Пісні

Ішло два героя на Кримську граніцу
На Кримську граніцу далєко.
Не вспєлі вступітса на Кримську граніцу,
Як раніла пуля одного.
Пойдьм, мой товариш, пойдьо москорєє,
Болять мої рани, болять,
Одна заживає, друга нариває,
А з третьой прийдьотса помірать.
А дома дєтишки, жена молодая
Давно ожидают меня.
Як виростуть дєті і спросять мамашу,
А гдє ж наш радімий атєц.
А мать одвєрньотса,
Слєзамі зальотса,
І даст їм пєчальний отвєт.
Зарит наш папаша на Кримкой граніце,
На Кримской граніце далєко.

В суботу пізненько, в неділю раненько,
/Кувала зозуля в саду жалібненько/2

А то не зозуля, то рідная мати,
/Вона виряджала синочка в солдати/2

Іди, іди, синку, та й не забарися,
/Через два годочки додому вернися/2

Вже два года проходе, а сина немає,
/Навєрно, старшина його не пускає/2

Де сонце закотилось за тьомниє лєса,
/Там мєлкі пташкі пєлі на разні голоса/2

В одной глухой ізбушкє, там вдовушка жила,
/Зашло к нєй два гєроя, просілісь ночєвать/2

Пусти, пусти, хазяюшка, пусти нас переспать,
/Ми з дальньої доріженьки, в нас ножечки болять/2

Я в полі роботала, поздно домой пришла,
/Я пєчку нє топіла, гостєй я нє ждала/2

Не нада нам, хазяюшка, не нада нєчєво,
/Ми завтра на рассвєтє опять в паход пайдьом/2

Один герой заходе, садітса он за стол,
/Другой герой заходе, заводєт разговор/2

Скажи, скажи, хозяюшка, с какіх ти пор вдова,
/Я в сорок пєрвом годє, як началась война/2

Ше в сорок первім годє, як началась война,
/Я мужа виряжала, синочка отдала/2

Прийми, прийми, хозяюшка, ти мужа своєго,
/Признай, признай, хазяюшка, ти сина роднаго/2

Я мужа не узнала, как он уже сєдой,
/А сина не признала, бо син дважди гєрой/2

За горами сонечко ісходить,
За горами сонечко горить.
/Десь милий далеко-далеко,
За ним моє серце болить/2

Устану я рано-раненько,
Ще й соловей пісню не співав,
/Заходю я в хату тихенько,
А свекор листочка чита/2

Іди, іди, доню, до столу,
Та й слухай, шо він нам написав,
/Він пише, що має другую,
За нас, написав, забувай/2

Нічого вона і не сказала,
Сказала лиш слово одно,
/Давно б я за його забула,
Так маю дитину його/2

Ше й три неділі не проходе,
Як свекор невістку поховав,
/А милий листа присилає,
І пише, шо я вивіряв/2

Ой, зеленая та й орішина та й на яр подалася,
Ой, молодая та дівчинонька в козака вдалася.

Ой, яке ж личке та такі брови, та така ж головонька,
Ой, як зійдуться та докупочки, одна й розмовонька.

Ой, розмовонька та розмовонька, ой, пішла за водою,
Ой, розплакалася та розридалася дівчина за мной.

Ой, нехай плаче да нехай туже, вона перетуже,
Ой, молоденький та й новобранець три года отслуже.

Ой, служив службу та воєнную та й начав помирати,
Ой, начав собі та перед смертю дівчину бажати.

/Ой, на ставу, на ставочку/2
Ой, пливуть качки в три рядочки.

/Одна одну споряжає/2
Ой, кажна собі пару має.

/Тільки одна в божій карі/2
Ой, не дав Бог же єї пари.

/Тіки дав же єї долю/2
Та й та пішла за водою.

/Ой, на ставу, на ставочку/2
Пливуть качки в три, ой, в три рядочки.

/Одна одну споряжає/2
Кажда собі па..., ой, пару ж має.

/А я живу в Божій карі/2
Не дав мені Го...ой, Господь пари.

/Тільки дав він гірку долю/2
Та й та пішла за...ой, за водою.

/Пливи, доле, за водою/2
А я піду за, ой, за тобою.

