Пісні

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені світ,
/ В мене мати, як зоря, ей, рано заміж віддала. / 2

Рано заміж віддала, у чужу сторону,
/ У чужу сторону, ей, у велику сім'ю. / 2

А велика сім'я до вечері сіда,
/ А мене, молоду, ей, посилають по воду. / 2

Як по воду ішла, спотикалася,
/ А з водою ішла, ей, прислухалася. / 2

Щось у сінях гарчить, мати сина учить:
/ ‒ Чом горілки не п'єш, ей, чого жінки не б'єш? / 2

‒ Я горілки не п'ю, бо горілка гірка,
/ А я жінки не б'ю, ей, бо вона молода. / 2

Не узяв я її та й за наймичку,
/ А узяв я її, ей, за хазяєчку. / 2

А за що ж її бить, вона вміє все робить:
/ І спекти, і зварить, ей, і зі мною говорить. / 2

І не бийте її, і не лайте її,
/ Бо вона молода, ей, научайте її. / 2

Від чого жито похилилось,
Від чого висохла трава,
/ Від чого серце заболіло,
Від чого зникла вся краса? / 2

Від вітру жито похилилось,
Від сонця висохла трава,
/ З любові серце заболіло,
З любові зникла вся краса. / 2

В саду квітучім я гуляла,
Солодку воду я пила,
/ З коханим нічку простояла,
І тим довільна я була. / 2

А біль була така на серці,
А біль була така сумна,
/ Не знаю, нащо покохала,
Не знаю, нащо забула. / 2

Від чого жито похилилось,
Від чого висохла трава,
/ Від чого серце заболіло,
Від чого зникла вся краса? / 2

Качалася біла груда.
Щедрий вечір! Святий вечір!

То не груда – гречна панна.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Гречна панна, панна Галя.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Йшла по воду з коновками.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Несла ключі в правій руці.
Щедрий вечір! Святий вечір!

– А ви, ключі, не бряжчіте.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Мого браття не будіте.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Моє браття полювало.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Пізно спати полягало.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Добривечір!

Кури мої, кури, кури-шабатури,
/ Якби мені чоловіка такої натури. / 2

Щоб горілочки не пив, цигарки не нюхав,
/ Чужих жінок не любив, одну мене слухав. / 2

Приходить додому та весь у болоті,
/ Я питаю, де ти був, каже, на роботі. / 2

Якби мені швидше вечора діждати,
/ Та й побіжу до куми новини взнавати. / 2

Прибігаю до куми, глянула в віконце –
/ Сидить милий за столом, як яснеє сонце. / 2

Кума йому чарку, ще й курячу литку,
/ А я цього не стерпіла – та вибила шибку. / 2

Прибігаю додому, наче заболіла,
/ Червоною хустиною голівку накрила. / 2

Питається чоловік: "Коли заболіла?"
/ – Коли в нашої куми шибка полетіла. / 2

Якби мені швидше раночку діждати,
/ Та й побіжу до куми новини взнавати. / 2

Прибігаю до куми, кума ще не вмита.
/ – А чого ж це в Вас, кума, шибочка розбита? / 2

– Є у мене курка, курка полохлива,
/ Залетіла у вікно – шибочку розбила. / 2

– Буде, кума, курка часто залітати,
/ Якщо будете, кума, кума частувати. / 2

Летіла зозуля та й стала кувати,
/ Почула дівчина та й стала плакати. / 2

Почула дівчина та й стала плакати:
/ – Десь мого милого в цей день не видати. / 2

Побіг до Дунаю коня напувати.
/ На жовтім пісочку – два слідочки знати. / 2

А перший слідочок – миленького мого,
/ А другий слідочок – коня вороного. / 2

Піду я в садочок, зірву я листочок,
/ Прикрию, пристелю милого слідочок. / 2

Щоб вітер не звіяв, пташки не збродили,
/ Щоб мого милого другі не любили. / 2

Летіла зозуля та й стала кувати,
/ Десь мого милого в цей день не видати. / 2

На Івана, та й на Купала,
/ Сива зозуля купалася. / 2

Сива зозуля купалася,
/ На бережечку сушилася. / 2

На бережечку сушилася
/ Та й дівчинонька журилася. / 2

Шо ше й рушничків не придбала,
/ А вже Івана сподобала. / 2

Наша Меланка ‒ господиня,
/ На ополонці ложки мила. / 2

На ополонці ложки мила,
/ Ложку й тарілку упустила. / 2

Ложку й тарілку упустила,
/ Біленький хвартух замочила. / 2

Ой повій, вітре буйнесенький,
/ Висуши хвартух білесенький. / 2

Ой повій, вітре, ше дужче, дужче,
/ Висуши хвартух ще лучше, лучше. / 2

Ой дубе мій, дубе, кучерявий дуже,
/ Чом на тобі, дубе, два голуби гуде? / 2

Два голуби гуде, голубка воркоче:
/ – Любив козак дівчину, покидати хоче. / 2

– Хоч кидай, не кидай – плакати не буду,
/ Я ще й молодесенька – без пари не буду. / 2

