Пісні

А з суботи на неділю смутний день,
Била ненька свою дочку цілий день.

‒ Ой за що ж ти мене, ненько, стільки б’єш,
Чи ти мене, моя ненько, продаєш?

‒ Не продам я тебе, дочко, не продам,
Тільки тебе за нелюбочка віддам.

‒ За нелюба, моя ненько, не піду,
Бо я його, моя ненько, не люблю.

‒ Будеш, дочко, будеш, дочко, любити,
Коли буде біле тільце лупитись.

‒ Най ся лупит, най ся лупит до кости,
А з нелюбом не приймуся вік жити.

А що Іван діє – пшениченьку сіє,
На Івана, Купала.

Пшениченьку сіє, постоли латає,
На Івана, Купала.

Постоли латає, на дівчат моргає,
На Івана, Купала.

А що Іван діє – ворітечка теше,
На Івана, Купала.

Ворітечка теше, та й на дівчат бреше,
На Івана, Купала.

Боже, пане-господарю,
І гречний, величний.

Боже, а в тебе ворота,
Із срібла тай злота.

Боже, ангели летіли,
На ворота й сіли.

Боже, тай стали думати,
І думку гадати.

Боже, чого ж тепер і не так,
І як колись було.

Боже, шо правда й пропала,
І кривда й настала.

Боже, та віншуєм і ми вас,
Із цим, святим Різдвом.

Боже, а Бог вас віншує,
Із щастям, здоров’ям,

Боже, а за цим же і словом,
Святкуйте здорові.

Гречний пан-господар, з цею колядкою,
Добрий вечір!

Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
А кобилу з’їли вовки,
А лошатко ‒ пси, пси.
Ти, дитинко, спи, спи.
Кар, кар, ворона
Дітям кашки варила.
‒ Ідіть, дітки, по тріски,
Дам вам, кашки по-трошки.

Добрий день пане, пане-господар,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Пане-господар, в домі володар,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Сонечко каже, нема по мене,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Як обігрію церкви-костьоли,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Церкви-костьоли, в церквах престоли,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

А місяць каже, нема по мене,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Як освітю я, ліси дрімучі,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Ліси дрімучі, річки гримучі,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

А дощик каже, нема по мене,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Як окроплю я, гори і доли,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Гори і доли, поля просторі,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Уродить жито, жито й пшениниця,
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Жито й пшениця, всяка пашниця.
Слава-єси, слава-єси, Господи-Боже, на небесі.

Зажурилася крутая гора,
Ой дай, Боже.
Що не вродила шовкова трава,
Ой дай, Боже.

Але вродило червоне винце,
Ой дай, Боже.
А хто ж те вінце стерегти буде,
Ой дай, Боже.

Стерегти буде гречная панна,
Ой дай, Боже.
Гречная панна, панна Марія,
Ой дай, Боже.

Кілішечок гарний, горівочка добра,
/ Нема кому припросити, я випити годна. / 2

Пила-пила, вихилала, сама себе похвалила,
За здоров’я того, що горівка його,
За здоров’я його ше, він горівки принесе.

Горівочку п’ю, п‘ю, бо я її люблю,
/ А хто ж її буде пити, як я умру. / 2

Ой умру я, вмру я, поховайте в місті,
/ І барілку з горівкою надо мной повісьте. / 2

Будуть люди пити, будуть говорити,
/ Оце ж то та кума-люба, що любила пити. / 2

А хто п’є, тому наливайте,
Хто не п’є, тому не давайте.

А хто п’є, наливайте повну,
Хто не п’є, най скубає вовну.

А ми будем пити і Бога хвалити,
І за вас, і за нас, і за неньку стареньку,
Що навчила нас пити помаленьку.
Горівочко горьковая,
З тебе біда готовая.

Я за тебе срібло-злото,
А ти мене у болото.
Я за тебе мідяки,
А ти мене в будяки.
Горівочко горьковая,
З тебе біда готовая.

Я би тебе випивала,
Якби честь свою тримала.
Горівочко горьковая,
З тебе біда готовая.

