І вчора в куми, і сьогодні в куми,
/ Ой коли ж я куму та й до себе призову. / 2

Ой коли ж я куму та й до себе призову,
/ Ой чим я куму пригощати буду. / 2

Найму я стрільця, він уб'є горобця,
/ А з того горобця я сім сал насолю. / 2

Та й сім сал насолю, ще й ковбас нароблю,
/ А із тих реберець я ізварю холодець. / 2

А продам холодець та й куплю веделець,
/ Аж тоді я куму та й до себе призову. / 2

– Ой пий, кума, їж, не засалюйся,
/ То в карман, то в рукав не захватюйся. / 2

Ішов чумаченько, ішов над водою
/ Та й сів спочивати над бистрой рікою. / 2

Та й сів спочивати над бистрой рікою,
/ Та й став розмовляти з своєю судьбою. / 2

– Доле ж моя, доле, чом ти не такая,
/ Чом ти не такая, як доля людськая? / 2

Я долю людськую сім раз поцілую,
/ А я свою долю поб'ю, пошматую. / 2

А я свою долю поб'ю, порубаю,
/ Візьму тебе, доле, в річку повкидаю. / 2

Пливи ж, моя доле, пливи за водою,
/ А я ж тобі, доле, махну лиш рукою. / 2

А машина їде, а дівчина плаче:
/ – Ой вернися, вернися, молодий козаче. / 2

– Ой хоч я вернуся, та й нема до кого,
/ Чув я через люди, ти мала другого. / 2

– А хоч же ж я мала, та й все не такого,
/ Не пристає серце, серденько до нього. / 2

А хоч не пристає, мусить приставати,
/ Кого вірно люблю, мусю забувати. / 2

– А кого я люблю, той з мене сміється,
/ А кого не люблю, той за мене б'ється. / 2

А кого я люблю, той поза плечима,
/ А кого не люблю, той перед очима. / 2

А наші хлопці-недбайлиці
Не вирубали Купайлиці.

– Якби ви, хлопці, за нас дбали,
То ви Купайло вирубали.

– Вирубаєм Купайло у садку,
Закопаєм Купайло на степку.

Кругом його дівчата посідають,
Гарної пісеньки заспівають.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Кладіть паляниці з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийде до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А перший же празник – Святеє Рожество, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А другий же празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А третій же празник – Святе Водохреще, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Дощ іде та дощ іде,
Об дерева хлище.
/Козак коника веде,
А дівчина кличе/2

Ой, хоч клич, хоч не клич,
Моє серденятко.
/Ой, рад би я тебе брать,
Та й не велить батько/2

Та й не велить батько,
Вся його родина,
/Ой, дівчина, серденя,
Личко, як калина/2

Обжинки, паночку, обжинки,
/ Хоче віночок горілки. / 2

Не так віночок, як женці,
/ Що дожали панові пшениці. / 2

Пшениці панові дожали,
/ Щоб нам грала музика з Варшави. / 2

Хоч з Варшави, не з Варшави, хоч з міста,
/ Щоб нам грала музика троїста. / 2

Ой вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину,
/ Долина широка, калина висока,
Аж додолу гілля гнеться. / 2

А під тою калиною
Стояв козак з дівчиною,
/ Дівчина стояла, калину ламала,
Щастя й долю проклинала. / 2

– Ой якби я була знала,
Що замужем буде горе,
/ Була б я в свого батенька
Дівчиною молодою. / 2

А тепер я буду знати,
Як замужем побувати
/ Раненько вставати, пізненько лягати,
Щастя, долю проклинати. / 2

Ой гаю мій, гаю,
Гаю зелененький,
/ Ой чом на тобі, гаю,
Листячка нем[а]? / 2

Листячка немає,
Вітер не колише,
/ Ой а брат до сестриці
Часто листи пиш[е]. / 2

Часто листи пише,
Про долю питає:
/ – Ой чи привикла, сестро,
У чужому кра[ю]? / 2

– Привикнуть – привикла,
Мушу привикати,
/ Ой нещасливу долю,
Що вділила мат[и]. / 2

Пусти ж мене, милий,
До броду по воду,
/ Ой до броду по воду,
До рідного род[у]. / 2

– Не пущу я, мила,
Щоб ти в воду впала,
/ Ой щоб ти своїй ненці
Правди не сказал[а]. / 2

– Де ж ти, милий, бачив,
Щоб я в воду впала,
/ Ой, щоб я своїй ненці
Правди не сказал[а]. / 2

Ой за горою, за кам'яною.
Щедрий вечір!

