Пісні

А там в полі раз жито жала я і зустрілась з Олексою я.
/ Комсомолець він розпитав мене де живу і чого я сумна. / 2

Живу в наймах я і того сумна, коли бідними станемо ми.
/ День і ніченьку працювала я, умивала я личко слізьми. / 2

Як життя моє стане біднеє, а я стану по світі гукну:
/ Гей ви наймити, прокидайтеся і єднайтесь у спілку одну. / 2

В дівчини на віконці зацвіла мошкателька,
/ Скажи, скажи, дівчина, чого така сумненька. / 2

Корона зелененька, а вельонець біленький,
/ Ой тому ж я сумую, що не той мій миленький. / 2

Мій милий в війську служе, нічого він не знає,
/ Що його вірна дівчина до шлюбу приклякає. / 2

До шлюбу приклякнула та й тяженько зітхнула,
/ Не той, не той мій милий, що перша його була. / 2

В кого батько, в кого мати, є з ким розмовляти,
/ В кого браття, в кого сестри, є з ким пить, гуляти. /2

А я бідна сиротина ні отца, ні не неньки,
/ Тільки в саду вишневому поють соловейки. / 2

Пойтє, пойтє, соловейки, всіма голосами,
/ А я пійду в сад вишневий, вмиюся сльозами. / 2

В суботу пізненько, в неділю раненько
/ Закувала зозуленька в саду жалібненько. / 2

Ой то ж не зозуля, то ж рідная мати.
/ Виряджає свого сина, сина й у солдати. /2


Іди, іди, сину, та й там не барися,
/ Через два, три годочки до дому вернися. / 2

Пройшло два годочки, пише син листочки:
/ Ой мамо, мамуся, чужа сторонька. / 2

Вийшла заміж я дуже молода та й завжди я плачу,
/ Бо усе життя для чоловіка нічого не значу. / 2

Що не зроблю я що не скажу я завжди ображає,
Сяка-така ти непутьовая, брудом обливає.

Також знаю я що я не така, що мені робити
/ Пішла б я в світи, та я ж не сама, плакатимуть діти. / 2

Довгі роки вже так прожила я, добра я не знала,
/ Краще б я була все своє життя досі дівувала. / 2

Тепер знаю я життя моє приходить до краю
/ Може господь Бог за муки мої забере до раю. / 2

Жила вдова над Дунаєм, одну доньку мала
/ І щоранку у любистку з любов'ю купала. / 2

У любосточку купала, медом напувала,
/ А як стала дорослою, за п'яницю дала. / 2

А п'яниця п'є, гуляє, дома не буває,
/ А як прийде о півночі, б'є та й обзиває. / 2

Не стерпіла вдови донька, пішла до Дунаю
/ Краще візьму, утоплюся чим так жити маю. / 2

Стала вона на камені, навкруг подивилась,
/ З білим світом попрощалась, в Дунаю пинилась. / 2

Дунай тіло покриває, вдова вже шукає
/ І крізь сльози до Дунаю стиха промовляє. / 2

Ой Дунаю, Дунайочку, я ж тебе благаю,
/ Верни мені мою доньку, одну єї маю. / 2

Дунай доньки не поверне, не треба благати,
/ Треба було за п'яницю заміж не давати. / 2

Осталася бідна вдова одинока жити,
/ Тепер буде із Дунаєм щодня говорити. / 2

Кує зозуленька в неділю раненько,
/ Донька з дому виганяє матінку стареньку. / 2

Як могла робити, то не виганяла,
/ А як вже не змогла, так їй і сказала. / 2

– Пора, мамо, вже Вам якусь совіть мати,
/ Бачите Ви самі, що нема де спати. / 2

Що нема де спати, кого доглядати,
/ Діти вже підросли, будете мішати. / 2

Взяла мати торбу та й пішла із хати,
/ По білому світі притулку шукати. / 2

Довго ж вона, бідна, по світі блукала,
/ Аж поки на дворі зима люта стала. / 2

Підішла раз вона під чужую хату,
/ Думала проситись переночувати. / 2

– Добрі господарі, прийміть же до хати, –
/ Сили не хватило ці слова сказати. / 2

Похилилась вона на сніг білій спати
/ І тихенько сказала: "Тут буду вмирати". / 2

Рано господиня вийшла воду брати,
/ Бачить – під порогом лежить чужа мати. / 2

Вона її підняла, у хату завела
/ Ще й гарячим молоком її напоїла. / 2

Положила в постель, тепленько укрила:
/ – Тепер будете в нас, поки я буду жива. / 2

Сама відвернулась, гірко заридала:
/ – Ой що ж то за донька, що матір прогнала. / 2

Кує зозуленька в неділю в обіді,
/ Не вигоньте, доньки, мам ви теж будете старі. / 2