/ Ми кривого танцю йдем, / 2

/ Кінця йому не знайдем. / 2

/ Хто виведе, той стане, / 2

/ Той дівчата погляне. / 2

/ Всі дівчата в віночках, / 2

/ Лиш одная без вінка. / 2

/ Лиш одная без вінка, / 2

/ То-то ж моя дружинка. / 2

‒ Ненько ж моя, ненько, однус мене мала,
За кого я хтіла ‒ ти мене не дала.

Далас мене, ненько, ой як далась, так дала,
Як ту конопельку, в болото втоптала.

Як тій конопельці, у болоті гнити,
Ой так мені, ненько, із нелюбом жити.

Ой я піду вб’юся або утоплюся,
А з нелюбом, ненько, жити не приймуся.

‒ Ой йди, доню, вбийся, а хоч утопися,
Лиш нелюб на двері – весело дивися.

Ой дай, Боже, гей, хвалися похвала,
Гречная панна.

Гой дай, Боже, гречная панна,
Своїми косами.

Ой дай, Боже, гей, ой хвалися-не хвалися,
Не ти їх кохала.

Гой дай, Боже, гей, ой кохала тобі
Ненька старенька.

Гой дай, Боже, гей, ненька старенька,
Як ти була маленька.

/ Ой на горі висока могила, / 2

/ Там дівчина, вечерю варила. / 2

/ До вечері, з-тиха говорила, / 2

/ Кипи, кипи, вечеронько з-тиха, / 2

/ Нема мого, милого жениха. / 2

/ А вже ж тая, вечеря вкипає, / 2

/ А вже ж милий, на поріг ступає. / 2

/ Сідай милий, на сіннім порозі, / 2

/ Тай розказуй, шо чув ти в дорозі. / 2

/ Чув я, чув я, про тебе новину, / 2

/ Що ти маєш, маленьку дитину. / 2

/ А у мене, циганочка була, / 2

/ Вона свою, дитину забула. / 2

/ Брешеш, брешеш, дівчино пригожа, / 2

/ Бо на тебе, дитина похожа. / 2

Ой на тім боці, там музики грають,
/ А на сім боці козаки гуляють. / 2

‒ Ой пусти ж, мати, до броду по воду,
/ Най сподобаю козацькую вроду. / 2

А ще дівчина води не набрала,
/ Як козацькую вроду сподобала. / 2

‒ Ой ти, дівчино, ти сама-собою,
/ Ой ходи, сідай в корабель зі мною. / 2

А ще дівчина в корабель не сіла,
/ Ой десь ся взяла дністровая хвиля. / 2

Дністровая хвиля, дунайськая вода,
/ Ой потопає дівчина молода. / 2

Ой сосоня, сосоня, сосоня,
Прокинувся Іванко ізрання.

Ой у саду, у саду, у садку,
Там співала Маруся петрівку.

Ой Петро, Петро, Іване,
Половина літечка минає.

Ой Петро, Петро, Данило,
А вже твою зозульку вдавило.

Ой чиї ж то воли попід гай ходили,
/ Чи не того козаченька, що нас трьох любили. / 2

А перша любила, а друга кохала,
/ А третяя, чорнявая, чари готувала. / 2

Зготувала чари, сиву перепілку,
/ Та й поклала козакові на білу тарілку. / 2

Ой з’їв козак крильце, крильце, ще й реберце,
/ Заболіла козакові голова, ще й серце. / 2

Кличуть товариші, кличуть йти гуляти:
/ ‒ Ой повірте, товариші, не перейду хати. / 2

Ой, хвалилася, біла-береза,
Своїми гіллями, поміж дубами,

А в мене гілля, аж до кореня,
А у мене гілля, аж до кореня.

Обізвався молодий дубок,
Хто ж тобі гілля таке викохав,

Кохали мені, вітри буйні
Вітри буйні, дощики дрібні.

Ой, хвалилася, панна Маруся,
Своїми косами, поміж парубками,

А в мене коса, аж до пояса,
А у мене коса, аж до пояса.

