Пісні

Ой вєрбо, вербо, де ти росла,
/ Що твоє листячко вода снесла. / 2

Ой знесла, знесла тиха вода,
/ Не піду замуж за год й за два. / 2

Я піду замуж аж пʼятого
/ За пʼяниченьку проклятого. / 2

Та й кажут люди, що він не пʼє,
/ Він щовечора із корчми йде. / 2

Та й щовечора та й щоранку
/ Пропив коника ще нагайку. / 2

Пропив коника вороного
/ Та й іде до стайні по другого. / 2

Я протів него молодого
/ Несу рублика золотого. / 2

Несу рублика ще й двадцятку,
/ Викуплю коня ще й нагайку. / 2

Ой не раз же я викупляла,
/ В вішневим садочку ночувала. / 2

В вишневім саду ночувала,
/ Всякі голосочки вислухала. / 2

Зазулька каже: “Ку-ку, ку-ку”,
/ Ой за шо ж це я терплю муку? / 2

Соловей каже: “Тьох- тоьх, тьох-тьох”,
/ Котяться сльози як той горох. / 2

Синичка каже: “Цінь-цінь, цінь-цінь”,
/ А я молоденька ночуй синці. / 2

І ой пійду ж бо я, куда давно ходила,
/ Чи не здиблю я, кого вірно любила. / 2

Не найшла того лиш товариша єго,
/ Най ся спитаю хоч за здоровля єго. / 2

Чи слабий лежит, чи вмирати думає,
/ Шо з розуму звів, а тепер покидає. / 2

‒ Не я тебе звів ‒ звела темная нічка,
/ Солодкий медок, гіркая горілочка. / 2

‒ Я горілки не п'ю, а від меду не впʼюся,
/ Сердце, козаче, я ж тебе не лишуся. / 2

‒ Любилось, дівча, подаруночки брати,
/ То тепер люби мале дитя гойдати. / 2

‒ Небагато я подаруночків взяла,
/ Тільки дев'ять пар черевичків сходила. / 2

Десята пара ще в коморі у скрині,
/ Не сходила я, будут моїй дитині. / 2

Виїжджає милий у дорогу
/ Та й лишає свою милу нездорову. / 2

Із дороги милий повертає,
/ По подвірру коником виграває. / 2

По подвірру коником виграває:
/ – Чо не вийде моя мила? – він питає. / 2

Ой не вийшла моя мила, вийшла мати:
/ – Годі ж тобі, зятю мій, коньом грати. / 2

Бо вже твоя миленька споражона,
/ На тесовій лавочці положена. / 2

На тесовій лавочці положена,
/ Білесеньким полотенцем застелена. / 2

Білесеньким полотенцем застелена,
/ Глибока могила викопана. / 2

Глибока могила викопана,
/ Червона калина посажена. / 2

Як приїхав милий до могили,
/ Та й прив'зав коника до калини. / 2

Та й привʼязав коника до калини,
/ А сам припадає до могили. / 2

– Підоймися, миленька, підоймися,
/ На біленькі ручки підоприся. / 2

На біленькі ручки підоприся,
/ На карії глазки подивися. / 2

На карії глазки подивися,
/ І зо мною, моя мила, розберися. / 2

Ой чи скажеш мені, мила, журитися,
/ Чи позволиш мені, мила, женитися? / 2

– Ой не скажу, мій миленький, журитися
/ А позволю, мій миленький, ожениться. / 2

Лиш не бери, милий, удовоньку,
/ Бо розжене наших діток від домоньку. / 2

Але бери, милий, дівчиноньку,
/ Та й пригортай наших діток додомоньку. / 2

Всім козакам стала переміна,
Лиш одному нема переміни.

Лиш одному нема переміни,
Бо він ходив в вечір до дівчини.

Бо він ходив в вечір до дівчини
Та й лягає в біленькі перини.

Та й лягає в біленькі перини,
Розмовляє всю ніч до дівчини.

- Ой дівчино, ти моє серденько,
Збуди мене рано пораненько.

Шоб козаки коней не сідлали,
Шоб чумаки воли не впрягали.

А дівчина козака любила,
Сама встала єго не збудила.

Застелила середне віконце,
Шоб не гріло на козака сонце.

Ой спит козак, ой спит молоденький,
Пробудився уже день біленький.

Подивився в середне віконце,
До полудня дотягає сонце.

Бо дай тебе, молода дівчино,
Чо ж ти мене рано не збудила.

Вже всі козаки коней посідлали,
Всі чумаки воли повпрагали.

Всі чумаки воли повпрагали,
А дівчина із козаком спали.

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.
- Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.

