Пісні

А з первого нарождєнья
Божая сила,
/Що породила Діва Марія
В Рожество Сина/ 2.

Народився Ісус Христос
Від Діви-Панни,
/Щоби не знали вражиї люди
Христовой тайни/ 2.

Як узнали три ангели,
З неба злетіли,
/Темної нічки, ясної зірки
Христа славили/ 2.

Архангели-Гавриїли
Ризи оділи,
/Шоби на цей день, Рожество Христове,
Сади зацвіли/ 2.

Цвітуть сади-виногради,
Рожеві квіти,
/Щоб зрадувались старії люди
Ще й малі діти/ 2.

Радуйтеся, христіяни,
Моліться Богу,
/Ще й ударяйте низькі поклони
Церквам, престолу/ 2.

/Брат по хаті походжає/ 2,
У віконце виглядає.

/Ховай, жінко, хліб зі стола/ 2,
Їде в гості сестра моя.

/Сестра ж теє тільки вчула/ 2,
Взяла коней повернула.

/А ти, брате, не лякайся/ 2,
З хлібом-сіллю не ховайся.

/Як їхала я в гостину/ 2,
Зав’язала хліб в хустину/ 2.

/Як їхала я в дорозі/ 2,
Одломила хліба в возі.

/Візьми, брате, буркун в жменю/ 2,
Посій його по каменю.

/Якщо буркун з житом зійде/ 2,
Тоді сестра в гості прийде.

/Брат по хаті походжає/ 2,
У віконце поглядає.

(доказують слова пісні):

У віконце поглядає,
Сестру в гості виглядає.

В мене батько, як цвіт,
Зав’язав мені світ,
/ В мене мати, як зоря, гей,
Рано заміж дала. / 2

Рано заміж дала
У чужу сторону,
/ У чужу сторону, гей,
У велику сім’ю. / 2

А велика сім’я
До вечері сіда,
/ А мене, молоду, гей,
Посилають по воду. / 2

Як по воду я йшла,
Спотикалася,
/ Як з водою я йшла, гей,
Прислухалася. / 2

Щось у сінях бурчить,
Мати сина учить:
/ – Чом горілку не п’єш, гей,
Чом ти жінку не б’єш? / 2

– Я горілку не п’ю,
Бо горілка гірка,
/ А я жінку не б’ю, гей,
Вона гарна й молода. / 2

А узяв я її
Не за наймичку,
/ А узяв я її, гей,
За хазяєчку. / 2

Ванічка, Ванюша, Ванюша й душа,
Я з тобой, Ванюша, не нажилася.

Я з тобой, Ванюша, не нажилася,
Ти сів та й поїхав, я й осталася.

Ти сів та й поїхав, я й осталася,
А вже й та доріжка тернем заросла.

А вже ж та доріжка тернем заросла,
Ти зробився орлем, я й орлицею.

Ти зробився орлем, я орлицею,
Сядем-посідаєм над криницею.

Сядем-посідаєм над криницею,
Ти вмийся сльозою, я й водицею.

За нашою слободою
Росте жито з осоко[ю],
А пшениця з лободо[ю].

Ой там Гандзя жито жала,
В правой ручці серп держа[ла],
А лівою прижима[ла].

А лівою прижимала,
Коло себе снопи кла[ла],
Повернулась, пов’яза[ла].

Битим шляхом Роман їде,
За собою коня ве[де],
За собою коня ве[де].

Ой ти, Гандзя, дівка мила,
Яка спритна та й вродли[ва],
Яка спритна та й вродли[ва].

За нашою слободою
Росте жито з осоко[ю],
А пшениця з лободо[ю].

Летіла зозуля
Через сад колючий,
/Заплакали хлопці-новобранці,
До прийому йдучи/ 2.

Прийшли до прийому,
Стали їх приймати,
/Прилетіла сивая зозуля,
Начала кувати/ 2.

Ой то ж не зозуля,
То рідная мати,
/Прилетіла вона до прийому
Сина викупляти/ 2.

Нате вам, прийомці,
Коня вороного,
/Та й випустіть сина із прийому,
Парня молодого/ 2.

Нате вам, прийомці,
Воскове сіделце,
/Та й випустіть сина із прийому,
Болить моє серце/ 2.

Бо у мого сина
Єсть важна причина,
/Шо за моїм сином молоденьким
Журиться дівчина/ 2.

