Пісні

І вчора не був, і сьогодні нема.
/ – Де ж ти, серденя, забув за мєня? / 2

– А я не забув і не забуду,
/ В армію піду, служити буду. / 2

В армію піду, служити буду,
/ З армії прийду, женитись буду. / 2

З армії прийду, женитись буду,
/ Возьму жіночку україночку. / 2

Возьму жіночку україночку,
/ Посадю її на креселочко. / 2

Посадю її на креселочку,
/ Змалюю її на паперочку. / 2

Змалюю її на паперочку,
/ Приб'ю на стіні, де спати мені. / 2

Приб'ю на стіні, де спати мені,
/ Буду лягать спать, буду споминать. / 2

Як я ж тебе брав, як мак процвітав,
/ Тепер ти стала, як рожа в'яла. / 2

А в городі верба рясна на яр похилилася,
/ Чи мій милий такий гарний, що я так влюбилася. / 2

А влюбилась я у нього, як він в армію ішов,
/ Цілу нічку простояла до дванадцяти часов. / 2

А в дванадцять часов ночі сниться мені дивний сон,
/ Сняться мені карі очі, тьомно-русий волосок. / 2

Пустю качечку на воду, нехай покупається,
/ Дам я милому свободу, нехай нагуляється. / 2

Пустю качечку на воду, хай сполоще дзьобачок,
/ Чую милого гармошку, ще й падружчин голосок. / 2

Я з той падружкой дарагою з одной кружки чай пила,
/ А падружка безсердечна мене з милим розвела. / 2

Відбивай, падружка, друга, відбивай, соперниця,
/ Він з тобою жить не буде, він до мене вернеться. / 2

– Віддай мене, мати, за кого я бажу,
/ Сім раз на день буду бита – нікому не скажу. / 2

Ой віддала мати, за кого я хтіла,
/ Зашуміла нагайочка коло мого тіла. / 2

Іде мати в гості, ворота минає,
/ Сидить дочка на порозі, синяки щитає. / 2

– Дочко моя, дочко, що ж ти провинила,
/ Що все тіло почорніло, на личко змарніла? / 2

– Мамко моя, мамко, мамко, перепілко,
/ А я в полі жито жала, покусала бджілка. / 2

Ой не тая бджілка, що мед собирає,
/ А це ж тая, мамо, бджілка, що п'є та гуляє. / 2

Ой не тая бджілка, що по полю бродить,
/ А це ж тая, мамо, бджілка, що по других ходить. / 2

– Дочко моя, дочко, рожевая квітко,
/ Чом же вона не кусала, як ти була дівка? / 2

– Вона не кусала, бо права не мала,
/ А тепер вона кусає, вона право має. / 2

Мамко моя, мамко, я ж цьому не винна,
/ Всі дівчата віддаються, я тоже повинна. / 2

Вітер віє, ой вітер віє, ой вітер повіває,
Ой там мати дочку та й за горе питай[е].

Спитай, мати, ой спитай, мати, та й сірого гусяти,
Ой те сіре гуся та й по морю плавай[е].

Сіре гуся, ой сіре гуся та й по морю ой плаває,
Ой те сіре гуся та й усе горе знай[е].

Перше горе, ой перше горе, шо дитина малая,
А другеє горе, що свекруха лихай[а].

Друге горе, ой друге горе, що свекруха лихая,
А третєє горе, що милий покидай[е].

Їде милий, ой їде милий аж у поле орати,
А я, молодая, та й воли поганят[и].

Ой, гей, воли, ой, гей-гей, воли, ой воли круторогі,
Ой пропали ж мої да й чорнесенькі бров[и].

Ой, гей, воли, ой, гей-гей, воли, та й воли половії,
Ой пропали ж мої да й літа молодиє.

/ До свідання, я, Галю, в'їжжаю,
Не діждавшись вєньчального дня. / 2

/ Злиє люди завідовать стали,
Що судьба нас так рано звела. / 2

/ Ізвелись твої кариї очі,
Ізвелася твоя красота. / 2

/ Полюбить ти мене полюбила,
Приласкать ти ж мене не змогла. / 2

/ А тепер ти мене так ласкаєш,
Пізно-пізно, голубка моя. / 2

Ой цвіти ж ви мої голубії,
Ой чого ж ви так рано цвіли.
/ Ой літа ж ви мої молодії,
Ой чого ж ви так марно пройшли. / 2

Добрий вечір, добрий, пане господарю.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

Застеляйте столи та все килимами.
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та печіть калачі з ярої пшениці.
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийде до тебе три празнички в гості.
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А перший же празник – Рожество Христове.
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А другий же празник – Святого Василя.
Радуйся, ой, радуйся, земле, Син Божий народився!

