Дощик накрапає, на камені слизько,
/ Ей, добре тому, добре, що кохання близько. / 2

Близько воно, близько, та ще й недалечко,
/ Ей, через сад зелений, через озеречко. / 2

Я сад вирубаю, греблю розкопаю,
/ Ей, я своє кохання далеко впізнаю. / 2

А моє кохання – мальована бричка,
/ Ей, люблять мене хлопці, що я невеличка. / 2

Що я й невеличка, та ще й небагата,
/ Ей, в мене кавалєрів щодня повна хата. / 2

Щодня повна хата, ще й повнії сіни,
/ Ей, в мене кавалєри всі лави засіли. / 2

Як приїхав милий, немає, де сісти,
/ Ей, наробив досади, що й не перенести. / 2

Я свою досаду рознесу по саду,
/ Ей, я з своїм миленьким на посаду сяду. / 2

Закувала зозуленька в саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. / 2

Один іде, коня веде, другий коня в'яже,
/ Гей, третій стоїть під віконцем: "Добрий вечір!" – каже. / 2

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться,
/ Гей, кажуть люди, гарна дівка, дай хоч подивиться. / 2

– Вода в сінях у куточку, біжи та й напийся,
/ Гей, дівка в хаті на кроваті, біжи подивися. / 2

– Вода твоя не холодна, піду до криниці,
/ Гей, дівка твоя не хороша, піду до вдовиці. / 2

А в вдовиці три світлиці, ше й третя кімната,
/ Гей, а в дівчини одна хата і та неприбрата. / 2

Закувала зозуленька в саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. / 2

Ой вийди, Грицю, на вулицю,
Та й вирубай нам Купайлицю.

Бо наші хлопці недбайлиці,
Не вирубали Купайлиці.

Ой якби вони за нас дбали,
Вони б Купайло вирубали.

Вони б Купайло вирубали,
Ще й на степочку закопали.

Наше Купайло з верби, з вишні,
А на цім боці дівки пишні.

Ой пишні-пишні, пишаються,
На мед-горілку складаються.

А ми не будем складатися,
Бо ми не вмієм пишатися.

Ой, лісо..., лісом, дубиною
Косила сіно драбиною.

А коцюбою громадила,
Собі Івана принадила.

Ще й дала йому принадочку
З чорного шовку китаєчку.

Перекладу кладку через муравку
Вербову, дівчата, вербову.

– Пора нам дівчата з Купайла додому,
Додому, дівчата, додому.

– Молода Марусю, останься, останься,
Останься, дівчата, останься.

З молодим Іваном звінчайся,
Звінчайся, дівчата, звінчайся.

– Ой вишенько-черешенько,
Чом ягід не родиш?
/ – Ой дівчино, дівча молодеє,
Чом гулять не ходиш? / 2

– Ой як мені ягоди родити
За високим тином?
/ – Ой як мені та гулять ходити
За вдовиним сином? / 2

Вчора була суботонька,
Сьогодні – неділя.
/ – Чом на тобі, молодий козаче,
Сорочка не біла? / 2

– Ой не біла, ой не біла,
І не буде біла.
/ Бо не знає бідна сиротина,
Коли та неділя. / 2

Обізвалась дівчинонька
В вишневім садочку:
/ – Я виперу та ще й покачаю
Козаку сорочку. / 2

Всі дівчата у розовим платті,
А я – в голубому.
/ Всі дівчата з хлопцями гуляють,
А я йду додому. / 2

/ – Ой ненько, ненько,
Вже й не раненько,
Научай мене, ненько. / 2

/ Научай мене,
Ти ж моя нене,
Як свекрусі годити. / 2

/ – Вставай раненько,
Вмийся біленько,
На добрий день вам, ненько. / 2

/ Тримай відерця
Все чистесенькі,
Водиці повнесенькі. / 2

/ Прийдуть зовиці
Пити водиці,
Будуть тебе хвалити. / 2

/ – Наша невістка
З доброго роду,
Держить холодну воду. / 2


/ На добрий день тому, / 2
А хто в цему дому:
Старому, й малому,
Й Богові святому.

І в другий раз у Божий час
/ На добрий день тому, / 2
А хто в цему дому:
Старому, й малому,
Й Богові святому.

І в третій раз у Божий час
/ На добрий день тому, / 2
А хто в цему дому:
Старому, й малому,
Й Богові святому.

Бодай здорові були,
Що за нас не забули:
За старого, й малого,
Ще й за Бога святого.

І в другий раз у Божий час
Бодай здорові були,
Що за нас не забули:
За старого, й малого,
Ще й за Бога святого.

І в третій раз у Божий час
Бодай здорові були,
Що за нас не забули:
За старого, й малого
Ще й за Бога святого.