Летіла зозуля, край бережка сіла,
Край бережка сіла ж, ой начала й кувати,
Край бережка сіла ж, ой начала й кува[ти].

Край бережка сіла, начала кувати,
Десь мого милого ж ой не чуть, не слихати,
Десь мого милого ж ой не чуть, не слиха[ти].

Десь мого милого не чуть, не слихати,
На жовтім пісочку ж ой два слідочки знати,
На жовтім пісочку ж ой два слідочки зна[ти].

А первий слідочок коня вороного,
А другий слідочок ой миленького мого,
А другий слідочок ой миленького мо[го].

Піду до Дунаю та й вирву листочки,
Та й понакриваю ж ой милого слідочки,
Та й понакриваю ж ой милого слідо[чки].

Щоб роса не впала, пташки не ходили,
Щоб мого милого ж ой другі й не любили,
Щоб мого милого ж ой другі й не люби[ли].

Не видно Раденськой,
Тілько видно верби,
/Туди мою голівоньку
Щовечора верне/ 2.

Вийду я на гору,
Та й крикну додому:
/Вари, мати, вечеряти,
Ще й на мою долю/ 2.

Варила-варила,
Небагато –трошки,
/Нема ж тобі, дитя моє,
Ни миски, й ни ложки/ 2.

А миска розбилась,
Ложка розломилась,
/Ой яка ж ти, моя доню,
Нещасна вродилась/ 2.

Чи я в тебе, мамо,
Юпки поносила,
/Що ти мене сюди дала,
Щоб я й голосила/ 2.

(далі доказують слова пісні:)

Ти думаєш, мамо,
Що я тут паную,
Прийди-прийди, подивися,
Як я тут горюю.

Ти думаєш, мамо,
Що я тут не плачу,
За дрібними слізоньками
Стежечки не бачу.

Од моря до моря доріжка лежить,
Не можу я бідна по світі ходить,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два)
Не можу я бідна по світі ходить.

Не можу я бідна по світі ходить,
Піду до ворожки, буду ворожить,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два)
Піду до ворожки, буду ворожить.

Ворожка вороже бубновий валєт,
Ждала до півночі, а милого нєт,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два)
Ждала до півночі, а милого нєт.

З півночі звернуло, як милий прийшов,
На стіл похилився та й важко здихнув,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два),
На стіл похилився та й важко здихнув.

На стіл похилився та й важко здихнув,
Чого ти учора у мене не був,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два)
Чого ж ти учора й у мене не був.

Того я у тебе учора не був,
Вийшов на крилечко –дрібний дощик був,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два)
Вийшов на крилечко –дрібний дощик був.

Ой дуриш, ти, дурню, ти батька свого,
Я вчора гуляла – дощу не було,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два),
Я вчора гуляла – дощу не було.

Ой дуриш ти, дурню, ти матір свою,
Ти вчора проводив подругу мою,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два),
Ти вчора проводив подружку мою.

Подружка, подружка, проклятая кров,
Зачем розлучила ти нашу любов,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два),
Зачем розлучила ти нашу любов.

Подружка, подружка, нада понімать,
Як тяжко та важко любов забувать,
Растайомся ми з табой,
(Рас-та-ді-да-рас-та-два),
Як тяжко та важко любов забувать.

Ой а я в батька та й на отході ж,
А я в батька ж та й на отході,
Посадила оріх на горо[ді].

Ой рости ж, рости, та й розкорінися ж,
Рости ж, рости та й розкорінися,
Живи ж, тато, за мной не жури[ся].

Та кохай собі другую такую ж,
Кохай собі другую таку[ю],
Як викохав мене моло[ду].

Ой кохав-кохав, не вмів шанувати ж,
Кохав-кохав, не вмів шанува[ти],
Оддав людям руки ж потира[ти].

Ой а свекруха не рідная мати,
А свекруха ж не рідная ма[ти],
Стала ж мною ж руки ж потира[ти].

Ой їсти хочу, аж серденько в’яне ж,
Їсти ж хочу ж, аж серденько ж в’я[не],
Хліба вріжу ж – вона скоса гля[не].

Ой якби ж моя рідна ненька знала ж,
Якби ж моя ж рідна ж ненька зна[ла],
Вона ж мені ж вечерять присла[ла].

Ой хоть місяцем, хоть зірницею ж,
Хоч місяцем, хоч зірнице[ю],
Хоч братіком, хоть сестрице[ю].

