Пісні

І ти тут, і я тут, а хто в нас удома?
/ А хто нам порубає солому на дрова? / 2

І тонесенько, і дрібнесень(ко),
/ А хто ж мене поцілує солодесечко. / 2

Цілував мене дяк та все чорт знає як,
/ Нехай мене поцілує чорноморський козак. / 2

Чорноморець іде, аж вулиця гуде.
/ Як зачула голоса, розчесала волоса. / 2

‒ Набік, хлопці, набік, хлопці, бо чорт мужа несе,
/ Як побачить мене з Вами, його трасця затрасе. / 2

Нехай трасе, нехай трасе, як той вітер з будяком,
/ Я молода, як ягода, погуляю з козаком. / 2

І, здається, не п'ється, і, здається, не льється,
/ І, здається, нема дірки, нема в чарці горілки. / 2

Ой випити, тото я, погуляти, то то я,
/ Жито жати, шмаття прати ‒ болить мені голова. / 2

Болить мені голова, ще й межи плечима,
/ Дайте мені доктора з чорними очима. / 2

Та й не того доктора, що він докторує,
/ Але того доктора, що добре цілує. / 2

Горілочка чиста, люблю тебе пити,
/ Лиш не люблю, горілочко, за тебе платити. / 2

Зимою не мерзнеш, а літом не киснеш,
/ Хоть якого генерала в болото затиснеш. / 2

Наварила голубців ‒ не наїлася,
/ З таким дурним ночувала ‒ не загрілася. / 2

Бог ‒ создатєль сего міра,
На катором ми живйом.
Нашом Миколі многая лєта
Ми сєгодня пропайом.

Многая лєта, многая лєта,
Многая лєта, многая лєта.
Многая, многая лєта!

Бог ‒ создатєль сего міра,
На катором ми живйом.
Нашим гостям многая лєта
Ми сєрдєчна пропаєм.

Многая лєта, многая лєта,
Многая лєта, многая лєта.
Многая, многая лєта!

Сохрані їх, Господі,
Даруй їм, Господі.
Многая лєта, многая лєта,
Многая лєта, многая лєта!

Многая лєта, многая лєта,
Многая, многая лєта!

Многая лєта, многая лєта,
Многая, многая лєта!

Многая лєта, многая лєта,
Многая, многая лєта!

Віїзжали хлопці з нашого села,
/ Заспівали пісню "Прощай, Вкраїна". / 2

Тільки один Вася пісні не співав,
/ Біленьким платочком сльози витирав. / 2

‒ Ой жаль мені, мамо, цеї вкраїни,
/ І жаль мені, мамо, дівки Галини. / 2

Батько за горою окопи копав,
/ Він здаля бачив, як боєць упав. / 2

Сам собі не вірив і своїм очам,
/ Підійшов він ближче, і сина впізнав. / 2

‒ Чи ти, синку, вбитий, раняний лежиш?
Чом до мене, синку, ти не говориш?

‒ Я, батько, не вбитий, раняний лежу,
/ Болять мене рани, мабуть, я умру. / 2

Взяв чотири дошки, зробив домовину,
/ Ще й гірко заплакав: "Ой сину мій, сину!" / 2

Візьми, батько, доски, збий домовину,
/ На моїй могилі сади калину. / 2

Взяв чотири доски, збив домовину,
/ Поховав я сина в далекім краю. / 2

На його могилі садив калину.

Ген високо в синім небі зірка засіяла,
/ Плила, плила над хмарами, над шибкою спала. / 2

Де колиска з ворозками, ворозки шовкові,
/ Де перини для дитяти м'які та пухові. / 2

Прилетіли до шипшини ангели крилаті,
/ Посідали, заспівали Божому Дитяті. / 2

Всі хрещені в сьому світі, поклін дитяті даймо,
/ Слава в вишнім Христу Богу щиро заспіваймо. / 2

Добрий вечір тобі, пане господарю.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

Застеляйте столи та все килимами.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

Бо прийдуть до тебе три празники в гості.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

А що перший празник – Рожжество Христове.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

А другий-то празник – Святого Василя.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

А третій-то – Святе Водохреща.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

А перший-то празник радість нам приносить.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

А другий-то празник нам пшеничку сіє.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

А третій-то празник нам воду освятить.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

А на цьому слові бувайте здорові!
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

Добрий вечір!

/ З кола віночок, з кола / 2
Несемо його з поля.

/ А з поля ‒ на подвір'я, / 2
Батечку на похміл(ля).

