/ Ішов Василь галявою, / 2
Стрінув Галю чорнявую.

/ ‒ Ой дівчино моя, Галю, / 2
Шось сказати тобі маю.

/ Шось сказати тобі маю, / 2
Сім загадок загадаю.

/ Відгадаєш ‒ моя будеш, / 2
Не вгадаєш ‒ чужа будеш.

/ А що світить круто вгору, / 2
А що біжить без прогону?

/ А що в’ється круг деревця, / 2
А що пече коло серця?

/ А що росте без колосся, / 2
А що плаче без голосся?

/ А що грає, голос має? / 2
Стала Галя та й думає.

/ ‒ Місяць світить круто вгору, / 2
Вода біжить без прогону.

/ А хміль в’ється круг деревця, / 2
Любов пече коло серця.

/ Гречка росте без колосся, / 2
Рибка плаче без голосся.

/ Скрипка грає, голос має, / 2
Дурний козак, що питає.

/ Сім загадок загадок відгадала, / 2
А восьмую загадала.

/ ‒ Стань, козаче, над водою, / 2
Розбий камінь головою.

/ Як розіб’єш ‒ твоя буду, / 2
Не розіб’єш ‒ чужа буду.

А в Бондурівці дощі ідуть,
А в Каташині рички бринуть.

Ой куда ж вони побриніли?
Аж до Івана, прамо в сіни.

А у Івана за дверечками
Стоїть лужечко з подушечка.

На тім лужечку Ганнуся лежить,
За праву ручку Івана держить.

‒ Ой ти, Ганю, серце моє,
Сподобалося личко твоє.

Ой не так личко, як ти сама,
Як на бумазі написана.

Виписали дячки в школі
Білеє личко, чорні брови.

/ Батько сина б'є, ругає, / 2
Ще й від хати відганяє.

/ ‒ Іди, синку, та втопися, / 2
Бо й мені не годишся.

/ Ой пішов син топитися, / 2
Сестра пішла дивитися.

/ Ой топиться син, топиться, / 2
Ой топиться, ше й гвалтує.

/ Син топиться, потопає, / 2
Сестра сльози проливає.

/ Стоїть сестра на помості, / 2
Проливає сльози густі.

/ ‒ Ой братику-соколочку, / 2
Виходь з води, з холодочку.

/ Стоїть сестра на помості: / 2
‒ Ой вернися, брате, в гості.

/ Возьми, сестро, піску жменю, / 2
Посій його по каменю.

/ Ой коли ж той пісок зійде, / 2
Тоді твій брат в гості прийде.

Десь поїхав мій миленький на полювання,
/ Лишив милу-чорнобриву на горування. / 2

‒ Полюй, полюй, мій миленький, дополюєшся,
/ ‒ Горуй, горуй, моя мила, догоруєшся. / 2

Полював же, мій миленький, полював же ніч,
/ Та й заїхав до матінки до свої на ніч. / 2

А ше ненька не лягала, а син уже встав.
/ ‒ Чого, чого, синочку мій, так заклопотав? / 2

‒ Ой приснився мені, мамцю, чудний-дивний сон,
/ Шо й вилетів сивий сокіл з-під моїх голов. / 2

‒ То не сокіл, то не сокіл, то твоя мила,
/ Вона, твоя наречена, сина родила. / 2

‒ Ой засвіти, ненько, свічко, хай ясно горить.
/ Та й випровадь до милої, бо серце болить. / 2

Як заїхав мій миленький у круті гори,
/ Нігде світла не видати, лиш в мому дворі. / 2

Як зайшов же мій миленький та й у новий двір,
/ Вибігає теща з хати, як польовий звір. / 2

Вибігає теща з хати, як польовий звір:
/ ‒ Здраствуй, здраствуй, любий зятю, тепер ти не мій. / 2

Як зайшов же мій миленький в нову світлицю,
/ Лежит мила-чорнобрива на всю лавицю. / 2

‒ Устань, мила-чорнобрива, устань, не лежи,
/ Возьми своє дитяточко, хоть раз накорми. / 2

Возьми своє дитяточко, хоть раз накорми,
/ Возьми свою білу постіль, хоть раз постели. / 2

Возьми свою білу постіль, хоть раз постели,
/ Возьми ж мене, молодого, хоть раз обійми. / 2

Не жаль мені вечеронька, що я його простояла,
/ Тільки жаль мені, гей, того парня, що я його потерала. / 2

Потирати ‒ потирала, бо не було його вдома,
/ Розійшовся, да гей, тонкий голос, ще й любая розмова. / 2

Голосочок ‒ на лісочок, а розмова ‒ до гаю,
/ Ой не лай мене мати, да гей, що я пізно гуляю. / 2

Хоч гуляти ‒ гуляю, зате розум я маю,
/ Козакові, да гей, дуракові, я не дуже довіраю. / 2

Бо в козака тільки й ласки, як на морі раски,
/ А в дівчини, да гей, тільки й ума, як на морі шума. / 2

Ой дєнноє рождєніє,
/ Що й породила Пресвята Дєва Божого сина. / 2

Породила, оповила, воздушком вкрила,
/ Щоби не знала вража жидова Христову тайну. / 2

Як узнало три ангели, з неба летючи,
/ Темної ночі, ясної зорі, Христа глядячи. / 2

Ой як найшли Суса Христа, хотіли взяти
/ Малеє дитя, новорождєнне, воздушком вкрите. / 2

Архангела Гавриїїла ріки розлились,
/ Що й на Рождество, ой на Христове, сади зацвіли. / 2

Цвітуть сади-виногради, ще й рути-квіти,
/ Возрадувався весь мир хрещений, ще й малі діти. / 2

