Пісні

Ішла баба по гриби, а дід по підпеньки,
/ Баба свої посушила, а дід їсть сиренькі, / 2
Ой, рув-ру-ва-я, ой, рув-ру-ва-я,
/ Рува-рува-рува-я, / 2
Рува мілая моя.

Баба свої посушила, ще й борщу зварила,
/ Та ще й свого старенького їсти запросила, / 2
А дід їсть того борщу, та все бабу хвалить,
/ Баба моя, баба моя, як добре борщ варить, / 2
Ой, рув-ру-ва-я, ой, рув-ру-ва-я,
/ Рува-рува-рува-я, / 2
Рува мілая моя.

А ще би ти, бабо, бабо, якби ухи зварила,
/ Якбись пішла до річечки, рибки наловила, / 2
Іде баба до річечки, рибки наловити,
/ А дід ззаду йде за бабов, хоче ї втопити, / 2
Ой, рув-ру-ва-я, ой, рув-ру-ва-я,
/ Рува-рува-рува-я, / 2
Рува мілая моя.

Ой коби я бабу втопив, я би не журився,
/ Я би собі знайшов дівку, та й би оженився, / 2
А як баба це почула, рибки не ловила.
/ Хап діда за бороду, та й в річці втопила. / 2
Ой, рув-ру-ва-я, ой, рув-ру-ва-я,
/ Рува-рува-рува-я, / 2
Рува милая моя.

Днєсь поюще, купно іграймо,
Царя рожденного всі восхваляймо,
/ Поюще-славляще, слава вовишніх глаголюще. / 2

Ніщо не може само-собой стати,
Ірод же хоче царствовувати,
/ Над Христом новорождєнним, младєнцем в яслах з пеленамі. / 2

Цар на осляті в Єгипет ступає,
Ірод своє військо всюди розсилає,
/ Відшукати повні скоти, Христа явленого, во-во плоті. / 2

Тоді і овци во-вопрочертіві,
Від янголя прийняв повеління:
/ ‒ Візьми отроча і матір його, біжи во Єгипет, од проклятого. / 2

Возхвалімо, браття, всеблагого,
Воклікаймо промисла його,
/ Щоб не убієн, Христос нарожден від Марії Дєви, днєсь воплощен. / 2

Коло млина калина, зелений кудравчик,
Коло млина калина.

Там стояла дівчина, зелений кудравчик,
Там стояла дівчина.

Ножем зілля копала, зелений кудравчик,
Ножем зілля копала.

Матінки ся питала, зелений кудрявчик,
Матінки я питала.

‒ Котре, мати, копати, зелений кудрявчик,
Котре, мати, копати.

‒ Копай, доню, корінці, зелений кудравчик,
Копай, доню, корінці.

Чаруй, доню, молодці, зелений кудравчик,
Чаруй, доню, молодці.

Котрі до тебе ходили, зелений кудравчик,
Котрі до тебе ходили.

Мед-горівку носили, зелений кудравчик,
Мед-горівку носили.

Мед-горівка не пиття, зелений кудравчик,
Мед-горівка не пиття.

Мені з тобою не життя, зелений кудравчик,
Мені з тобою не життя.

Мед-горівка не вино, зелений кудравчик,
Мед-горівка не вино.

Мені з тобою недобро, зелений кудравчик,
Мені з тобою недобро.

Коло млина кремінина, зацвіла калина,
Навчилася в саду спати, моло…, молода дівчина.

Навчилася в саду спати, межи яблунками,
Щоби мати розмовоньку, всю ніч…, всю ніч з парубками.

Парубочки, як дубочки, зачали зхрестати,
А дівчина, русу косу зача.., зачала чесати.

Розчесала русу косу, заплела в дрібниці,
Пішов козак у солдати, дівча…, дівча ‒ у черниці.

А в черницях добре жити, є що їсти-пити,
Тяжко-важко на серденьку: ні з ким, ні з ким говорити.

А в черницях добре жити, є що їсти-пити,
Тяжко-важко на серденьку: у чо…, у чорнім ходити.

На городі верба, під вербою ‒ вода,
/ Ой віддала мене мати, де найбільша сім’я. / 2

Де найбільша сім’я, де найгірша біда,
/ Самі сіли вечеряти, я ‒ по воду пішла. / 2

Я по воду іду, як голубка гуду,
/ З дрібненькими слізоньками я водицю несу. / 2

Я з водицею йду, як голубка гуду,
/ Підходжу я під віконце, прислухаюся. / 2

Аж там батько сидить, та й до сина говорить:
/ ‒ Чом горівки не п’єш, чого жінки не б’єш?/ 2

‒ Я горівки не п’ю, бо горівка гірка,
/ А я жінки не б’ю: вона гарна й молода. / 2

Аж там мати сидить, та й невістку судить:
/ ‒ Місяць шмаття не прала, не підмащувала. / 2

А сестриця седить, усміхається,
/ Та й за свою братовую, заступається: / 2

‒ Ой не бий ти її, ой не лай ти її,
/ Бо в чужії стороні може бути так мені. / 2

Ой віддали молоду за сивую бороду,
/ Калина, ой малина, за сивую бороду. / 2

А ї тая борода не пускає нікуда,
/ Калина, ой малина, не пускає нікуда. / 2

Ой піду за водов, візьму старого з собой,
/ Калина, ой малина, візьму старого з собой. / 2

Візьму старого з собой, кину в поруб головой,
/ Калина, ой малина, кину в поруб головой. / 2