А третій же празник – Святого Водохреща.
/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! / 2

Добрий вечір!

Закувала зазуленька в саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. / 2

Один козак конем їдем, другий коня в'яже,
/ Гей, третій стоїть під віконцем: "Добрий вечір", – каже. / 2

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться,
/ Гей, кажуть люди, гарна дівка, дай хоч подивиться. / 2

– Вода в сінях у кадочці, біжи та й напийся,
/ Гей, гарна дівка у світлиці, біжи подивися. / 2

– Вода в сінях не холодна, піду до криниці,
/ Гей, гарна дівка не проворна, піду до вдовиці. / 2

А в вдовицы три світлиці гарно мальовані,
/ Гей, а в дівчини одна хата та й та неприбрана. / 2

Закувала зазуленька в саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини три козаки в гості. / 2

Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
/ Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом. / 2

– Ой не ходи, ляше, зі мною,
Бо не стану говорить з тобою,
/ Тільки стану з тим козаком
Під зеленим явороньком. / 2

З-під явора вітер не віє,
З-під явора сонце не гріє
/ З-під явора дрібний дощ іде,
Моя мила замуж іде. / 2

– Гуляй, гуляй, моя чорноброва,
Я не скажу тобі ані слова,
/ Єсть у мене кінь вороний,
Сяду та поїду до вдови. / 2

Летіла зозуля та й стала кувати,
/ Десь мого милого цей день не видати. / 2

Десь мого милого цей день не видати,
/ Повів до Дунаю коня напувати. / 2

Повів до Дунаю коня напувати,
/ На жовтім пісочку три слідочки знати. / 2

А перший слідочок коня вороного,
/ А другий слідочок миленького мого. / 2

Піду я в садочок та й вирву листочок,
/ Прикрию, пристелю милого слідочок. / 2

Щоб того слідочка пташки не збродили,
/ Щоб мого милого другі не любили. / 2

Люлі-люлі, котки два,
Сірий, білий, обидва,
По степочку ходили,
Каченята гонили?
А та ... на юшечку,
А пір'ячко в подушечку.
А-а-а, люлюлі.

Люлі-люлі котку,
Не лізь на колодку,
Бо заб'єш головку
Та й буде боліти,
Нічим загоїти.
Була їдна наміточка
Та й ту няньки вкрали,
На ляльки порвали
А-а-а, люлюлі.

Люлі-люлі, коточок,
Украв в бабки клубочок,
Та й поніс поза ліс,
Та й знов мамці приніс.
Стали котка бити,
Стали котка вчити.
Не вчись, котку, красти,
А учись робити,
Черевички шити.
Закаблучки з кабачка,
Як вийду я на вулицю
Як ударю тропачка.
А-а-а, люлюлі.

Гоп, гоп, гопака,
Шо я зроду така
Шо я така бамбула,
Борщ затерти забула.

Я маленький хлопчик
Та й виліз на стовпчик,
У дудочку грає,
Дівчаток скликає,
Люлю-люлюлі.
Прилетіли гулі,
Стали вуркотати,
Борька буде спати.

Люлі-люлі, люлючки,
Шовковії вервечки,
Ше й золоті бильця,
Колисала мати сина
Свого чорнобривця.
А-а-а, ой люлі.

Мені ворожка ворожила, мені ворожка казала,
/ Щоб я козака не любила, його з походу не ждала. / 2

Бо у поході він загине або в неволі пропаде,
/ А як повернеться, покине, і твоя молодість пройде. / 2

Мені ворожка ворожила, мені ворожка казала,
/ Щоб ти другого полюбила, мене навіки забула. / 2

А ті ворожки – злії люди, слова лукаві – їхній хліб,
/ А той, хто вірно-вірно любить, не зможе зрадити повік. / 2

Мені ворожка ворожила, мені ворожка казала,
/ Щоб я козака не любила, його з походу не ждала. / 2

Не сіяно, не орано, само жито родить,
/ Не я парня чарувала, сам до мене ходить. / 2

Не я його чарувала, чарувала мати,
/ З-під явора воду брала, його напувала. / 2

– Пий, козаче, цюю воду, що я вготувала,
/ Та й забувай ту дівчину, що тебе кохала. / 2

Батько добрий, батько добрий, а мати лихая,
/ Не пускає на вулицю, бо ще й молодая. / 2

– Не йди, доню, не йди, доню, лягай краще спати,
/ Котрий тебе вірно любить, сам прийде до хати. / 2