Ой, піду я в ліс по дрова,
Наламаю лози.
/Завів мене дурний розум
Край чу..., край чужой сторонки/2

А в чужой сторононьки
Ні отца ні неньки,
/Тільки в саду-винограду
Поють, поють соловейки/2

Ой, вирву я з рози квітку
Та й пустю на воду,
/Пливи, пливи, з рози квітка,
Аж до, аж до мого роду/2

Пливла, пливла з рози квітка
Та й стала крутиться,
/Вийшла з хати стара мати
Та й ста..., та й стала журиться/2

Ой, чого ти, з рози квітка,
Так рано сов'яла,
/Мабуть моя рідна дочка
В больницю попала/2

Ой, скоро-скоро поїзд троне
Ше й колокольчик задзвенить,
/Ой, скоро ж миленькой уєдєт,
А в мене серце заболить/2

А в мене серце заболить,
Милой уєхал, меня бросіл,
Ше й доч малютку на руках.

Ше й дочь малютку на руках,
А дочь малютку звать Анюта,
Вона й пахожа на єго.

Она похожа на єго,
Она й пахожа, распахожа,
Й уся й улибонька його.

Уся й улибонька його,
/А брови чорні, глаза карі,
Ще тьомнорусі волоса/2

Ой, один чайник із водою,
А другий чайник з молоком,
Ой, а тепер же признаюся,
Шо я гуляла з дураком.

Ой, там на горі, ой, там на крутій
/Ой, там сиділа пара голубів/2

Вони сиділи, любувалися,
/Сизими крильми обіймалися/2

Десь взявся стрілець із-за крутих гір,
/Розбив, розлучив пару голубів/2

Голубка не їсть, голубка не п'є,
/Все на ту гору плакати іде/2

Голубко моя, сизокрилая,
/Чого ж ти такая клопітливая/2

Ой, є й у мене сім пар голубів,
/Лети й вибирай, може, буде твій/2

Ой, вже літала і вибирала,
/Немає й такого, як я втеряла/2

Ой, у лузі калина стояла
/Ой, у лузі калина стояла,
Ту калину дівчина ломала/2

Ту калину дівчина ламала
/Ту калину дівчина ламала,
Вона всіх парубків чарувала/2

Лиш одному нічого не шкодить
/Лиш одному нічого не шкодить,
Він до неї щовечора ходить/2

Він приходе в двінадцятій
/Він приходе в двінадцятій годині
Та й лягає на білій перині/2

Ой, спить, ой, спить молоденький
/Ой, спить козак, ой, спить молоденький,
Прокидайся, бо вже день біленький/2

А дівчина, як ці слова вчула
/А дівчина, як ці слова вчула,
Козакові на грудях заснула/2

Ой, у полі дві тополі
Одна й одну перехитує.
А в козака дві дівчини,
Одна й одну перепитує.

Ой, ти, дівчино,
Ти, подруженько,
Чи бачила мого милого.

А я бачила,
Ще й відала,
Ше й трошечки да й постояла.

А він питає,
Ше й питається,
Чого вчора не виходила.

/Ой, яка ця мені нічка буде/2
Як мій милий з дороги прибуде.

/Як приїхав мій милий з походу/2
Я вклонилась йому низько в ноги.

/Чим ти, мила, чим ти провинила/2
Що так низько у ноги вклонилась.

/Ой, не чим я, не чим я не винна/2
Єсть у мене циганська дитина.

/Бо циганське та паршиве/2
А це гарне та ще й чорнобриве.

Тече річенька невеличенька,
Схочу – перескочу.
/ – Віддай же мене, моя матінко,
За кого я схочу. / 2

Ой віддавала, ше й приказувала
В гостях не бувати.
/ – А якшо прийдеш, моя донечко,
То й вижену з хати. / 2

Терпіла рік, терпіла два,
Третій не стерпіла,
/ Перетворилась в сизу зозулю,
До роду летіла. / 2

Летіла селом, махала крилом,
Сіла на калині,
/ Начала кувать, жалю завдавать,
Горе на чужбині. / 2

Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
/ А найменший брат стоїть краї вікна,
Ружжо заряжає. / 2

– Позволь, матінко, позволь, рідная,
Цю зозулю вбити,
/ Нехай не кує, жалю не дає,
Горе в світі жити. / 2

А як зозуля, ше й сизесенька,
То йди в гай кувати,
/ А якшо сестра, то й ріднесенька,
То веди до хати. / 2