Обізвався молодий козак,
Хто ж тобі косу таку викохав,

Кохали мені, матінка мої,
Темної нічки, коло зірнички,

Ясного сонця, коло віконця.
Ой, дай Боже вам,

/ На городі грушку, / 2
А у хаті дружку.

Ой, дай Боже вам,
/ На городі зілля, / 2

А в хаті весілля.
Ой, дай Боже вам,

/ На городі лободу, / 2
А у хаті молоду.

Ой, чин-чику, Васильчику,
/ Посію тебе, в городчику. / 2

Буду тебе, шанувати,
/ На день три рази поливати. / 2

Я в п’ятницю поливала,
/ А в суботу проривала. / 2

А в неділю, ранесенько,
/ За русу косу закладала. / 2

Подивіться, батьку й ненько,
/ Як гречній пані хорошенько. / 2

Перепілко, білозірко, твій милиненький іде, хустиночку несе,
/ Тут була, тут нема, перепілочка. / 2

Перепілко, білозірко, твій милиненький іде, кофтиночку несе,
/ Тут була, тут нема, перепілочка. / 2

Перепілко, білозірко, твій милиненький іде, спідничину несе,
/ Тут була, тут нема, перепілочка. / 2

Перепілко, білозірко, твій милиненький іде, черевички несе,
/ Тут була, тут нема, перепілочка. / 2

По саду ходила, шальвію садила,
/ Чогось мені Бог не годить, шальві..., шальвія не сходить. / 2

А хоч вона зійде ‒ від вітру зів’яне,
/ Йде ж мій милий з корчмочки п’яний, на ме..., на мене не гляне. / 2

А хоч він погляне ‒ я його боюся,
/ Бідна моя головонько, де ж я, де ж я подіюся? / 2

Що вікна маленькі, а двері вузенькі,
/ Розступися, сирая земле, най пі..., най піду під тебе. / 2

Земля розступилась, мила соп’ятилась,
/ Бідна ж моя головонько, що ж я, що ж я наробила. / 2

Поїхав чумак у Крим на базар,
Воли йому похроміли, сам чумак заслаб.

Заслаб чумак, заслаб, заслаб та й лежить,
Ніхто його не спитає, що його болить.

Болить його серце, болить голова,
Осталися дрібні діти, жінка молода.

Приходить до нього, товариш його,
Бере його за голову, жалує його.

‒ Товариш, товариш, не жалуй мене,
Візьми мої сиві воли, схорони мене.

Йде жінка та й плаче, а діти гудуть:
‒ Нема мого чумаченька, самі воли йдуть.

Сиві воли, сиві, та й в новім ярмі,
Поховали чумаченька, в чужій стороні.

/ Та повій, вітре, з яру / 2
Та й на пшениченьку яру.

/ Та повій по долині, / 2
По дівчині-сиротині.

/ Там дівчинонька стояла, / 2
Цвіт калиноньки ламала.

/ Цвіт калиноньки ламала, / 2
До личенька прикладала.

/ До личенька прикладала / 2
Та й матіночки питала:

/ ‒ Ой чого ж я не такая, / 2
Як калина червоная?

/ ‒ Ой будеш, дочко, будеш, / 2
Як коло мене будеш.

А як підеш від мене,
Ой як підеш ти від мене,
Впаде вся красонька з тебе.

/ Чорна хмара наступає, / 2
Сестра з братом розмовляє:

/ ‒ Ой братчику-соколочку, / 2
Прийми мене на зимочку.

/ Одна мати нас родила, / 2
Не однако поділила.

/ Тобі дала штирі воли, / 2
Усі штирі, як соколи.

/ Мені дала дві голочки, / 2
Натяженькі відрібочки.

/ Щоб я шила-вишивала, / 2
Малих діток годувала.

/ ‒ Ой сестричко-перепілко, / 2
Скажи, в тебе діток скільки?

/ ‒ Нема, брате, тільки двоє, / 2
Болить серце мої обоє.

/ Ой як сядеш обідати, / 2
То я з дітьми вийду з хати.

/ А як будеш вечеряти, / 2
Полягають діти спати.