На дворі вже темнесенько, боюсь до дому йти,
/ А милий мій розсердився, не хоче провести. / 2

А потім він роздумався, сказав що проведу,
/ А я йому відповіла, сама до дому йду. / 2

Прихожу я до домоньку та й дивлюся в вікно,
/ Матусенька старесенька не спить давним давно. / 2

Доню моя ріднесенька, іди з мого двора,
/ Шукай собі товариша, которий звів з ума. / 2

Мамо моя ріднесенька, нікуди не пійду,
/ Я з милим розпрощалася, з тобою я буду. / 2

Ніком не дивую, ніком не дивую,
як сама собі.
/ Пройдуть мої літа, літа молодії
як лист, як лист по воді. / 2

Обсади, дівчино, обсади, кохано,
виноградом двір,
/ Щоб я не заходив, вітер не заносив
голо... голосочок мій. / 2

Посади, дівчино, посади, кохано,
у саду вербу,
/ Куди я не пійду, куди не поїду
до те... до тебе прийду. / 2

Садила дівчина, садила кохана,
не приймається,
/ Кого я любила, з ким я говорила,
не вер... не вертається. / 2

Тепер буде знати як хлопця кохати
та як вірити йому.
/ Він зрадник проклятий, каже мені мати:
зрадив напевно не одну. / 2

Ой вийду на горку
/ Та й гляну на зорку / 2

Зорочка сіяє,
/ Мати дочку лає. / 2

Мати дочку лає,
/ Гулять не пускає. / 2

Сиди, дочко, дома,
/ Кидай у піч дрова. / 2

Ой засвіти, мати, свічку, постав на столі.
Нехай же я подивлюся чи пара мені.

/ Ой коло наших воріточок / 2
/ Стоять дівки у кружочок. / 2

/ Ой вони стоять, радяться / 2
Про Ванюшу молодца да
Про Ванюшу молодца.

/ Ой чом ти, Ваня, сумний ходиш, / 2
Чом до мене не говориш. / 2

Ой як до тебе говорити / 2
Хочуть мене оженити. / 2

/ Ой хоче батько, хоче мати. / 2
За невістку тебе брати. / 2

Ой сирі дрова не горять. / 2
Про нас люди говорять да
Про нас люди говорять.

Ой сирі дрова гіркий дим
Покохалась хто зна з ким да
Покохалась хто зна з ким.

Ой на горі больниця стояла,
/ В тій больниці Маруся лежала. / 2

В тій больниці Маруся лежала,
/ Чорним шовком головку зв'язала. / 2

Приїжджають три козака з фронту,
/ Розв'язали Марусі головку. / 2

Один каже я Марусю люблю,
/ Другий каже я сватати буду. / 2

Трейтій каже я ще молоденький,
/ Піді мною коник вороненький. / 2

Одним конем до моря доїду,
/ Другим конем море переїду. / 2

Трейтім конем на камені стану
/ Та й Марусі зіллячка достану. / 2

Як став козак те зілля копати,
/ Стала йому зозуля кувати. / 2

Ой, козаче, не копай ти зілля,
/ Бо в Марусі сьогодні весілля. / 2

Повернувся горами, пісками,
/ А на встрєчу Маруся з дружками. / 2

До дружечки шапочку знімає,
/ До дівчини шаблю витягає. / 2

Оце ж тобі, Маруся, весілля,
/ Не посилай козака по зілля. / 2

А в козака шабля заблестіла,
/ А в Марусі головка злетіла. / 2

Ой на дворі дощ іде, вже до мене милий йде,
/ А я цьому дуже рада, бо немає вдома тата. / 2

Бо як тато вдома є, завжди лає він мене,
/ Лає тато, лає мама, що ж то таке за кохання? / 2

Не поспів зайти до хати, починає обнімати,
/ Я ж від цього червонію, а як пійде сльози лию. / 2

Мама й тато так казали, що й вони колись кохались,
/ Але так не поступались, щоб при батьках обнімались. / 2

Ой не лайте батьки нас що настав же такий час,
/ Бо кохання це від Бога, не соромимось нікого. / 2

Ой наступила та чорна хмара, став дощ накрапать.
/ Ой зібралася бідна голота до корчми гулять. / 2

Пили горілку, пили наливку ще й мед будем пить
/ А хто з нас браття буде сміяться з того будем бить. / 2

Іде пан дукан, бідний ..?.. насміхається,
/ Ой за що, за що бідна голота напивається. / 2