А я мами не слухала та свій розум мала,
/ Через тебе, розсукин син, в больницю попала. / 2

Ой лежу я у больниці на край головою,
/ Чи скучився ти за мною, як я за тобою. / 2

Ой за горою метіль віє,
/ А до Меланки Василь їде. / 2

Ой їде, їде, в двері торкає,
/ Вставай, Меланко, бо вже світає. / 2

Вставай, Меланко, Богу молися
/ До Миколая низько склонися. / 2

А у Меланки лихі собаки
/ Та й не пускають Васі до хати. / 2

Вийшла матінка, натравила,
/ Вийшла Меланка – оборонила. / 2

– А ви, собаки, в солому спати,
/ А ти, Василю, іди до хати. / 2

Ввійшов до хати – нема, де сісти,
/ Нема, де сісти, нема, шо з'їсти. / 2

Заріжу гуся, не обійдуся,
/ Заріжу двоє, з'їмо обоє. / 2

А у сінечках, за дверечками,
/ Стоїть ліжечко з подушечками. / 2

Над тим ліжечком дудочка грає,
/ Дудочка грає, ще й вимовляє. / 2

Дудочка грає, ще й вимовляє,
/ З ким та Меланка спати лягає. / 2

Вона лягає сама з собою
/ Біла подушка під головою. / 2

Добрий вечір!

Ой за нашим же садом та й пшениченька ланом,
Горою, горою овес.

Горою овес.
‒ Не по правді, козаче, не по правді, соколе,
Зо мной, зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Ой як прийде той вечір, ой вечір, вечерочок,
До другой, до другої йдеш.

До другої йдеш,
А мені, молоденькій, та й стиха-потихесеньку
Голос по..., голос подаєш.

Голос подаєш.
‒ Ой посади, дівчино, посади, молодая,
В воротях, в воротях вербу.

В воротях вербу.
Ой як я буду їхать, ой їхать, виїжжати,
До тебе, до тебе зайду.

До тебе зайду.
‒ Ой не раз я садила, ой не раз поливала,
Не прийма..., не приймається.

Не приймається.
Ой любов наша щира, ой любов дорогая,
Розлуча..., розлучається.

Ой на горі сухо-сухо, а в долині вода,
/ Не дай личко цілувати, дівчина молода. / 2

Не дай личко цілувати, не дай красу звести,
/ Не дай свої руси коси без брата розплести. / 2

А перший брат розплітає, а другий питає:
/ – Ой шо ж наша сестра рідна на світі думає? / 2

– Я думала, і думаю, і думати буду,
/ Віддаєте за нелюба, з ним жити не буду. / 2

Ой як віддасте за люба, то з ним жити буду,
/ Як віддасте за нелюба, в землі гнити буду. / 2

Ой вирву я з ружі квітку та й кину на воду,
/ Пливи, пливи, з ружі квітка, аж до мого роду. / 2

Пливла, пливла з ружі квітка, на воді зів'яла,
/ Вийшла мати воду брати та й квітку впізнала. / 2

– Квітка моя рожевая, чого ти зів'яла,
/ Дочка моя люба-мила, чом в тузі стояла? / 2

Ой наступила та чорна хмара, став дощ накрапать,
/ Ой зібралася бідна голота до корчми гулять. / 2

Ой іде дука, раба гадюка, насміхається:
/ – Ой за що, за що бідна голота напивається. / 2

Ой взяли дуку за чуб, за руку, третій ще й уб'є:
/ – Ой не йди, дука, раба гадюка, де голота п'є. / 2

Ой дали дуці чарку горілки: "Випий аж до дна,
/ А за цю чарку, чарку горілки, постав піввідра". / 2

Ой ніченька, ой темная, боюсь додому йти,
/ А милий мій розсердився, не хоче провести. / 2

А потім він обдумався: "Давай я проведу".
/ А я йому ответ дала: "Сама дамой пайду". / 2

Прихожу я додомоньку та й стукаю в вікно,
/ Не спить моя матусенька, не спить вона давно. / 2

– Доню моя, доню моя, де ти всю ніч була?
/ Чому розплетена коса, а на очах сльоза? / 2

– Коса моя розплетена – падружка розплела,
/ Очі мої заплакані – всю нічку не спала. / 2

– Доню моя, доню моя, іди з мого двора,
/ Шукай собі миленького, котрий ізвів з ума. / 2

Ой піду я яром, яром-долиною,
/ Ой чи не зустрінусь я з своєй Марусьою. / 2

Маруся, Маруся, шо ти наробила,
/ Мене, молодого, навік ізгубила. / 2

Не одну ничку ночував з тобою,
/ Не одну вечерю вечеряв з тобою. / 2

Вечеряв я в тебе в сінях на порозі,
/ Вечеряв в тебе два білих пирозі. / 2

В одному пирозі – зеленая рута,
/ В другому пирозі – звитая гадюка. / 2

Від зеленой рути та й найдуться ліки,
/ Від звитой гадюки пропав я навіки. / 2

Ой пішла сирітка у поле блукати,
У поле блукати та й неньки шукать.