Кину в поруб гловой, оставайся, чорт з тобой,
/ Калина, ой малина, оставайся, чорт з тобой. / 2

Оставайся, чорт з тобой, в мене парінь молодой,
/ Калина, ой малина, в мене парінь молодой. / 2

В мене парінь молодой, нежонатий, холостой,
/ Калина, ой малина, нежонатий, холостой. / 2

/ Ой з-за гори, гори дівча просо поле. / 2

/ Дівча просо поле, малі снопи в’яже. / 2

/ Малі снопи в’яже, правдоньки не скаже. / 2

/ ‒ Скажи, дівча, правду, чим дала принаду. / 2

/ ‒ Я дала принаду русою косою. / 2

/ Русою косою, дівочов красою. / 2

Чи ти мене любиш, чи ти мене судиш,
Чи з мене смієшся, та й не признаєшся?

/ ‒ А я тебе люблю, ще й любити буду. / 2

/ Признамся по-правді: сватати не буду. / 2

/ Як тебе сватати, як не каже мати. / 2

/ Як я тебе возьму, та й вижене з хати. / 2

Ой помию я звечора ноги,
Бо прийдеться на землю ступать,
/ Бо прийдеться із милим розставатись,
Ой як тяжко любов забувать. / 2

– Та дівчина, що гарно сміється,
Та дівчина – голубка моя,
/ Що сидить між другими, найкраща,
Колись була вхажорочка моя. / 2

– Як найкраща, чого ж ти не сватав,
Як найкраща, чого ж ти не брав?
/ Ти шукав не красиву, а багачку,
Я все знала, про що ж ти думав. / 2

Не з богачкою вік тобі жити,
Не з богачкою вік доживать,
/ Заставляв ти мене, молодую,
У вишневім саду щебетать. / 2

Щебетала, як тая пташина,
Ти повз мене тихенько пройшов,
/ Я утерлась білесеньким платочком
І сказала: "Пропала любов". / 2

Ой у полі нивка, кругом ‒ материнка,
/ Там дівчина жито жала, гарна-чорнобривка. / 2

Жала вона? жала, сіла спочивати,
/ Їхав козак з України, мусів шапку зняти. / 2

Мусів шапку зняти, "Добрий день" сказати:
/ ‒ Помагай же, дівча моє, тобі жито жати. / 2

А дівчина стала, йому відказала,
/ Вона того козаченька серденьком назвала. / 2

А вже ж тая слава по всім світі стала,
/ Що дівчина козаченька серденьком назвала. / 2

А вже ж тая слава по всім городочку,
/ Що дівчина козакові вишила сорочку. / 2

Шила вона, шила чорними нитками,
/ Щоби знала, пізнавала межи парубками. / 2

Посіяла огірочки близько над водою, да гей,
/ Буду я їх поливати дрібною сльозою. / 2

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки, да гей
/ Не бачила миленького чотири годочки. / 2

А на п’ятий побачила, як пшеницю жала, да гей,
/ Не сказала йому "Здрастуй", бо мати стояла. / 2

Бо мати стояла, а батько дивився, да гей,
/ Не сказала йому "Здрастуй", щоби не насварився. / 2

Посіяла огірочки близько над водою, да гей,
/ Буду я їх поливати дрібною сльозою. / 2

Чорна хмара наступає, да гей,
Да чорна хмара наступає,
Дощик, дощик накрапає.

Дощик накрапає, да гей.
Да й дощик накрапає,
Батько, батько дочку лає.

Батько дочку лає, да гей,
Да й батько дочку лає,
Гулять, гулять не пускає.

Мати жарти знала, да гей,
Да й мати жарти знала,
Гулять, гулять дозволяла.

‒ Гуляй, гуляй, доню, да гей,
Да й гуляй, гуляй доню,
Покись, покись молодая.

А як старая будеш, да гей,
А як старая будеш,
Гулять, гулять позабудеш.

Гуляла, гуляла, да гей,
Да й гуляла, гуляла,
Та й до..., та й догулялася.

Лихої години, да гей,
Да й лихої години,
Мало..., малої дитини.

Чорний ворон кряче, да гей,
Да й чорний ворон кряче,
Мале, мале дитя плаче.

‒ Забав мать онуку, да гей,
Да й забав мать онуку,
За сво..., за свою науку.

Було научати, да гей,
Да й було научати,
Гулять, гулять не пускати.

Чорна хмара наступає, да гей,
Да чорна хмара наступає,
Дощик, дощик накрапає.

Дощик накрапає, да гей.
Да й дощик накрапає,
Батько, батько дочку лає.

Батько дочку лає, да гей,
Да й батько дочку лає,
Гулять, гулять не пускає.

Мати жарти знала, да гей,
Да й мати жарти знала,
Гулять, гулять дозволяла.

‒ Гуляй, гуляй, доню, да гей,
Да й гуляй, гуляй доню,
Покись, покись молодая.

А як старая будеш, да гей,
А як старая будеш,
Гулять, гулять позабудеш.

Гуляла, гуляла, да гей,
Да й гуляла, гуляла,
Та й до..., та й догулялася.

Лихої години, да гей,
Да й лихої години,
Мало..., малої дитини.

Чорний ворон кряче, да гей,
Да й чорний ворон кряче,
Мале, мале дитя плаче.

‒ Забав мать онуку, да гей,
Да й забав мать онуку,
За сво..., за свою науку.

Було научати, да гей,
Да й було научати,
Гулять, гулять не пускати.