Пісні

Забивався орел з своїм сивим конем:
/ – Ой давай, сивий конь, та й наввипередки. / 2

* Ой давай, сивий конь, та й наввипередки,
А чи сивий конь з поля, чи орел з моря.

Ой кінь помчав понад берегами,
А орел полетів синіми й морями.

Ой кінь біжить, аж земля дрожить,
А орел летить, аж перо дзвенить.

Сивий кінь добіга та й на своє місто,
А орлу летіть іще й верстов двісті.

Добіга ж сивий кінь – та й остановився,
А орел доліта – коню й поклонився.

– Ой прости ж, сивий конь, шо я й забарився,
Я й на синьому морі з ворогами бився.

Ой прости ж, сивий конь, шо я й забарився,
Я й своїми діточками та й розпорядився.



* Текст проказують.

Закувала й зозуленька
В саду на помості,
/ Гей, приїхали до дівчини
Три козаки в гості. / 2

Один козак коня й веде,
Другий коня в’яже,
/ Гей, третій стоїть під віконцем:
– Добрий вечір, – каже. / 2

Добрий вечір, стара й мати,
Дай води напиться,
/ Гей, кажуть люди, дівка гарна,
Дай хоч подивиться. / 2

*– Вода в сінях у відерці,
Піди та й напийся,
Дівка в хаті, у світлиці,
Піди й подивися.

– Вода в тебе нехолодна,
Піду й до криниці,
Дівка в тебе негарная,
Піду до вдовиці.

У вдовиці – дві світлиці,
Ще й третя кімната,
А в дівчини – одна хата,
Та й та не прибрата.

У вдовиці дві – світлиці,
Гарні вечорниці,
Стоять чари заправлені
В горшках на полиці.

* Текст проказують.

/ Коло річки, коло броду /2
/ Два голуби пили воду. / 2

* / Вони ж пили й воркотіли, / 2
Ізнялися – й полетіли.

/ Полетіли в ту країну, / 2
Де покинув я дівчину.

/ Де покинув карі очі, / 2
Повій, вітре, й опівночі.

/ Повій, вітре, й розвернися, / 2
На Вкраїну повернися.






* Текст проказують.

Ой Божоє та нарождення,
Божая сила,
Що й спородила Діва й Марія
Божого Сина.

А вона його та й спородила,
Сіла й спочивать,
І стала вона Ісуса Христа
Воздушком прикривать.

А де не і взялось та три ангола,
З небес летючи,
К темної ночі, ясної зорі
Христа славлячи.

(Далі розказують текст):

Ой не бойсь, не бойсь, Діва Марія,
Це ангольський глас,
Приймай Дитя нарожденоє
На ручки при нас.

А мале Дитя та народжене
Весь світ осіяло,
Ще й осіяло небо і землю,
Всякії міста.

Шо й показало сухому древу
Разнії цвіта.

Що к Рожеству рай-Христовому
Сади зацвіли,
Молітеся усі люди
Ісусом Христом.

Ой горе ж тій чайці,
Чайочці-небозі,
/ Що вивела чаєняток
При битій дорозі. / 2

Ой їхали чумаченьки,
Весело й співали,
/ Вони чаєчку зігнали,
Чаєнят забрали. / 2

А чаєчка ж в’ється,
Й об доріжку ж б’ється,
/ К сирой землі припадає,
Чумаків благає. / 2

– Ой ви ж, чумаченьки,
Ви ще й молоденькі,
/ Верніть моїх чаїняток,
Бо вони маленькі. / 2

* Буду ж вам годити,
Буду вам варити,
Буду й волів доглядати,
Як рідная мати.

– Ой чаєчко ж наша,
Ти голубко ж наша,
Не вернемо чаєняток –
Добра була каша.

– А бодай вам, чумаченьки,
Воли й поздихали,
Як ви ж моїх чаєняток
З гніздечка й забрали.

А бодай ви, чумаченьки,
Й на Дін не сходили,
Як ви ж моїх малих діток
В каші й поварили.

* Текст проказують.

Ой там на горі, ой там на крутій,
/ Ой там сиділо пара голубів. / 2

Вони ж сиділи, милувалися,
/ Сизими крильми обнімалися. / 2

* Ой де й не взявся охотник-стрілець,
Він голуба вбив навіки, на смерть.

Він голуба вбив, голубку підбив,
Узяв під полу, приніс додому.

Приніс додому, пустив додолу,
Насипав пшонця аж по колінця.

Насипав пшонця аж по колінця,
Налив водиці аж під крилиці.

Голубка не їсть, голубка й не п’є,
На ту круту гору плакать літає.

‒ Голубко ж моя, сизокрилая,
Чого ж ти така клопітливая?

Ой є у мене сімсот голубів,
Літай, вибирай, який кращий твій.

‒ А я ж літала, вибирала,
Нема ж такого, як утіряла.

*Текст проказують.

Ой чарочка й рюмочка виновая,
/ З ким я тебе пить буду, молодая. / 2

Ой вип’ю ж я рюмочку без привєту,
/ Бо вже мого милого дома нєту. / 2

* Десь поїхав миленький в городочок,
Не на довге врем’ячко, на часочок.

Ждала-ждала милого – не діждала,
Край доріжки вишенька виростала.

Гнула-гнула вишеньку – не нагнула,
Упала під вишеньку – та й заснула.

Упала під вишеньку – та й заснула,
Як приїхав миленький, я й не чула.

Як приїхав миленький, я й не чула,
Як узяв за рученьку, я й почула.

– Устань, устань, милая, пробудися,
Та й на моїх коників подивися.

Он глянь, які коники молодії,
За червінці куплені воронії.

Устань, устань, милая, пробудися,
На мою калясочку подивися.

А в мене колясочка не простая,
Сідай та й поїдемо, дорогая.

* Текст проказують.

Тече річенька й невеличенька,
Схочу – й перескочу.
/ – Віддай же мене, ой моя матінко,
За кого я схочу. / 2

Як віддавала, й наказувала:
– Назад не вертатись,
/ Бо як вернесся, ой моя донечко,
То й вижену з хати. / 2

*Терпіла ж я рік, терпіла ж я два,
Третій не втерпіла,
Притворилася та й зозуленькою,
До роду й летіла.

Летіла селом, махала крилом,
Сіла й на калині,
Та й стала кувать, ой жалю завдавать
Всій своїй родині.

Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
А найменший брат на подвір’ячку
Ружжо заряжає.

– Дозволь, матінко, дозволь, любая,
Ту зозулю вбити,
Бо вона кує, ой жалю завдає,
Тяжко в світі жити.

– Ой сину ж мій, син, не дозволю ж я
Ту зозулю вбити,
Бо тій зозульці, ой як моїй доньці,
Тяжко в світі жити.

* Текст проказують.

У полі й береза,
У полі й кудрява,
/ Ой хто йде – не минає,
Березу ламає. / 2

А хто йде – й не минає,
Березу ламає,
/ Ой гірко тому жити,
Хто дві-три кохає. / 2


* Ой гірко ж тому жити,
Хто дві-три кохає,
А найгірше ж тому,
Хто жінки й не має.

Вийду за ворота –
Трава зеленіє,
За хорошим мужом
Жінка й молодіє.

За хорошим мужом
Жінка молодіє,
А за розсукиним сином –
Личенько марніє.






* Текст проказують.