Пісні

Ішла чорна хмара, а за нею сива.
/ Скажи ж мені, мамо, чом я й не щаслива? / 2

Скажи ж мені, мамо, де терну нарвати,
/ Скажи ж мені, мамо, де щастя шукати? / 2

Ой не треба, доню, зелен терен рвати,
/ Само щастя прийде, не треба шукати. / 2

Ішла чорна хмара, а за нею сива.
/ Скажи ж мені, мамо, чом я й не щаслива? / 2

Мала мати дочку, дочку й одиночку
Та й віддала дочку, дочку й одиночку
Й у чужую й стороночку.
Та й віддала дочку, дочку й одиночку
На чужую й стороночку.

А як віддавала то ще й наказала,
Щоб ти моя дочка, дочка й одиночка,
Сім год в гостях не бувала.
Щоб ти ж моя дочка, дочка й одиночка,
Сім год в гостях не бувала.

Дочка не стерпіла, за рік прилетіла,
Та й стала кувати, жалю завдавати,
Вийди, вийди, стара мати.

Візьми, син, рушницю та вбий зозулицю.
Хай вона не кує, садочка не ..?..., (глушить?)
Моє серденько й не сушить.

Узяв син рушницю та став заряжати,
А тая зозуля, сива зозуленька,
Стала з братом розмовляти.

Якщо ж ти сестриця, то іди до хати,
А якщо зозуля сива зозуленька,
Лети ж собі в гай кувати.
А якщо зозуля сива зозуленька,
Лети ж собі в гай кувати.

Ой пійду я в ліс по дрова, нарубаю кльону,
Завів мене дурний розум на чу... на чужу сторон[у].

А в чужіїї сторононькі ні батька, ні неньки,
Тільки в саду зеленому поють, поють соловейк[и].

Ой співайте, соловейки, всіма голосами,
А я пійду в сад зелений вмиюсь, вмиюся сльозам[и].

Ой там на горі, ой там на крутій,
/ Ой там сиділо пара голубів. / 2

Сиділи ж вони, воркувалися,
/ Сизими крильми обнімалися. / 2

Де взявся стрілець, з-за крутой гори,
/ Він голуба вбив, голубку зловив. / 2

Сховав під полу, приніс до дому,
/ Насипав пшонця аж по колінця. / 2

Голубка не їсть, голубка не пʼє,
/ Та й на ту гору плакать літає. / 2

– Голубко ж моя, сизокрилая,
/ Чого ж ти такая не ..?... / 2

Ой маю ж я там сім пар голубів,
/ Лети, подивися може там і твій? / 2

– Скільки літала та й вибирала,
/ Нема такого, як я втеряла. / 2

/ Ой у лузі калина стояла, / 2
Ту калину дівчина ламала.
Ой у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ламала.

/ Ту калину дівчина ламала, / 2
Вона всіх козаків чарувала.

/ Лиш одному нічого не шкодить, / 2
Він до неї щовечора ходить.
Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить.

/ Він приходить о першій годині, / 2
Ляга спати на білій перині.
Він приходить о першій годині,
Ляга спати на білій перині.

/ Ой, дівчино личка румʼяного, / 2
Полюби ж ти мене молодого.
Ой дівчино личка румʼяного,
Полюби ж ти мене молодого.

/ Ой рада б я усіх вас кохати, / 2
Та боюся козацької зради.
Ой рада б я усіх вас кохати,
Та боюся козацької зради.

/ Не зрубав я у полі тополі / 2
І не зраджу тебе молодої.
Не зрубав я у полі тополі
І не зраджу тебе молодої.

Ой учора із вечора
/ Пасла Маланка два качора. / 2

Ой пасла, пасла, загубила,
/ Пішла шукати, заблудила. / 2

У чисте поле приблудила,
/ А там Василько плужком оре. / 2

Ой оре, оре, виорує,
/ На Меланочку поглядає. / 2

На Меланочку задивився,
/ Його плужечок поломився. / 2

Пийте, люди, горілочку, а ви, гуси, воду.
Горе жити сиротині без рідного род[у].

Єсть у мене родинонька та я їх не бачу,
Ой чую ж я поміж люди, цураються й мен[е].

Цурайтеся ой ви мене, а я вас не буду,
Приїзжайте ви до мене, я вам рад й буд[у].

Хліба й солі роздобуду, я вам рад буду,
Горілочки розгадаю, з вами гуля[ю].

/ Понад лугом зелененьким, / 2
/ Брала вдова льон дрібненький. / 2

/ Вона брала, вибирала, / 2
/ Тонкий голос подавала. / 2

/ Там Василько сіно косить, / 2
/ Тонкий голос переносить. / 2

/ Кинув косу додолоньку. / 2
/ Й а сам пішов додомоньку. / 2

/ На дубовий стіл схилився. / 2
/ Тяжко, важко й зажурився. / 2

/ Позволь, мати, вдову брати. / 2
/ Тоді буду й пить, гуляти. / 2

/ Не позволю вдову брати. / 2
/ Вдова вміє чарувати. / 2

/ А я чарів не боюся / 2
/ Та й на вдові й оженюся. / 2

Посіяла й огірочки близько над водою,
Сама буду й поливати дрібною сльозою.
Сама буду й поливати дрібною сльозо[ю].

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотири листочки,
Не бачила й миленького вже й три вечерочки.
Не бачила й миленького вже й три вечерочк[и].

На четвертий побачила, як череду гнала,
Не посміла сказать здрастуй, бо мати стояла.
Не посміла сказать здрастуй, бо мати стоял[а].

Бо мати стояла, а батько дивився,
Не посміла сказать здрастуй, щоб не розгнівився.
Не посміла сказать здрастуй, щоб не розгнівивс[я].