Ой калина-розмалина,
Чом так рано розцвіла?
/Не в ту пору, не в те время
Мати сина родила/ 2

Вона ж його спородила,
У солдати віддала,
/Стрижуть-бриють русі кудрі
З потилиці до лоба/ 2

Падождітє, нє стрижитє,
Пока мамінька прийдьот,
/Вона мої руси кудрі
Всє на пам'ять забірьот/ 2

Падаждітє, нє стрижитє,
Пока сьостроньки прийдуть,
/Вони ж мої руси кудрі
Всє на память заберуть/ 2

(виконавці уточнюють текст 3 та 4 куплетів і проказують текст останніх куплетів):

Подождітє нє стригітє,
Пока мамінька прийдьот,
Она моє біле личко
Все сльозами оболльот.

Падаждітє, нє стрижитє,
Пока сьостроньки прийдуть,
/Вони мої руси кудрі
Всє на память заберуть/ 2

Вийду-вийду за ворота –
Скрізь чужая сторона,
Виглядаю браттів, сьострів,
Мать родную і отца.

Витягаю із кармана
Блєдно-розовий платок,
Витираю глаза карі,
Брови чорні, як шнурок.

Ой сів Христос
Та й вечеряти,
/Щедрий вечір!/ 2

Та й прийшла ж до нього
Та й Божая Мати,
/Щедрий вечір!/ 2

Ой сідай же, Синку,
Та й вечеряти,
/Щедрий вечір!/ 2

Ой спасибі ж, Синку,
За цю вечоринку,
/Щедрий вечір!/ 2

Ой дай міні, Синку,
Та й райськії ключі,
/Щедрий вечір!/ 2

Та й поодмикати
Та й райскеє пекло,
/Щедрий вечір!/ 2

Та й повипускати
Всі правидні душі,
/Щедрий вечір!/ 2

Ой у полі вітер віє,
А жито половіє,
/А козак дівчину
Та вірненько любить,
А зайнять не посміє. / 2

Сидить голуб на дубочку,
А голубка на вишні,
/Ой скажи, признайся,
Серце-дівчино,
Ой що в тебе й на мислі? / 2

(доказують слова пісні):

Сидить голуб на дубочку,
А голубка літає,
Ой ти скажи, признайся,
Молода дівчино,
Хто ж тебе кохає?

Ой якби ж ти, ненько, знала,
Та яка ж досада,
То б ти мене, ненько,
Не оженила,
А щоб була відрада.

Оженися, мій синочку,
Та візьми собі любку,
Та цілуй її,
Та милуй її,
Як голуб голубку.

/Понад лугом зелененьким/ 2
/Брала вдова льон дрібненький/ 2.

/Вона брала-вибирала/ 2,
/Тонкий голос подавала/ 2.

/Там Василько сіно косе/ 2,
/Тонкий голос переносе/ 2.

/Кинув косу додолоньку/ 2,
/А сам пішов додомоньку/ 2.

/А сам пішов додомоньку/ 2,
/Схилив свою голівоньку/ 2.

/Вийшла мати воду брати/ 2,
/Стала Василя питати/ 2.

/Чого сидиш, що думаєш/ 2,
/Чого не п’єш, не гуляєш?/ 2.

/Дозволь, мати, вдову брати/ 2,
/Тоді буду пить-гуляти/ 2.

/Не дозволю вдову брати/ 2,
/Вдова вміє чарувати/ 2.

/Чарувала мужа свого/ 2,
/Причарує сина мого/ 2.

/Попід лугом зелененьким/ 2
/Брала вдова льон дрібненький/ 2.

Рай Христовий звеселився,
/Як Ісус Христос народився/ 2.

Ой на горі, на Сіяні,
/Там собиралась вся громада/ 2.

Вся громада жидовая,
Стали вони суд судити,
/Чим Ісуса Христа й умертвити/ 2.

Вони Суса Христа на хрест розпинали,
Гвоздями ручки, ножки прибивали,
Терновий вінок, на головку клали,
Шипшиною підперезали.

Прийшла до нього Діва Марія,
/Діва Марія ще й Божая Мати/ 2.

Чи навіки, Синку, поміраєш,
/За всіх православніх страсть приймаєш?/ 2

Ой приймаю, Мамо, муки, рани,
За всіх православніх христіяні/ 2.

Амінь, амінь, алілуя,
/Слава Тобє, Боже наш, ще й помилуй нас/ 2.