А до мене хлопці щовечора ходять,
/ Коні ворониї за поводи водять. / 2

Коні ворониї, хлопці молодії,
/ Коні сивогриві, хлопці чорнобриві. / 2

Ой летіла зозуленька через круті гори,
/ Розсипала пшениченьку – лишила полову. / 2

Нащо ж мені та полова, як зерна немає,
/ Нащо мені та родина, як мами немає? / 2

Усі дівки мами мають, а я тата маю,
/ Сім раз води приносила з тихого Дунаю. / 2

Сім раз води приносила, восьмий напилася,
/ Ой якби я маму мала, я б не журилася. / 2

Ой піду я на могилу та й стану плакати:
/ – Прийди, прийди, моя мамо, косу розчесати. / 2

– Іди, іди, доню, додому, вари вечеряти,
/ А я прийду по вечері косу розчесати. / 2

Ой прийшла я додомоньку, сіла вечеряти –
/ Нема мої матіночки косу розчесати. / 2

Ой піду я у комору, стану у куточок –
/ Нема мої матіночки, вже й мина раночок. / 2

Ой вийду я на свій город, стану, подивлюся –
/ Нема мої матіночки, слізьми обіллюся/2

Ой вийду я на свій город, та й стану на грядку –
/ Нема мої матіночки, немає порядку. / 2

Ой на Івана, на Купайла,
Вийшла та Галя, як та панна.

На ню всі хлопці зглядалися,
Та й зачіпати стидалися.

А той Іванко не встидався,
Взяв за рученьку ‒ порукався.

Взяв за рученьку ‒ порукався,
Взяв за другую ‒ повінчався.

Ой на Івана, на Купайла,
/ Панькова сучка у борщ впала. / 2

Ой робіть хлопці з верби ключку,
/ Будем тягнути з борщу сучку. / 2

Дівчата ключку поламали,
/ Хлопці зубами витягали. / 2

Ой за городом липух, липух,
/ А в теї Люби живіт іспух. / 2

Ой нехай пухне, нехай знає,
/ Нехай Панася не приймає. / 2


Ти, місяцю ясний,
Ти, дубе прекрасний.
Стій, дубе, не гуди,
На дубові жолуді.
На цей вечір Купайла
На вулиці гуляла.

/ Ой на ставу, на ставочку / 2
Пливли качки в три рядочки.

/ А которая без пари, / 2
По бережку проходжає.

/ По бережку проходжає, / 2
Собі пароньки шукає.

/ – Або ж пару мені дайте, / 2
Або ж мене розстріляйте.

/ Послав мені Господь долю, / 2
Та й поплила за водою.

/ Допливемо до вершини, / 2
А в вершині віддишимо.

/ А в вершині віддишимо, / 2
Батьку листа напишим (о).

/ Нехай батько не турбує, / 2
Нехай вінка не купує.

/ Потеряла я віночок, / 2
Не зелений барвіночок.

/ Під явором зелененьким / 2
Із козаком молоденьким.

Ой там за ліском, за дубиною.
Ой дай, Боже!

Там горе плужок з восьмериною.
Ой дай, Боже!

А за тим плужком – Вася з батіжком.
Ой дай, Боже!

Прийшла до нього матінка його.
Ой дай, Боже!

– Ой гори, синку, дрібненьку стильку.
Ой дай, Боже!

Та й посіємо жито-пшеницю.
Ой дай, Боже!

Жито-пшеницю, всяку пашницю.
Ой дай, Боже!

Посієм гречки на пиріжечки.
Ой дай, Боже!

Та й поїдемо у Юрівойку.
Ой дай, Боже!

Та найдем тобі гарну дівоньку.
Ой дай, Боже!

Добривечір!