Ой з-за гори, з-за гори брала вдова льон дрібний,
/ Брала вона, вона вибирала, всю до…, всю долину встеляла. / 2

Всю долину встеляла.
/ ‒ Нема мого вірного жениха, шо я..., шо я його кохала. / 2

Нема його й не буде, пішов в військо служити.
/ ‒ Чи не будеш, молода дівчино, ти за…, ти за мною тужити? / 2

‒ Ой не буду, не буду, я за тебе забуду,
/ Ти за гору, а я ‒ та й за другу, та й за…, та й за тебе забуду. / 2

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
Та й скопаю градку на грушу, на грушу.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
Та й посадю грушу, на градці, на градці.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
А вже моя груша ізійшла, ізійшла.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
А вже моя груша ось така, ось така.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
А вже моя груша зацвила, зацвила.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
А на моїй груші грушки є, грушки є.

Ой піду я, ненько, взавтра раненько,
Та й обтрусю грушу на градці, на градці.


Ой зайчику, та горобчику,
/ Та не скачи, зайчику, по городчику. / 2

Ой учора ізвечора,
/ Пасла Маланка качку й качура. / 2

Пасла-пасла ‒ загубила,
/ Шукаючи, заблудила. / 2

Приблудила в чистеє поле,
/ Там Василечко плужком оре. / 2

Оре-оре, вигорає,
/ На Маланочку поглядає. / 2

‒ Ой чинчечку, Василечку,
/ Виведи мене на доріжечку. / 2

Виведи мене на доріжечку,
/ Посію тебе в городчечку. / 2

Буду тебе шанувати,
/ На день три рази поливати. / 2

На день три рази поливати,
/ Щосуботочки проривати. / 2

Щосуботочки проривати,
/ За русу косу закладати. / 2

За русу косу закладати,
/ До церквоньки ухажати. / 2

До церквоньки ухажати,
/ Богові Славу создавати. / 2

Ввійшла в церкву ‒ сіни сіяют,
/ Вийшла з церкви ‒ пани зглядают. / 2

Ой чи попова, чи корольова,
/ Батькова дочка, як паняночка. / 2


Наша Маланка не сама ходить:
/ Нашу Маланку Василь водить. / 2

Пустіть Маланку хоть до хати,
/ Нехай Маланка нагріє п’яти. / 2

Пустіть Маланку хоть до груби,
/ Нехай Маланка нагріє зуби. / 2

Пустіть Маланку хоч до печі,
/ Нехай Маланка нагріє плечі. / 2

Наша Маланка не робоча,
/ На ній сорочка парубоча. / 2

Наша Маланка не господиня,
/ Ложку, тарілку в Дунай впустила. / 2

Ложку, тарілку діставала,
/ Тоненький фартух замачала. / 2

Повій, вітре буйнесенький,
/ Висуши фартух тонесенький. / 2

Повій, вітре, туди-сюди,
/ Висуши фартух межи люди. / 2

Наша Маланка не сама ходить:
/ Нашу Маланку Василь водить. / 2

Шедше тріє царі ко Христу судари,
/ Ірод їх пригласіл, куда ідут спросіл. / 2

Отвечавше: ко Христу рождєнном.
/ ‒ К рождєнному йдітє і мнє возвестітє. / 2

Ідьот звезда чудна, з восток на полудня,
/ Над вертепом сіяєт і Христа являє. / 2

В Вифлієм пришедше, там Христа нашедше,
/ Дари єму далі, на колєна впалі. / 2

На колєна впалі і пєснь громко спєлі:
/ ‒ Слава тєбє, Боже, нєбєсний вельможе. / 2

Ангел к ним звещаєт, на путь наставляєт:
/ ‒ Іним путьом йдітє, к Іроду нє йдітє. / 2

Прийшлі в страни своя, Христа славословя:
/ ‒ Слава тєбє, Боже, нєбєсний вєльможе. / 2

/ Шумить-гуде сосононька, / 2
/ Шумить-гуде сосононька,
Плаче тужить дівчинонька. / 2

/ Плаче вона, ще й ридає, / 2
/ Плаче вона, ще й ридає,
На битий шлях поглядає. / 2

/ Битим шляхом козаки йдуть, / 2
/ Битим шляхом козаки йдуть,
В правих руках коней ведуть. / 2

/ ‒ Ой ти, коню сивогривий, / 2
/ Ой ти, коню сивогривий,
Скажи правду, де мій милий. / 2

/ ‒ А твій милий в степу лежить, / 2
/ А твій милий в степу лежить,
Холодної води бажить. / 2

/ Холодної водиченьки, / 2
/ Холодної водиченьки
З глибокої криниченьки. / 2

/ На кирницю нахилився, / 2
/ На кирницю нахилився,
За серденько ухопився. / 2

/ ‒ Ой ти, коню, сивий брате, / 2
/ Ой ти, коню, сивий брате,
Дай дівчині моїй знати. / 2

/ Нехай вона віддається, / 2
/ Нехай вона віддається:
Вона мене не діждеться. / 2

Щедрівничка невеличка,
Добра з медом паляничка.
Як ціленька, не лупайте,
А шматочок не давайте,
Добрий вечір!

Прилетіла ластівочка,
Сіла собі край віконця,
Та й начала щебетати,
Господара викликати.
‒ Вийди, вийди, господару,
Подивися на кошару.
На кошарі – овечата,
Породили баранчата.
А ягнушки-карнавушки
Поскакали вище грушки.
Добрий вечір!

Щедрівочка щедрувала,
Під віконце припадала.
‒ Шо ти тітко напекла,
То й неси нам до вікна.
Не кусай, не ламай,
А ціленьке давай.
Добрий вечір!