Ой там Іванко коника пасе.
Щедрий вечір!

Коника пасе, на скрипку грає.
Щедрий вечір!

На скрипку грає, пісень співає.
Щедрий вечір!

Прийшов до нього батенько його.
Щедрий вечір!

‒ Ой синку, синку, хто коня купив?
Щедрий вечір!

‒ Мене любило аж три дівчини.
Щедрий вечір!

Одна любила ‒ коня купила.
Щедрий вечір!

Друга купила ‒ скрипку купила.
Щедрий вечір!

Третя любила ‒ пісню навчила.
Добрий вечір!

Ой на Петра, на Івана,
Вийшла та Галя гарно вбрана.

На неї хлопці зглядаються,
А зачіпати встидаються.

Один Іванко не встидався,
Взяв за рученьку – та й звінчався.

Ой лісом, лісом, долиною,
Косили сіно сокирою.

А коцюбою громадила,
До себе хлопців принадила.

– Ой ти, Іване попів, попів,
Чого ти в погріб летів, летів?

– А я у погріб летів, летів,
Бо я сметани хотів, хотів.

Не так сметани-колотухи,
Тільки Галини-щебетухи.

Ой на городі бистра річка,
Там купалася ластівочка.

На бережечку сушилася,
Дівка Галина журилася.

Що ще й рушнички не напряла,
А вже Іванка сподобала.

А ще рушнички на кілочку,
А вже Галина у віночку.

Наше Купайло з верби, з вишні,
А на тім боці дівки пишні.

А ми не вмієм пишатися,
То ми не будем мішатися.

Ой не спиться й не лежиться,
І сон мене не бере,
/ Гей, пішов би я до дівчини,
Та й не знаю, де живе. / 2

Попрошу я товариша,
Хай товариш заведе,
/ Гей, а товариш кращий мене,
Він дівчину відіб'є. / 2

– Товаришу, товаришу,
Дурна твоя голова,
/ Гей, нащо ж мені твоя дівчина,
Як у мене є своя. / 2

Ой ти, дубе, дубе, кучерявий дубе,
/ Чом на тобі, дубе, два голуби гуде. / 2

Два голуби гуде, голубка воркоче,
/ Любив козак дівку, а тепер не хоче. / 2

Любив козак дівку, як місяць зірницю,
/ Тепер покидає таку красавицю. / 2

– Покидай, покидай, плакати не буду,
/ Я ще й молоденька, без пари не буду. / 2

А за мною хлопці щовечора ходять
/ Воронії коні за поводи водять. / 2

Коник вороненький, козак молоденький,
/ Коник сивогривий, козак чорнобривий. / 2

Ой у полі криниченька муром мурована,
/ Кажуть люди, ще й говорять, що я, що я й змальована. / 2

– Мальована, зрісована, та все не для тебе,
/ Не був же ти в мене в хаті, не піду за тебе. / 2

– Не був же ж я в тебе в хаті, а був на розмові,
/ Спонаравив біле личко ще й чорнії брови. / 2

Ой у полі криниченька, сюда-руда-я,
/ Ой у полі криниченька, гоп, сюда-руда-я,
Там холодна водиченька, ох, я-я. / 2

Ой там Роман воли пасе, сюда-руда-я,
/ Ой там Роман воли пасе, гоп, сюда-руда-я,
Катерина воду несе, ох, я-я. / 2

Катерина, серце моє, сюда-руда-я,
/ Катерина, серце моє, гоп, сюда-руда-я,
В тебе личко рум'янеє, ох, я-я. / 2

Ой Романе, Романочку, сюда-руда-я,
/ Ой Романе, Романочку, гоп, сюда-руда-я,
Не лий воду на сорочку, ох, я-я. / 2

В мене мати нерідная, сюда-руда-я,
/ В мене мати нерідная, гоп, сюда-руда-я,
Буде бити, ще й лаяти, ох, я-я. / 2

Буде бити, ще й лаяти, сюда-руда-я,
/ Буде бити, ще й лаяти, гоп, сюда-руда-я,
Ще й Романом докоряти, ох, я-я. / 2

Навчу, Катре, що казати, сюда-руда-я,
/ Навчу, Катре, що казати, гоп, сюда-руда-я,
Щоб не била тебе мати, ох, я-я. / 2

