько прибігли. / 2

Прибігли, прибігли – та й стали питати:
/ – Чи позволиш, Божа Мати, Ісуса спитати? / 2

Ісусе, Ісусе, чого ж ти, бідненький,
/ Що немає пеленочок на ніжки маленькі? / 2

Ісусе, Ісусе, що на тебе гріє,
/ Що й на вітри, й на морозі личко розовіє? / 2

– Гриє та надія, що є в моїй власті,
/ Все життя своє віддав би, аби народ спасти. / 2

Пойдем, пойдем, козаченьку, в вишневий сад гулять,
/ Та й будемо, козаченьку, всю ночку розмовлять. / 2

Мінає час первесенький, начав уже второй,
/ Веди, веди, козаченьку, веди мене домой. / 2

Пріхожу я в подвір`ячко, стучу, гручу в вікно.
/ – Чую, чую, моя доню, не сплю я вже давно. / 2

Чого в тебе, моя доню, розплетена коса,
/ Чого в тебе, моя доню, на ніженьках роса? / 2

– Коса моя розплетена – подружка розплела,
/ А на ногах в мене роса – з милим кохалась я. / 2

– Іди, іди, моя доню, іди з мого двора,
/ Шукай того козаченька, котрий зовйов з ума. / 2

– Пойду, пойду, моя мамцю, пойду з твого двора,
/ Знайду свого козаченька, буду щасливая. / 2

Сєно моє, сєно, под тобою вода,
Плакала, ридала дєвчина молода.

Плакала, ридала, козака пітала:
– Ой ти, козаченьку, зелений барвінку.

Ой ти, козаченьку, зелений барвінку,
Скажи мені правду, чи маєш ти жонку.

– Ой маю я жонку, ще й дєточок двоє,
А моє серденько крається надвоє.

Крається надвоє, на дві половини,
А я маю жинку десь на Україні.

У Кієві, на риночку, там п`є чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози –
/ Все чумацькеє добро. / 2

Прокінувся чумак вранці – та й шатнувся по карманці,
Всі кармани вівертає, а грошей там чорти має,
/ Нічим похмелитися. / 2

Прийшов чумак до шинкарки: "Дай, шинкарко, хоч півчарки!"
Шинкарночка треться-мнеться, одвернеться, засміється,
/ Все з чумака-чудака. / 2

Ой вийду я на горину, подивлюся на долину,
Стоять вози, лежать воли, вісять ярма, ще й занози –
/ Все чумацькеє добро. / 2

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,

Стала вона щебетати,
Господаря визивати.

– Війди, війди, господарю,
Подивіся на кошару,

Чи всі вівці покотились,
Чи ягнята породились,

Скільки на хаті драничок,
Шоб стільки було теличок,

Скільки на хаті сучечок,
Щоб стільки було бичечок.