Ой посію жито по між осокою.
/ Чи не буде жалко вам, мамо, за мною? / 2

Жалко, доню, жалко, як же ти думаєш,
/ На кого на старість мене покидаєш? / 2

Покидаю, мамо, на меншого брата.
/ Ой чого без мене та й сумная хата? / 2

Ой сумная хата, сумнеє подвір'я,
/ Бо сьогодні в мене минає весілля. / 2

Заграйте, музики, вдарте барабани,
/ Бо я від'їжджаю від рідної мами. / 2

Заграйте, музики, вдарте по коробці,
/ Бувайте здорові всі дівчата й хлопці. / 2

Бувайте здорові та й не нарікайте,
/ До моєї хати стежку забувайте. / 2

Ой у полі у широкому комбайнер машину вів,
/ Незнайому чорноокую полісяночку зустрів. / 2

Її очі сяють зорами, мого серця квітне май,
/ Понад рідними просторами лине пісня про наш край. / 2

Так пройшли хвилини лічені, він від щастя промовчав,
/ Ще в житті такої дівчини він ніколи не стрічав. / 2

Колоситься лан пшеницею, срібні роси розкида.
/ По стежині лине птицею трудівниця молода. / 2

Світить місяченько на широке поле,
/ А на цьому полі Настя льонок поле. / 2

Льон зацвів так синьо, як у Насті очі,
/ Вона його поле з ранку до півночі. / 2

Поле льон синенький, навкруг поглядає,
/ Мав прийти миленький та й чогось немає. / 2

Чекала всю нічку наче сонце сходить,
/ А її миленький досі не приходить. / 2

Сонечко із неба зігріває поле,
/ Настя дожидає, льонок синій поле. / 2

Полола до втоми, сіла спочивати,
/ Десь узявся миленький да й став обнімати. / 2

Не даремно Настя всю нічку чекала,
/ Дождалася того, кого покохала. /2

Сниться мені сон дивненький, що я в небі літаю,
/ Поміж зірками що світять, я свою там шукаю. / 2

Їх на небі так багато і всі схожі як одна,
/ Я літаю і шукаю, котра з них буде моя. / 2

Я літала дуже довго, утомилася до сліз,
/ Коли чую людський голос: "Опускайся вже у низ". / 2

Скільки ти тут не літала, тобі зірки не знайти.
/ Вона в небі світить буде, скільки жити будеш ти. / 2

Я здригнулась і проснулась, білий день був у вікні.
/ Не могла я зрозуміти чи це правда чи в ві сні. / 2

Отакий то сон приснився, буду помнить довгий час.
/ Усі зірки в небі світять кожну нічку для всіх всіх нас. / 2

Тече річенька невеличенька,
Схочу - перескочу,
/ Віддай же мене, моя матінко,
За кого я схочу. / 2

Мати віддавала, ще й наказала:
В гостях не бувати.
/ Бо якщо прийдеш, моя донечко,
То вижену з хати. / 2

Терпіла я рік,терпіла я два,
третій не стерпіла,
/ Перекинулась сивой зозульой,
до роду злетіла. / 2

Прилетіла в сад, в сад зелененький -
Сіла на калині.
/ Та й стала кувать - жалю завдавать,
Всій своїй родині. / 2

/ У цей святий вечір / 2
/ Близько о пів ночі / 2

/ З небесного двору, / 2
/ З ангельського хору / 2

/ Прийшла нам новина, / 2
/ Родить дєва сина. / 2

/ В місті Вифліємі / 2
/ В стаєнці в вертепі / 2

/ Сина породила, / 2
/ В пелени повила. / 2

/ В ясла положила, / 2
Сіном притрусила
Господнього сина.

/ Ангел ясной ночі / 2
/ Шле дари охочі. / 2

/ Дари золотії / 2
/ Для діви Марії. / 2

/ Шумить гай зелений / 2
Шумить гай зелений,шумить.
/ Козаче соколю, порадь що робити
В той час, коли серце болить. / 2

Ти до мене ходиш і з мене смієшся,
А я повірила тобі.
/ Іди ж ти, проклятий, шукай собі іншу,
Бо я утопила себе. / 2

В неділю раненько музиченьки грають,
Козака до шлюбу ведуть.
/ Молоду дівчину кладуть в домовину,
А сурми так сумно ревуть. / 2

/ Шумить гай зелений / 2
Шумить гай зелений,шумить.
/ Ой встань, моя мила, ой встань, чорнобрива,
Я більш так не буду робить. / 2

Що за місяць, що за ясний, що за ясная зоря,
/ Що за милий безобразний вечір прийде, п'ять нема. / 2

А на шостий він приходе, ще й до мене говорить:
/ Шукай собі, моя мила, вже другого жениха. / 2

Шукай собі, моя мила, вже другого жениха,
/ Бо я їду в цю неділю із другою до вінця. / 2

Їдь же, їдь же, мій миленький, я й не буду плакати,
/ Тільки прийду подивлюся як тебе будуть вінчать. / 2

Увійшла дівчина в церкву, стала собі при стіні,
/ Облили козака сльози іще гірше як її. / 2

Розійдися вся родино, а ти, мила, йди сюда,
/ Признаюсь тобі по правді, що навік будеш моя. / 2