Ой пішла сирітка, по полі блукає,
Зустрів її Господь-бог та й начав питать.

‒ Куди йдеш, сирітко?
‒ Йду в поле блукати,
Йду в поле блукати та й неньки шукати.

‒ Ой не йди, сирітко, бо далеко зайдеш,
А ти ж свої неньки та й повік не найдеш.

А вже ж твоя ненька на небі високо,
/ На небі високо, у землі глибоко. / 2

Ой стану я на порозі,
Сюда-руда-я,
/ Ой стану я на порозі, гоп, сюда-руда-я,
Видно в лісі три дорозі, ой я-я. / 2

Ой там Роман воли пасе,
Сюда-руда-я,
/ Ой там Роман воли пасе, гоп, сюда-руда-я,
Катерина воду несе, ой я-я. / 2

Роман воли покидає,
Сюда-руда-я,
/ Роман воли покидає, гоп, сюда-руда-я,
Катерину переймає, ой я-я. / 2

– Ой Романе, Романочку,
Сюда-руда-я,
/ Ой Романе, Романочку, гоп, сюда-руда-я,
Не гай мене до раночку, ой я-я. / 2

В мене нерідная мати,
Сюда-руда-я,
/ В мене нерідная мати, гоп, сюда-руда-я,
Буде бити ще й лаяти, ой я-я. / 2

Буде бити ше й лаяти,
Сюда-руда-я,
/ Буде бити ше й лаяти, гоп, сюда-руда-я,
Шоб з Романом не стояти, ой я-я. / 2

– Навчу, дівко, шо казати,
Сюда-руда-я,
/ Навчу, дівко, шо казати, гоп, сюда-руда-я,
Шоб не била тебе мати, ой я-я. / 2

Надлетіли гуси з броду,
Сюда-руда-я,
/ Налетіли гуси з броду, гоп, сюда-руда-я,
Сколотили з піском воду, ой я-я. / 2

Надлетіли лебедиці,
Сюда-руда-я,
/ Налетіли лебедиці, гоп, сюда-руда-я,
Сколотили у кирниці, ой я-я. / 2

– Брешеш, доню, неправдонька,
Сюда-руда-я,
/ Брешеш, доню, неправдонька, гоп, сюда-руда-я,
Від Романа направонька, ой я-я. / 2

/ Ой стану я на порозі,
Видно в лісі три дорозі. / 2

/ Ой там Роман воли пасе,
Катерина воду несе. / 2

/ Роман воли завертає,
Катерину переймає. / 2

/ – Катерино, моє серце,
Лиши води хоть відерце. / 2

– В мене нерідная мати,
/ Буде бити, ше й лаяти, / 2
Щоб з Романом не стояти.

/ – Навчу, дівко, що казати,
Щоб не била тебе мати: / 2

/ Надлетіли гуси з броду,
Сколотили з піском воду. / 2

/ Надлетіли лебедиці,
Сколотили у криниці. / 2

/ А я стала, постояла,
Поки вода остояла. / 2

/ – Брешеш, дівко, неправдонька,
Від Романа направонька. / 2

Ой там на горі, ой там на крутій,
/ Ой там сиділо пара голубів. / 2

Сиділи вони, милувалися,
/ Сизими крильми обіймалися. / 2

Сизими крильми обіймалися,
/ На чорну хмару подивлялися. / 2

Надлетів орел з чорної хмари,
/ Розбив, розлучив голубів з пари. / 2

Голуба убив, голубку лишив,
/ Та взяв голубку собі за любку. / 2

Заженив її в темну темницю,
/ Дав єї їсти яру пшеницю. / 2

Дав єї їсти яру пшеницю,
/ Дав єї пити бистру водицю. / 2

Голубка не їсть, голубка не п'є,
/ На круту гору все плакати йде. / 2

– Не буду їсти, не буду пити,
/ Немає пари, нема з ким жити. / 2

Ой є біленький, ой є сіренький,
/ Та й нема такого, як мій миленький. / 2

– Ой таточко, таточко,
Де ж ти подів мамочку?
Чи ти її пропив-прогуляв,
Чи ти риболовцям даром віддав?