Ой у лузі, та ше й при березі, зацвіла калина,
/ Породила молода дівчина коза..., козацького сина. / 2

Породила та ше й положила в зеленій діброві,
/ Та й не дала свому козакові ні ща..., ні щастя, ні долі. / 2

Та й не дала свому козакові ні щастя, ні долі,
/ Тільки дала свому козакові личко, личко й чорні брови. / 2

Було ж тобі, моя рідна мати, цих брів не давати,
/ Було ж тобі, моя рідна мати, щастя, щастя й долю дати. / 2

Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко,
/ Соснові клепки, дубове денце.
– Не цурайся мене, серце. / 2

А як будеш цуратися,
Будуть люди сміятися,
/ Сідай на коня, виїжжай з двора,
Ти не мій, а я не твоя. / 2

Не раз, не два під вербою
Стояв козак із журбою.
/ – Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою. / 2

– Рада би виходити,
Із тобою говорити,
/ Ой лежить нелюб на правій ручці,
Боюсь його розбудити. / 2

– Ой дівчино моя люба,
Одвернися од нелюба,
/ Буду стріляти, буду влучати
З-під зеленого дуба. / 2

– А як стрілиш – та й не влучиш,
Тільки з пари нас розлучиш,
/ Сідай на коня, виїжжай з двора,
Ти не мій, а я не твоя. / 2

Козак на коня сідає,
До коника промовляє:
/ – Біжи, мій коню, біжи, вороний,
Аж до тихого Дунаю. / 2

А я стою та й думаю,
Що робити тепер маю:
/ Чи з коня вбитись, чи утопитись,
Чи до милої вернутись? / 2

Жито жали, жито жали,
Але снопів не в'язали,
/ Гей, любилися, гей, кохалися,
Щирой правди не сказали. / 2

Ой їхав я, їхав тею вулицею,
Чи не здибаюся з свею, з свею Марусею.

Ой як іздибався, ех, та й поцілувався
Будь, мила, здорова, моя, моя чорноброва.

Будь, мила, здорова, ех, моя, моя чорноброва,
Бо я уїзжаю край си..., край синього моря.

Козак уїзжає, ей, під ним коник дметься,
Молода дівчина з коза..., з козака сміється.

Ой ти, дівчинонько, ей, не смійся із мене,
Не одну я нічку ночу..., ночував у тебе.

Не одну я нічку, ей, ночував у тебе,
Не одну вечерю вече..., вечеряв у тебе.

Вечеряв, вечеряв, ей, на сінним порозі,
Вечеряв, вечеряв два бі..., два білих пирозі.

А в першім пирозі, ей, труяная рута,
А в другим пирозі ‒ прокля..., проклята гадюка.

З труяної рути, ей, та й найдуться ліки,
З проклятой гадюки ‒ пропав, пропав я навіки.

– Повій, вітре, та й буйнесенький, з глибокого яру,
Прийди, прийди, та мій миленький, з далекого краю.

– Ой рад би я та й повіяти, коли яр глибокий,
Ой рад би я та й приїхати, коли край дальок.

Як я свого та й миленького в похід виряджала,
Дала йому та й зозуленьку, щоб йому кувала.

Дала йому та й зозуленьку, собі – соловейка,
Ой щоб йому та й було легко, мені – веселенько.

Летить ворон та й з чужих сторон, літаючи, кряче.
– Перекажи та й дівчиноньці: хай вона не плаче.

Нехай вона та й не плаче, бо я не журюся,
Нехай вона та й заміж іде, а я тут женюсь.

– А щоб тебе та й оженила лихая година,
Зв'язав мені та й білі ручки, ше й мала дитина.

Зв'язав мені та й білі ручки, повік не розв'яжу,
Ой кому ж я, та й сиротина, правдоньку розкажу.

Посію ж я огірочки близько над водою,
/ Сама буду поливати дрібною сльозою. / 2

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки,
/ Не бачила миленького вже три вечерочки. / 2

На четвертий побачила, як череду гнала,
/ Не сказала йому "Здраствуй", бо мати стояла. / 2

Бо мати стояла, а батько дивився,
/ Не сказала йому "Здраствуй", щоб не розгнівився. / 2

Суха береза в пічі палала,
Свекруха лиха водой залляла.

Свекруха лиха водой залляла,
Шоб я, молода, не вечеряла.

Шоб я, молода, не вечеряла,
Без вечероньки спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

– Чи ти, мила, спиш, чи ти так лежиш?
Чом ти до мене та й не говориш?

– Я, милий, не сплю і так не лежу,
Про своє життя думу думаю.

Як ти мене брав, як мак процвітав,
Тепер я стала, як квітка в'яла.

Коли я була в батька дівкою,
То вмивалася мед-горілкою.

А тепер я стала молодицею,
То вмиваюся кривавицею.