Ой обжинки, батечку, обжинки,
/ Ой хоче наш віночок горілки. / 2

Ой не так той віночок, як женці,
/ Хорошії женчики, молодці. / 2

А которі женчики ліниві,
/ Стоїть, стоїть пшениченька на ниві. / 2

А которі женчики хороші,
/ Стоїть, стоїть пшениченька у коші. / 2

А ми будем батечка просити,
/ Щоб найняв нам на неділю музики. / 2

Нехай тії музики заграють,
/ Нехай наші женчики гуляють. / 2

Зійшов місяць ясною зорою,
/ Сварилася мати із дочкою. / 2

Сварилася, ще й хотіла бити:
/ ‒ Не йди, доню, на чужину жити. / 2

На чужині всі лихії люди,
/ А хто ж тебе жалувати буде. / 2

‒ Буду, мамцю, раненько вставати,
/ Буде милий мене жалувати. / 2

‒ Вставай, милий, моє закохання,
/ Вже й готове для тебе снідання. / 2

Як став милий з кроваті вставати,
/ Стала кровать по хаті літати. / 2

‒ Чи ти, мила, жартоньків не знаєш,
/ Що віконцем від мене тікаєш? / 2

Якби, милий, ці жартоньки знала,
/ То віконцем з дому б не тікала. / 2

Косив Вася сіно, як була погода,
/ Гуляла дівчина, як була молода. / 2

Гуляла, гуляла, на личко змарніла,
/ Видно по дівчині: віночка жаліла. / 2

‒ Ой жаль мені, мамцю, лиш одної речі:
/ Розпустила коси, застелила плечі. / 2

Коси розпустила, плечі застелила,
/ Своїй рідній неньці жалю наробила. / 2

Ой жалю мій, жалю, великий печалю,
/ Над'їхали хлопці з далекого краю. / 2

Над"їхали хлопці з далекого краю,
/ Та й засіли лавку від краю до краю. / 2

‒ Посуньтеся, гості, по тисовій лавці,
/ Нехай сяде милий аж на краю лавки. / 2

Летів ворон понад сад зільоний,
/ Став пшениченьку клювать. / 2
Любив козак молоду дівчину,
/ Та й задумав покидать. / 2

Та й задумав покидать,
Вона, шельма, козака струїла
Та й стала його питать.

Та й стала його питать:
‒ Ой чого ж ти, друг мой розлюбєзний,
Ой чого ж ти заболів?

Ой чого ж ти заболів?
Чи од Бога, чи од добрих людей,
Чи од наших любощей?

Чи од наших любощей?
‒ Ні од Бога, ні од добрих людей,
А із наших любощей.

На небі місяць, на небі ясний, на небі місяць голубой,
/ Моє серденько все добре знає, що милий ходить до другой. / 2

А милий ходить, а я все знаю, серце покою не дає,
/ Я його люблю, за ним страдаю, любить заставить нє магу. / 2

‒ Ой мамо, мамо, нащо родила, а щастя-долі не дала,
/ Луччє б ти була в морі втопила, як я маленькою була. / 2

Ой харашо в морі купаться, в морі холодная вода,
/ Ой харашо в того влюбляться, шо нє побросіт нікогда. / 2

Ой на Купайла, на Івана
Вийшла та Галя, як та паня.

На нюю хлопці зглядаються,
Бо витатися встидаються.

Лиш один Ваня не встидався,
Взяв за рученьку, повитався.

‒ Ой ти, Галино, серце моє,
Сподобалося личко твоє.

Ой не так личко, як ти сама,
Як на папері виписана.

Писали дяки три дні й ночі,
Та й виписали карі очі.

Писали три дні ще й три доби,
Та й виписали чорні брови.

Наше Купайло з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди.

Бо як не вийдеш на Купала,
То вийде з тебе душа й пара.

‒ Я на Купайла не бувала,
Бо мене мати не пускала,

Купила мені колодочку,
Замкнула мене в коморочку.

А я зробила вишенькою,
Тай вилізала дюренькою.

‒ Пора тебе, ти Купайло, ломити,
Пора тебе, ти Іване, женити.

‒ Ой не пора, дівчата, не пора,
Бо ще тая моя Галя молода.

Нехай вона погуляє років п'ять,
Нехай виростуть косоньки аж до п'ят.

Нехай вона погуляє років сім,
Нехай виростуть косоньки вже зовсім.

Ой там учора ізвечора
/ Пасла Маланка два качора. / 2

Ой пасла, пасла ‒ та й заблудила,
/ Пішла шукати ‒ та й заблудила. / 2

Ой приблудила в чистеє поле,
/ Ой там Василько плужком оре. / 2

Ой оре, оре, плужок заносить,
/ Йому Маланка їсти приносить. / 2

‒ Ой ти, Васильчику-чирчику,
/ Посію тебе в городчику. / 2

Буду тебе поливати.
/ По тричі на день проривати. / 2

По тричі на день проривати,
/ За русу косу закладати. / 2

Наша Маланка не сама ходить,
/ Нашу Маланку Василь водить. / 2

Ой ти коваль, ой ти коваль, а я ковалиха.
/ Нажалася в полі жита, йду додому стиха. / 2

Нажалася в полі жита новими серпами,
/ А мій милий, чорнобривий, п'є в корчмі з кумами. / 2