А хоч сватай, хоч не сватай, а людьми присилайся,
Щоб та слава не пропала, що вірно кохався.

Я кохався, не сміявся, я думав моя будеш,
/А ти така як голубка за другими гудеш./ 2

Гуди, гуди, голубочко, ти чось догудешся,
Сей покине, той не возьме, сама зостанешся.

/ Мала мати одну дочку / 2
Та й купала й у медочк[у].

/ Та й купала, вповивала / 2
Щастя й долі не вгадал[а].

/ Щастя й долі не вгадала / 2
За пʼяниченьку віддал[а].

/ А пʼяниця пʼє, гуляє / 2
Йде до дому жинку лай[е]

/ Її мати ся питає / 2
- Як ти, дочко, прожива[єш].

/ Як ти, дочко, проживаєш / 2
Як пʼяниці підхід зна[єш].

/ - Я пʼяниці підхід маю, / 2
Стиха двері відчиня[ю].

/ Стиха двері відчиняю / 2
Та й за двері ся й хова[ю].

/ Та й за двері ся й ховаю, / 2
Й до місяця розмовля[ю].

/ - Ой місяцю, місяченьку, / 2
Світи мені всю ніче[ньку].

/ Бо я буду мандрувати, / 2
Дрібні діти залишат[и].

/ Дрібні діти залишати, / 2
Свого мужа покидат[и].

/ - Не покидай, дочко, мужа, / 2
Бо без мужа горе дуж[е].

Ой з-за гори сонце сходить, за другу заходить,
/ Там жонатий до дівчини щовечора ходить. / 2

Як прийшов він під вікенце: “Добрий вечір, серце”,
/ Вона стала, й відказала: “Заріж жінку першу”. / 2

- Заріж жінку ще й дитинку, положи на лавку,
/ А сам приходь із вечера та й сиди до ранку. / 2

Як прийшов він до домочку, став ножа гострити,
/ А мила ся догадала, стала ся й просити. / 2

- Чекай милий, чорнобривий, хоч одну годину,
/ Нехай же я погодую маленьку дитину. / 2

Чекай милий, чорнобривий, хоч один часочок,
/ Нехай же я погодую послєдний разочок. / 2

- Будеш, мила, чорнобрива, будеш годувати,
/ Як я пійду до Дунаю ножа полокати. / 2

А сусіда це бачила, дала неньці знати,
/ - Ой йди, ненько, ти старенька дочку споражати. / 2

Ой як прийшла стара ненька, стала на порозі,
/ Обілляли стару неньку, дрібненькії сльози. / 2

- Дочко моя, дочко моя, шо ж ти провинила,
/ Шо та твоя кров червона землю всполонила. / 2

- Як не знаю, моя мамо, як я ся вродила,
/ Так не знаю, моя мамо, що я провинила. / 2

– Ой коню мій, коню, коню вороненький,
/ Чом стоїш на стані ти такий сумненький? / 2

Чи тобі навкучив струмен золотенький,
/ Чи тобі навкучив козак молоденький? / 2

– Не навкучив мені струмен золотенький,
/ Не навкучив мені козак молоденький. / 2

Навкучила мені тая крута гора,
/ Тая крута гора, дівчинонька твоя. / 2

/ Ой на ставу, на ставочку пливуть качечки рядочком. / 2

/ Котра качка пару має, від берега відпливає. / 2

/ А я пари та й не маю, до берега пливаю. / 2

/ Або мені пару пару дайте, або мене зарубайте. / 2

/ Шкода тебе зарубати, а де ж тобі пару взяти. / 2

Ой напиймося, роде, та й напиймося добре,
/ Напиймося, родиночку, бо вже нас немножечко. / 2

Бо їднії повмирали, другіх в військо забрали,
/ А трейтії збогатіли, нас ся бідних відцурали. / 2

- Не цурайся мене роде, я ж тебе не буду,
/ За рік, за два, за чотири до вас в гості прибуду. / 2

Ой орав я в калиновім лузі
Та й вломав я поличеньку в плузі.

Чи полицю до плуга тесати,
Чи до дівки на всю ніч манджати?

Ой возьму я чугай на опашки
Та й піду я до дівчини трошки.

Як прийшов я під її ворота,
Знесла мене до неї охота.

А як прийшов я аж на її подвіра,
Мало мене собака не зʼїла.

Вона війшла буцім боронити,
Вона вийшла ще гірше тровити.

- Гуджа, гуджа, най пси тебе зʼїдят,
Бо вже в мене кращі тебе сидят.

- Ой відчини но, дівчинонько, двері,
Най побачу чи кращі за мене.

