Вийшов місяць із-за хмари та й піднявся високо,
/ Подивися, любая дівчино, як зайшов я далеко. / 2

Як зайшов за синє море, стала дівчина гукать,
/ Повернися, любий козаченьку, маю щось тобі сказать. / 2

Я й не буду повертатись, бо немає до кого,
/ Був я вчора в тебе під віконцем, ти кохала іншого. / 2

Я нікого не кохала, тільки тебе одного,
/ Їхав Ваня, зірвав з рози квітку та й подав через вікно. / 2

Було б тобі, моя люба, тую квітку та й не брать,
/ Було б тобі, любая дівчино, нас двох разом не кохать. / 2

Кувала зозуля в неділю раненько,
/ В неділю раненько та ще й жалібненько / 2

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
/ Вона виряджала синочка в солдати / 2

Іди, іди, сину, іди не барися,
/ Через три годочки до дому вернися / 2

Минає годочок, син пише листочок:
/ Ой Боже, ой Боже чужа сторононька. / 2

Якби мати знала, яке ж мені горе,
/ Вона б переплила те синєє море. / 2

Кувала зозуля в неділю раненько
/ В неділю раненько та ще й жалібненько/2

Налий, мати, стакан рому, бо я їду до прийому.
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха, бо я їду до прийому

А в прийомі скляні двері, там сиділи офіцери,
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха, там сиділи офіцери.

Самий старший став питати: чи є батько, чи є мати,
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха, чи є батько, чи є мати.

Нема батька, тільки мати, одна сестра ще й два брати,
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха, одна сестра ще й два брати.

Одна сестра ще й два брати, записали й у солдати,
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха записали у солдати.

Налий, мати, стакан чаю, бо я їду відїжджаю.
Ге-ей гей-гей, уха-ха-ха, бо я їду відїжджаю.

Ой наші хлопці недбайлиці
Не вирубали купайлиці.

Якби ви, хлопці, про нас дбали,
То б ви купайло вирубали.

Наше купайло з верби, з верби,
А ти, Іване, прийди, прийди.

Ой як не прийдеш доріжкою,
То привеземо теліжкою.

Ой ти, Іване, попів, попів,
Чого ж ти в погріб летів, летів.

А я у погріб летів, летів,
Бо я сметани хотів, хотів.

Не так сметани колотухи,
Дівки Марії молотухи.
Ух!

Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко
/ Троє суток із водою,
А четвертий з холодною. / 2

Троє суток із водою,
А четвертий з холодною.
/ Вийди, дівчино, вийди, молода,
Поговоримо з тобою. / 2

Ой рада я виходити,
З тобою говорити.
/ Лежить нелюб на правій ручці,
Та й боюся розгнівити. / 2

Козак коника сідає,
До коника промовляє:
/ Біжи, мій коню, біжи, вороний,
Аж до тихого Дунаю. / 2

В Дунай воду подивлюся
Тай із горя утоплюся.
/ Прощай дівчино, прощай рибчино,
Вже ж я більше не вернуся. / 2

Отче наш, іже єсі на нєбєсі, 
да святітся ім'я Твоє, да прийдє Царствіє Твоє,
да будєт воля Твоя, ─ яко на нєбєсі, і на зємлі.
Хлєб наш насущний даждь нам днєсь,
І оставі нам долгі наша,
яко же і ми оствляєм должніком нашим,
І нє ввєді нас во іскушеніє,
Но ізбаві нас от лукавого.

Достойно єсть яко воістіну
блажити Тя, Богородіцу,
Прісноблаженую і Прєнєпорочную
і Матєрь Бога нашего.
Чеснєйшую Херувим
і славнєйшую без сравнєнія Сєрафім,
без істлєнія Бога Слова рождшую,
сущую Богородіцу Тя вєлічаєм. 

Слава Отцу і Сину і Святому Духу,
і нинє і прісно і во вєкі вєков. Амінь.
/ Господі помілуй / 3
Благослові

/ Чом ти, вербо, не хитаєшся? / 2
Чом ти, мати, не питаєш[ся]?

/ Чи ти, доню, у горі ходила? /2
Чи ти, доню, свекрусі годи[ла]?

/ Горе, мати, у горі ходити, / 2
А ще гірше свекрусі годи[ти].

/ Хату мету та й перемітає, / 2
Ложки мию та й перемива[є].

/ Їсти хочу аж серденько болить, / 2
Я до столу, вона не говор[ить].

/ Їсти хочу аж серденько вʼяне, / 2
Я до столу, вона скоса гля[на].

/ Обізвалась найменша зовиця, / 2
Вона ж мені як рідна сестри[ця].

/ Нащо ж, мати, чуже битя брати, / 2
Якщо ж йому їсти не дава[ти]?

/ Якщо ж йому ні їсти, ні пити, / 2
Як же ж йому у світі прожи[ти]?

Як поїхав той Ванюша та й на польську войну,
/ Тай покинув Катерину на хазяйстві саму. / 2

В неї ненька не рідненька, розпроклятая була,
/ Написала лист дрібненький тай у полк віддала. / 2

Твоя жінка Катерина, тай розбалувана,
/ Усі брички ще й коляски порозкачувала. / 2

Усі брички ще й коляски порозкачувала.
/ Усі коні воронії позаїжджувала. / 2

Як приїхав той Ванюша та й до свого двора,
/ Вийди, жінко Катерино, відчиняй ворота. / 2

Вийшла жінка Катерина відчиняє ворота,
/ Вийняв шаблю, вийняв гостру, покотилась голова. / 2

Покотилась голівонька по шовковій траві,
/ Полилася кров червона по вишитім рукаві. / 2

Як заїхав той Ванюша та й у свої ворота,
/ Стоясть брички ще й коляски порозкрашувані. / 2

Стоясть брички ще й коляски порозкрашувані,
/ Усі коні воронії порозчісувані. / 2

Ой ти, ненько, ти, старенька, ти обсудливая,
/ Моя жінка Катерина господинею була. / 2