Ой ніченька, ой темная, боюсь додому йти,
/ Розсердився милесенький, не хоче провести. / 2

А потім він обдумався: "Давай я проведу."
/ А я йому відповіла, що я сама піду. / 2

Приходю я додомоньку та й дивлюся в вікно:
/ Не спить моя матіночка, не спить вона давно. / 2

– Ой донечко, ой рідная, ой, де ж це ти була,
/ Чого коса розплетена, а на очах – сльоза? / 2

– Коса моя розплетена – подружка розплела,
/ А на очах бринить сльоза, бо з милим простилася. / 2

– Ой донечко, ой рідная, тепер ти не моя,
/ Бери своє вдіваннячко та йди з мого двора. / 2

– Ой матінко, ой рідная, куда ж бо я піду?
/ Всі люди сплять спокійним сном, лиш я одна не сплю. / 2

/ Ой сходьмося, дівчаточка, докупки, / 2
/ Та й будемо починати зажинки. / 2

/ Ой поможи, Святий Боже, зажинати, / 2
/ Благослови перший сніп нам зажинати. / 2

/ Щедрий вроди в цьому році урожай, / 2
/ Найстаріша жниварочка, зажинай. / 2

/ Ой зажинай, жниварочко, та й снопа, / 2
/ Бо настала для нас пора золота. / 2

/ Уставаймо досвіт сонця, до зорі, /2
/ Везем в поле перевесло, серп, граблі. / 2

/ Умиємся в чистім полі росою, / 2
/ Урожай будем збирати косою. / 2

/ Як зберемо цей багатий урожай, / 2
/ То й спечемо наш святковий коровай. / 2

Ой ти місяцю, а я зіронька ясна,
/ Ой ти парубок, а я дівчина красна. / 2

Ой ти парубок, а я дівчина красна,
/ Ти ж мене просив, щоб я коника пасла. / 2

Ой пасла, пасла з вечора до півночі,
/ Припала роса на мої карі очі. / 2

Не так на очі, як на русую косу,
/ Серце, козаче, віночка не доношу. / 2

– Як ти хотіла віночка доносити,
/ Було ж до мене в садочок не ходити. / 2

Було б до мене в садочок не ходити,
/ Було б під мене ряденце не стелити. / 2

Було б до мене ряденце не стелити,
/ Було б від мене мед-горілки не пити. / 2

Ой ти місяцю, а я зіронька ясна,
/ Ой ти парубок, а я дівчина красна. / 2

Осінь моя довгая, ех,
Осінь моя довгая,
Нічка ж моя тьомная.

З ким я буду цю ніч спать, да ей,
З ким я буду цю ніч спать,
Цю вечерю вечерять.

Ой сяду я край стола, да ей,
Ой сяду я край стола,
Повечеряю сама.

Повечеряю сама, да ей,
Повечеряю сама,
Бо милого дома нема.

А мій милий на Дону, да ей,
А мій милий на Дону,
Я до нього полину.

Кругом поле обійшла, да ей,
Кругом поле обійшла –
Миленького не знайшла.

Тільки знайшла білину, да ей,
Тільки знайшла білину,
Миленького могилу.

До могили припала, да ей,
До могили припала,
Гірко плакать начала.

– З ким ти, мила, сюда йшла, да ей,
З ким ти, мила, сюда йшла,
Що ти мене тут знайшла?

Чи з хмарою, чи з дощем, да ей,
Чи з хмарою, чи з дощем,
Чи з харошем молодцем?

– Не з хмарою, не з дощем, да ей,
Не з хмарою, не з дощем –
Тільки з болем та плачем.

Попід гору вітер дув,
Вчора в мене милий був,
Черевички приміряв,
Біле личко цілував.

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

За татові мозолі
Ми купили "Жигулі"
Трохи їдем, трохи пхаєм,
Тата й маму вспоминаєм.

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

Прийди, прийди, я тут буду,
Із соломи сробим буду,
А із сіна зробим двері,
Полягаєм без вечері.

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

А щоб тебе з твоїм флюсом,
Любив дівку з довгим носом,
А щоб її цілувати,
Треба носом керувати.

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

Старий їхав, стару віз,
Стара впала, старий зліз,
Старий каже: "Сідай ззаду".
Стара каже: "Знов упаду".

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

Попід гору вітер дув,
Вчора в мене милий був,
Черевички приміряв,
Біле личко цілував.

/ А калина, а калина не верба,
Я дівчина, я дівчина молода. / 2

– Чом ти, Галю, сумна ходиш,
Чом не чуть твоїх пісень?
/ Ти ж, бувало, щебетала,
Як у саду соловей. / 2

Соловейку малесенький,
Ти – пташина лісова.
/ Сядь на гілку, сядь на другу,
Передай мої слова: / 2

– Не ходи, милий, до мене,
Не топчи зелений луг,
/ Не суши моє серденько,
Не люби моїх подруг. / 2

– Де ходив зеленим гаєм,
Я топтав зелений луг,
/ Я сушив твоє серденько,
Полюбив одну з подруг. / 2

– Не ходи, милий, до мене,
Не вговориш ти мене.
/ Я не роза, не фіалка,
Не зів'яну без тебе. / 2