Налетіли гуси з броду, сюда-руда-я,
/ Налетіли гуси з броду, гоп, сюда-руда я,
Сколотили в річці воду, ох, я-я. / 2

А я трошки постояла, сюда-руда-я,
/ А я трошки постояла, гоп, сюда-руда-я,
Поки вода устояла, ох, я-я. / 2

Брешеш, Катре, брикаєшся, сюда-руда-я,
/ Брешеш, Катре, брикаєшся, гоп, сюда-руда-я,
Ти з Романом кохаєшся, ох, я-я. / 2

Ой учора ізвечора пасла Меланка два качура.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Ой пасла, пасла господиня на ополонці ложки мила.
Щедрий вечір! Святий вечір!

На ополонці ложки мила, ложку, тарілку упустила.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Ложку, тарілку доставала, біленький фартух замачала.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Ой повій, вітре буйнесенький, висуши фартух білесенький.
Щедрий вечір! Святий вечір!

Наша Меланка не сама ходить, а Василечка з собой водить.
Щедрий вечір! Святий вечір!

– Ой ковалю, ковалю, ковалю,
/ Чом не куєш з вечора до рану? / 2

Ой чи в тебе заліза немає,
/ Ой чи в тебе сталі не хватає? / 2

– Ой є в мене заліза доволі,
/ Ой є в мене жінка до любові. / 2

Ой є в мене дочка Катерина,
/ Вона ж мені горя наробила. / 2

Вона ж мені горя наробила,
/ Опівночі сина породила. / 2

Опівночі сина породила,
/ А с півночі в криниці втопила. / 2

А с півночі в криниці втопила,
/ До схід сонця терном заносила. / 2

До схід сонця терном заносила,
/ Щоб не знали, кого я любила. / 2

Ой ішла Коза із Ладижина.
Добрий вечір!

В неї борода вся острижена.
Добрий вечір!

Ой Козо, Козо, Козо-небого.
Добрий вечір!

Поскачи отут трохи не в ногу.
Добрий вечір!

Де Коза ходить, там жито родить.
Добрий вечір!

Де Коза рогом, там жито стогом.
Добрий вечір!

Ходила дівчина рано по саду,
/ Щипала, зривала червону рожу. / 2

Щипала, зривала, в пучечки клала,
/ Кидала, бросала через ворота. / 2

Кидала, бросала через ворота.
/ – Не смійся, козаче, що я й сирота. / 2

Не смійся, козаче, не насміхайся,
/ Не буду я твоя, не сподівайся. / 2

– Ой брешеш, дівчино, будеш плакати,
/ Як я скажу хлопцям коня сідлати. / 2

Як я скажу хлопцям коня сідлати,
/ Поїду в Варшаву кращу шукати. / 2

Об'їхав Варшаву, ще й городів п'ять,
/ Вернувся до тебе, дівчино, оп'ять. / 2

Об'їхав Варшаву, ще й городів сім,
/ Вернувся до тебе, дівчино, зовсім. / 2

Ой брешеш, дівчино, будеш плакати,
/ Як я скажу хлопцям коня сідлати. / 2

Як я скажу хлопцям коня сідлати,
/ Поїду в Варшаву кращу шукати. / 2

Об'їхав Варшаву, ще й городів п'ять,
/ Вернувся до тебе, дівчино, оп'ять. / 2

Об'їхав Варшаву, ще й городів сім,
/ Вернувся до тебе, дівчино, зовсім. / 2

Як же мені не пити, як же не гуляти,
/ Як у мене чоловік, як рідная мати? / 2

Встає він раненько, вмиває личенько,
/ Мене накриває: "Спи, моє серденько". / 2

А я спала, спала, та не рано встала:
/ ‒ Давай, милий, сухих дров, бо я вже заспала. / 2

А він мені дров, дров, а він мені ріща,
/ А він мені сирий пень, щоб курився цілий день. / 2

Не буду палити, не буду варити,
/ Випробую чоловіка, чи не буде бити. / 2

А він мене в плечі, а він мене в груди,
/ Бачать люди, бачить Бог, як він мене любить. / 2

А він мене в груди, а він мене в плечі,
/ Закачую рукави, беруся до печі. / 2

Наварила галушок, відситила юшку,
/ З таким дурнем переспала, зім'яла подушку. / 2