– Цитьте, дітки, не кричіть,
Та нікому не кажіть.
Я не був без жінки й не буду,
Приведу вам маму молоду.

– А Вам буде жіночка,
А нам буде бідочка.
А ми розійдемся по лісі,
Як той сивий туман по лісі.

Тільки діти на поріг,
А мачуха за батіг.
/ Пішли мої діти по світі,
Як тії горобці по стрісі. / 2

Ой ти, батько, господарю,
/ Пусти Меланку до хати нашу. / 2

Наша Меланка – господиня,
/ На синім морі ложки мила. / 2

На синім морі ложки мила,
/ Ложку й тарілку упустила. / 2

Ложку й тарілку упустила,
/ Тоненький хвартух замочила. / 2

Тоненький хвартух замочила,
/ Та й на воротях почепила. / 2

Повій, вітре, яром-яром,
/ Висуши хвартух крайом-крайом. / 2

Повій, вітре, долиною,
/ Висуши хвартух серединою. / 2

Щоб матінка не впізнала,
/ Щоб шельмою не назвала. / 2

Пийте, люди, горілочку, а ви, гуси, воду,
/ Горе жити на чужині, що немає роду. / 2

Ой є в мене родиночка далеко від мене,
/ Ой чую ж я через люди: цураються мене. / 2

Нехай вони цураються, ой, як самі знають,
/ Ой як прийде час-година, то й мене згадають. / 2

Тоді вони ізгадають, сядуть вечерати,
/ Ой десь наша нещасливця, треба відвідати. / 2

Тоді мене ізгадають, сядуть хліба їсти,
/ Ой десь наша нещасливця, ні чутки, ні звістки. / 2

Посію я огірочки близько над водою,
/ Та й буду їх поливати дрібною сльозою. / 2

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки,
/ Не бачила миленького чотири годочки. / 2

А на п'ятий побачила, як череду гнала,
/ Не посміла сказать "здраствуй", бо мати стояла. / 2

Бо мати стояла, а батько дивився,
/ Не посміла сказать "здраствуй", щоб не соромився. / 2

Соснові дрова в печі горіли,
/ Свекруха лиха вогонь залила. / 2

Свекруха вогонь залила,
/ Щоб я, молода, не вечеряла. / 2

Щоб я молода не вечеряла,
/ Без вечероньки спатоньки лягла. / 2

Заснула я сон, як місяць зійшов,
/ Заснула другий, як милий прийшов. / 2

– Чи ти, мила, спиш, чи ти так лежиш,
/ Що й до мене ти та й не говориш? / 2

– Я, милий, не сплю, тільки так лежу,
/ Про своє життя думу думаю. / 2

В кого дочок сім, то є доля всім,
/ Я в батька одна, то й долі нема. / 2

Спився козак, спився, спився, розгулявся,
/ Його кінь вороний та й на стайні застоявся. / 2

Молода дівчина козака любила,
/ Взяла коня в руки та й по стайні поводила. / 2

Водила, водила, взяла загнуздала,
/ Шовкові поводдя козакові в руки дала. / 2

– Ой на тобі, козаче, ці поводя в руки,
/ Не роби, козаче, межи нами та й розлуки. / 2

Тече річечка невеличечка, схочу – перескочу.
/ – Ой віддай мене, моя матінко, за кого я схочу. / 2

Як віддавала, наказувала в гостях не бувати:
/ – Ой як ти прийдеш, моя донечко, то вижену з хати. / 2

Ти калина, ти малина, посаджена дуже густо,
/ Гей, з ким стояла, розмовляла, пройшли мої слова пусто. / 2

Вирубаю я калину, вирубаю та й покину,
/ Гей, ой піду я до родини, я в родини не загину. / 2

Ой пішла ж я до родини, а родина не приймає,
/ Гей, піду з горя утоплюся, де водиця виринає. / 2

– Не топися, дівчинонько, марно свої літа згубиш,
/ Гей, ой, признайся, дівчинонько, ой кого ж ти вірно любиш? / 2

– Ой якби ж я дурна була, та ше й розуму не мала,
/ Гей, шоб я тобі, козакові, усю правду розказала. / 2

Чорноморець, мамінька, чорноморець
/ Вивів мене босую на морозець. / 2

Вивів мене босую та й питає:
/ – Чи є мороз, дівчино, чи немає? / 2

– Ой нема морозоньку, тільки роса,
/ А я, молодесенька, стою боса. / 2

Простояла ніченьку – та й байдуже,
/ Бо я чорноморчика люблю дуже. / 2