‒ Годі, годі, мій миленький, та й з кумами пити,
/ Іди, іди, поможи снопики носити. / 2

‒ Ой я не жав, ой я не жав, не буду носити,
/ Уступися, задрипана, бо ще й буду бити. / 2

‒ Ой яка я задрипана, мене люди знають,
/ Штири купи сміття маю, на п'яту змітаю. / 2

Радять мені сусідоньки ще й добрії люди:
/ ‒ Ой вивези сміття в поле ‒ пшениченька буде. / 2

Ой вивезла сміття в поле ‒ вродила пшениця,
/ А на нашій ковалисі червона спідниця. / 2

А на нашій ковалисі червона спідниця,
/ А ковалик забігає та й цілує в лиця. / 2

‒ Допоможи мені, Боже, червону зносити,
/ Допоможи мені, Боже, зелену купити. / 2

Ой у лісі край дороги кучерявий дуб стояв,
/ Під тим дубом кучерявим козак дівку підмовляв. / 2

Як підмовив дівчину, сам сідає на коня:
/ ‒ Будь здорова, чорноброва, бо я їду до війська. / 2

Як почула те дівчина, стала плакать ще й ридать,
/ Козакові жалко стало, став дівчину вговорять: / 2

‒ Не плач, дівча, не журися, не плач, рибонько моя,
/ Відслужуся ‒ повернуся, візьму заміж я тєбья. / 2

Ой не може цього бути, щоб сухий дуб листя мав,
/ Ой не може того бути, щоб багатий бідну взяв. / 2

Ой у полі, в полі виросла ялина.
/ Там Пречиста Діва Марія породила Сина. / 2

А як породила, в ясла положила.
/ Краще сіно, як лілею, вона постелила. / 2

А як постелила, стала колисати:
/ ‒ Люлі, люлі, мій Синочку, а я ляжу спати. / 2

‒ Мамцю ж моя, Мамцю, зажди на годину,
/ А я піду аж до Раю, принесу перину. / 2

‒ Ой Сину ж мій, Сину, ой що ж це Ти робиш,
/ Ще немає дві години, а Ти вже говориш. / 2

‒ Мамцю ж моя, Мамцю, такий я вродився,
/ Сотворив я небо й землю, ще й не народився. / 2

Ой у полі, в полі зірка засіяла,
/ Там пастушки стадо пасли, прийшла їм новина. / 2

Пийте, пийте, пастушки, бо це Божа Сила,
/ Бо це вино від Ісуса, від Божого Сина. / 2

Ой у полі, де біла береза,
Там, де місяць так ясно світив,
/ Там стояла красіва Маруся,
Її Ваня любов говорив. / 2

‒ Ти красива, красива Маруся,
Ти найкраща в своєму роду.
/ Ти шукай собі парня другого,
Я ще краще Марусю знайду. / 2

Ой побігла, побігла Маруся,
Ой побігла в вишневий садок,
/ Тяжко-важко вона заридала,
Лиш почувся її голосок. / 2

‒ Ой ти, річко, широка й глибока,
В тебе чиста й холодна вода,
/ Забери мене, річко, далеко,
Щоб не знав мій миленький, де я. / 2

Ой у полі, де біла береза,
Там, де місяць так ясно світив,
/ Там стояла красіва Маруся,
Її Ваня любов говорив. / 2

А в неділю, в неділю раненько
Усі хлопці з гітарами йдуть.
А Марусю до гробу провадять,
/ А дівчата віночки несуть. / 2

Покотився туман по долині,
Звів соловейко гніздо на калині,
Звів соловейко гніздо на калинь[і].

Звів би високо ‒ та всі добре знають,
Звів би низенько ‒ дівчата зламають,
Звів би низенько ‒ дівчата зламай[уть].

Ой дай Боже, звечора погоду,
Гей, взяла відра та й пішла по воду,
Гей, взяла відра та й пішла по вод[у].

Й(а) ще й дівчина води не набрала,
Гей, козаченька на човні впізнала,
Гей, козаченька на човні впізнал[а].

‒ Ой ти, козаче, козаче-соколю,
Гей, візьми мене на човен з собою,
Гей, візьми мене на човен з собой[у].

Й(а) ще й дівчина на човен не сіла,
Гей, зірвалася серед моря хвиля.
Гей, зірвалася серед моря хвиль[а].

Гей, зірвалася серед моря хвиля,
Гей, потонула молода дівчина.
Гей, потонула молода дівчин[а].

Потонула, та й не виринула,
Гей, не одного хлопця обманула,
Гей, не одного хлопця обманул[а].

Щедрик-ведрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Пана-господара викликати.
Вийди, вийди, пане-господарю,
Подивися до свого товару:
Дві телички втелилося,
Два бичечки вродилося,
Та ще й гарні, ще й хороші,
Будете мати за них гроші.
Хоть не гроші, а полова,
Ваша Галя чорноброва.

Добрий вечір!