Відчинила дівчинонька двері,
А там сидять ще гірші за мене.

- Дівчинонько, шо ж це ти думаєш,
Шо ти мене за гірших міняєш?

- Ой якби я хоч чуть шось думала,
Я б ніколи тебе не міняла.

Ой пила я й у неділю
Та й пропила всю надію.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я в понеділок
Та й пропила ввесь застілок.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я у вівторок
Та й пропила волів сорок.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я у середу
Та й пропила всю череду.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я у четвер,
Знаю добре, як тепер.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я у пʼятницю
Та й пропила всю пшеницю.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой пила я у суботу,
Не ходила нароботу.
То сяк, то так, то сям, то там,
то з цим, то з тим,
Та й не жаль мині за тим,
Та й не буду жалувати,
Бо є з ким ся напивати.

Ой прийшла я до сусідоньки в огню,
/ А в сусіди миленького застаю. / 2

Сидит миленький у сусідки за столом
/ Та й п'є горівку криштальовим стаканом. / 2

Та й п'є горівку криштальовим стаканом,
/ А він до мене намахує кулаком. / 2

– Ой ти сусідко, ти голубочко моя,
/ Не пий з миленьким, доки я ще є жива. / 2

А як я буду на лавочці лежати,
/ Тоді вже можеш із миленьким віпити. / 2

Ой піду я в лісок трісок та й наломлю лому,
/ Завіз мене дурний розум на чужу сторону. / 2

А на чужій стороночці ні отця, ні неньки,
/ Тільки в саду винограду пають соловейки. / 2

– Пусти мене, мій миленький, в вишневий садочок,
/ А я тобі не зіпсую жодних ягідочок. / 2

Тільки зірву з рожі квітку, та й пущу на воду
/ Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до мого роду. / 2

Плила, плила з рози квітка, та й на воді стала,
/ Ішла мати води брати та й дочку впізнала. / 2

– Чи ти, дочко, рик лежала, чи два хорувала,
/ Ой що твоя з рожі квітка на воді зівʼяла? / 2

– Ні я, мамо, рік лежала, ні дві хорувала,
/ Тільки чужа стороночка печалю зовдала. / 2

– Ой ти мати моя, а я дочка твоя,
/ Та й не дай же мене, де великая сім'я. / 2

Бо велика сім'я до вечері сіла,
/ А мене, молоду, посилають по воду. / 2

Як по воду я йшла, як голубка гула,
/ Стала води набирать, стали сльози обливать. / 2

А як від води я шла, та й підслухалася,
/ Що батечко з дочкой якусь раду радять. / 2

Що батечко з дочкой якусь раду радять,
/ А матінка з сином та й невістку судять. / 2

– Як ти, синку, жиєш, що ти жінки не б'єш?
/ – Як я її буду бить, мині ж треба з нею жить? / 2

Як я її буду бить, мині ж треба з нею жить?
/ Як я її буду бить? Мене серце болит[ь]. / 2

Ой ти, гора кам'яная, лупайся, лупайся.
/ – Ти, дівчино, кого любиш, признайся, признайся. / 2

– Хіба ж би я з піском була, щоб я лупалася,
/ – Хіба ж би я дурна була, щоб я призналася? / 2

Ой від поля та й до поля виросла тополя.
/ Питається козак в дівки: "Скільки маєш поля?". / 2

– А я поля та й не маю, тільки карі очі,
/ Ще найдеться такий хлопець, що поля не схоче. / 2

Ой орали хлопці нивку, виорали ярма.
/ – Ой заплати, дівчинонько, що ходив я дарма. / 2

– Чи я ж тобі, козаченько, та ще й не платила?
/ Цілував ти пишні губки, я ж не боронила. / 2

Цілував ти пишні губки ще й біле личенько,
/ А тепер ти мені кажеш: "Заплати, серденько". / 2

Сивий коню, сивий коню, а гривка біленька,
/ - Завези мене, сивий коню, де моя миленька. / 2

Завези мене, сивий коню, від брами до брами,
/ Під новими воротами та вдар копитами / 2

Під новими воротами та й вдар копитами,
/ Чи не вийде дівчинонька з чорними бровами / 2

Ой не вийшла дівчинонька, вийшла її мати,
/ - Якщо хоче зятьом бути, най іде до хати / 2

- Я не хочу зятьом бути, лиш води напиться,
/ Як харошую дочку маєш, дозволь подивиться. / 2

- В сінях відро, в хаті кварта, піди та й напийся,
Моя дочка на гулянню, поїдь, подивися. / 2

Моя дочка паняночка, на личко біленька,
/ В неї сукні дорогії, сама молоденька. / 2