Пісні

А в городі липа росте високая,
А в городі липа, лельом-полельом, росте висока.

А на тії липі листя широке,
А на тії липі, лельом-полельом, листя широке.

Як вітер повіє, листя обмете,
Як вітер повіє, лельом-полельом, листя обмете.

Хто ж тобі, ти Ганю, косу розплете,
Хто ж тобі, ти Ганю, лельом-полельом, косу розплете.

Обізався той Мітя в садочку,
Обізвався, лельом-полельом, той Мітя в саду.

‒ Я ж тобі, ти Ганю, косу розплету,
Я ж тобі, ти Ганю, лельом-полельом, косу розплету.

Червоную лєнту тобі подарю,
Червоную лєнту, лельом-полельом, тобі подарю.

Червоная лєнта із шовку,
Червоная лєнта, лельом-полельом, із шовку.

Дівці Гані на головку,
Дівці Гані, лельом-полельом, на головку.

В цьому домі так, як у раю.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Так, як у раю.

Там сиділи кравці молодії.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Кравці молодії.

Шиють, крають ризи золотії.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Ризи золотії.

Та й понесли до святої церкви.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
До святої церкви.

Та й найняли аж три слубжи Божи.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Аж три служби Божи.

Перша служба ‒ та й за господаря.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Та й за господаря.

Друга служба ‒ та й за господиню.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Та й за господиню.

Третя служба ‒ та й за його діти.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Та й за його діти.

Його діти, як із рожі квіти.
Щедрий вечір, на Святий вечір!
Як із рожі квіти.

Добрий вечір!

Зеленії огірочки, завивайтеся, завивайтеся,
Молодії дівчаточка, віддавайтеся, віддавайтеся.

Зеленії огірочки, як ся в'ють, як ся в'ють,
Молодії дівчаточка віддають, віддають.

Сам ходю, сам,
Де діти, де діти поподівав,
Поморив, потопив, їсти не дав.
А в неділю ранечко,
Приїде наш батечко,
Привезе нам дівочку,
Як із рожі квіточку,
Кращу за нас,
Кращу від вас.

А йшли дівки шума розплітати,
А шум ходить кругом хати,
А шумиха рибу ловить.
Що зловила, те й пропила,
Дівці шуби не купила,
Тепер, дівко, сиди боса,
Спихай на день мірку проса,
Що спихаєш? те й з'їсиш,
Решту курам віддасиш.
Ура!

Й а в Києві на Подолі случилась новина,
/ Любив козак дівчиноньку, не знала родина. / 2

Ой як стали підростати та й стали любитись,
/ Не позволив батько й мати їм одружитись. / 2

Не позволив батько й мати, ні сестри, ні брати,
/ Бо дівчина була бідна, козак був багатий. / 2

А в Києві на Подолі ‒ горонька висока,
/ А між тими гороньками ‒ річенька глибока. / 2

Там ходили, говорили, тяженько зітхнули,
/ Вони в тую бистру річку обоє втонули. / 2

Типер батькам та матерам, нехай вони знають,
/ Де любляться діток двоє, хай не розлучають. / 2

Ой Петре, Іване,
А вже ж твоя петрівочка минає.

А вже ж твоя петрівочка минає,
Половина літечка займає.

Половина літечка займає,
А та Ганя чоловіка не має.

А та Ганя чоловіка не має,
Нехай вона до осени почекає.

Ой ходила та Ганя по полю,
Вибирала пшениченьку з куколю.

Їхав той Іван понад край:
‒ Боже тобі, ти Ганю, помагай!

‒ Боже тобі, ти Ганю, помагай!
Ой чи буде з пшениченьки коровай?

Ой чи буде з пшениченьки насіння,
Коли в тебе, ти Ганню, весіллє?

‒ У суботу, ти Петре, в суботу,
Бо я маю за тебе охоту.

‒ У неділю, ти Ганню, в неділю,
Бо я маю на тебе надію.

Наше купайло з верби, з верби,
Ой ти, Маріє, вийди, вийди.

Ой як не вийдеш на Купайла,
То вийде з тебе душа й пара.

Кругом купайла обметено
Ще й осокою обкидано.

Дівка Марія обмітала,
Ще й барвіночком покидала.

Ой у лузі при дорозі криниця стояла,
/ Васильова рідна мати коня напувала. / 2

Кінь води не хоче пити, лиш на воду дує,
/ Бо він знає, бо він чує, де Василь ночує. / 2

Вийшла мати із кімнати, Василя гукає,
/ Кличе мати вечеряти ‒ Василя немає. / 2

‒ Ой вечеряй, стара мати, що ти наварила,
/ А я піду вечеряти, де дівчина мила. / 2

Голуб сивий, голуб сивий, голубка сивіша,
/ Батько добрий, мати рідний, дівчина миліша. / 2

Я з батечком посваруся, з ненькой помирюся,
/ З дівчиною ніч простою ‒ не наговорюся. / 2

Ой ішов я, йшов я, гей, цею вулицею,
Здибався, здибався з свою..., з свою Марусею.

Здибався, здибався, гей, та й поцілувався.
‒ Будь, мила, здорова, моя..., моя чорноброва.

Будь, мила, здорова, гей, моя чорноброва,
Бо я виїзжаю край си..., край синього моря.

Їде козак, їде, гей, під ним коник в'ється,
Молода дівчина з коза..., з козака сміється.

‒ Не смійся, дівчино, гей, не смійся ти з мене,
Не одну я нічку ночу..., ночував я в тебе.

Не одну я нічку, гей, ночував я в тебе,
Не одну вечерю, вече..., вечеряв я в тебе.

Вечеряв, вечеряв, гей, на сіннім порозі,
Вечеряв, вечеряв, два бі..., два білих пирогів.

А в першім пирозі, гей, зеленая рута,
А в другім пирозі клята..., клятая гадюка.

Од зеленой рути, гей, та й найдуться ліки,
Від клятой гадюки, пропав, пропав я навіки.

Пливуть літа, упливають на тридцятому року.
/ Іде Господь к Іоанну, дивному пророку. / 2

Він приходить к Іоанну, каже Іордану:
/ ‒ Ти затихни, Іордане, вийди Іоанне. / 2

І затихла свята річка, хвилями не бродить,
/ А із пущі, із діброви Іоан виходить. / 2

І Творець його Небесний зове, зазиває:
/ ‒ Охрести мене, пророче, ‒ йому промовляє. / 2

Страшно було Іоанну Господа видати,
/ Страшно було на Владику руку підіймати. / 2

Але треба було волю Божу учинити
/ І почав він в Іордані Господа хрестити. / 2

І відкрилось святе небо, Дух Святий злітає,
/ А із неба на ту пору голос промовляє: / 2

‒ Ти є син мій наймиліший, люди, віру майте,
/ І, як Богові Святому, свій поклін давайте. / 2

Розіллялась вода по долині,
/ Гей, звів соловей гніздо на калині. / 2

Звів високо – хлопці ізрубають,
/ Гей, звів низенько – дівчата зламають. / 2

– Ой дівчино, ти гарна, ти пишна,
/ Гей, чом до мене звечора не вийшла? / 2

– Я виходила, боялась морозу,
/ Гей, білі ніжки навіки зморожу. / 2

– Ой дівчино, не бійся морозу,
/ Гей, я під ніжки сиву шапку зложу. / 2

Сива шапка та й не дорогая,
/ Гей, чотири воли та й заплаченая. / 2

Чотири воли, а п'ята корова,
/ Гей, за біле личко ще й чорні брови. / 2

Час додому, час, час і пора,
Буде мене мати бити, та нікому боронити,
Час додому, час, час, час, час,
Час додому, час.

Додому іду, як рибка пливу,
А за мною, молодою, сім пар хлопців чередою,
Цимбалики тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,
Цимбалики тнуть.

Комарі гудуть, спати не дають,
Ой уткну я голівоньку у ячмінну соломоньку,
Нехай ніжки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,
Нехай ніжки тнуть.

Що за предиво, в світі новина:
Діва Марія Сина родила.
А як вона породила,
Взяла його ісповила
Пречиста Діва, Пречиста Діва.

Йосип старенький над яслами стояв,
Ісусу Христу соломки підстеляв.
А Марія все співає,
До серденька пригортає:
‒ Ісусе, Сину мій, Ісусе, Сину мій.

Ішло три Царі з подаруночками,
А за ними звізда ‒ з проволочками.
Вийшов Ірод, та й питає,
Та й до себе завертає:
‒ Куда ви йдете? Куда ви йдете?

‒ А ми ідемо к Рождєнному Царю,
А ми несемо подарунки Йому.
‒ Прошу я вас, потрудіться,
Рождєнному поклоніться,
До мене зайдіть, до мене зайдіть.

А ми ті дари Рождєнному дали,
Лютого звіра та й обминали.
Ірод цеє почуває,
Малих дітей убиває,
Христа шукає, Христа шукає.

Печальні мами плачуть-ридають,
Лютого звіра та й обминають.
‒ Ой дитино ж, моя мила,
Що ж ти в світі наробила,
Печалю моя, печалю моя.

Ангели на небі та й заспівали,
Пастирі на землі людям сказали:
‒ Слава Богу, Слава Богу,
Радість буде Рождєнному
І нам на землі, і нам на землі.