Пісні

Закувала зозуленька
В стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька
В батька, в батька на поро[зі].

Ой якби я не зозуля,
То я б не кувала,
Ой якби я пару мала,
То б я, то б я й не плакала,
Ой якби я пару мала,
То б я, то б я й не плака[ла].

Ой зірву я з рожі квітку
Та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до, аж до мого роду,
Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до, аж до мого ро[ду].

Плила, плила, з рожі квітка
Та й на воді стала,
Вийшла з хати стара мати
Ту кві-, ту квітку спіймала,
Вийшла з хати стара мати
Ту кві-, ту квітку спійма[ла].

Чи ти, доню, рік лежала,
Чи два хворувала,
Що вже твоя з рожі квітка
На во-, на воді зів’яла,
Що вже твоя з рожі квітка
На во-, на воді зів’я[ла].

Ні я, мамцю, рік не лежала,
Ні два хворувала,
Віддалася на чужбину,
На вік, на вік же пропала,
Віддалася на чужбину,
На вік, на вік же пропа[ла].

Зеленая павутиця
Круто повилася,
/ Не раз, не два стара мати
Мені наклялася. / 2

Нехай клене, нехай клене,
Нехай проклинає,
/ Вона стара вже забула
Як ся любов має. / 2

Ой на ставу на ставочку
Качечка ночує,
/ Не будемо жити в парі
Душа моя чує. / 2

Ой на ставу, на ставочку
Качечка несеться,
/ Не будемо жити в парі
Так мені здається. / 2

Люлі, люлі, люлі-бай,
На вербі сидів бабай,
А я ж тому бабайцю
Ручки й ножки одіб’ю.

На небі місяць, на небі ясний,
На небі ясная зоря,
/ Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким судьба. / 2

Ти говорив любовні речі,
А я ще була молода,
/ Мені батьки не дозволяли,
Що я з тобою гуляла. / 2

А я батьків не послухала,
З тобою я гуляла,
/ Свій рідний край я залишила,
З тобою я поїхала. / 2

А ти завіз мене далеко,
Де круті гори ще й ліса,
/ Куди не гляну – чужі люди,
До кого я пригорнуся. / 2

/ Ой був у мене чоловік добрий, / 2
/ Якби йому Господь дав такий вік довгий. / 2

/ А він мене ані б’є, не лає, / 2
/ А він мне молоденьку гулять не пускає. / 2

/ А я його та й не слухала, / 2
/ Розчесала русу косу та й помандрувала. / 2

/ Ой, здається, не барилася, / 2
/ А вже світова зірниця погасилася. / 2

/ Ой прийшла я під віконечко, / 2
/ Оглянулась назад себе – сходить сонечко. / 2

/ А мій милий узувається, / 2
/ Та й на мене молодую поглядається. / 2

/ Де ж ти, мила, так барилася, / 2
/ Що вже світова зірниця погасилася. / 2

/ Ой була я та й на риночку, / 2
/ Пила мед, пила мед та ще й горілочку. / 2

Ой там на горі
/ Церковка стоїть. / 2

А в той церковці
/ Три гроби лежить. / 2

В першому гробу –
/ Діва Марія. / 2

В другому гробу –
/ Сьвята Вилія. / 2

В третьому гробу –
/ Сус Христос лежить. / 2

Над Марією
/ Свічі палають. / 2

Над Вілією
/ Книги читають. / 2

Над Сусом Христом
/ Рожа зацвіла. / 2

А з теї рожи
/ Та й вілетів птах. / 2

Куди полетів –
/ Та й на небеса. / 2

Тиє небеса
/ Розтворилися. / 2

Богу і царю
/ Поклонилися. / 2

Ой хотіла мене мати
За музику заміж дати,
/ А з музики та в маляри,
Дома нема господаря. / 2

У неділю п’є-гуляє,
В понеділок похмеляє,
/ А в вівторок – знову пити,
А в середу – жінку бити. / 2

А в четвер він знов гуляє,
У п’ятницю отдихає,
/ А в суботу купе струни,
Та й на друге село суне. / 2

А в неділю знов гуляє,
В понеділок похмеляє,
/ А в вівторок треться-мнеться,
Ляже спати – одвернеться. / 2

Ви, дівчата, добре знайте,
Не йдіть заміж, а гуляйте,
/ Не йдіть заміж за музика,
Бо не буде чоловіка. / 2

Тра-ля-ля-ля-ля-ля…

Чи чули, браття, такую новину:
Ірод завзявся на Божу дитину,
Ірод завзявся на Божу дитин[у].

Божая Мати про цеє все знала,
Із Сусом Христом в чужий край тікала,
Із Сусом Христом в чужий край тікал[а].

Ой ішли вони, буйний вітер віяв,
Там пан-господар пшениченьку сіяв,
Там пан-господар пшениченьку сі[яв].

- Помагай, Боже, орати-сіяти,
Сьогодні сієш, завтра будеш жати,
Сьогодні сієш, завтра будеш жа[ти].

Сьогодні сієш, завтра будеш жати,
Прошу не зрадить Божого Дитяти,
Прошу не зрадить Божого Дитят[и].

- Ой ідіте ви, лугами-берегами,
Я не зраджу вас, хай Бог буде з вами,
Я не зраджу вас, хай Бог буде з вам[и].

Божая Мати з поля не ступила,
Пшениця зийшла, зийшла, землю вкрил[а],
Пшениця зийшла, зийшла, землю вкрил[а].

Божая Мати на стежку не стала,
Пшениця зросла, зросла, під серп впала,
Пшениця зросла, зросла, під серп впал[а].

- Ой чудо-диво, - пан-господар каже.
Там битим шляхом іде військо враже,
Там битим шляхом іде військо вра[же].

- Помагай, Боже, цю пшеницю жати,
Чи не йшла сюдой з Дитиною Мати,
Чи не йшла сюдой з Дитиною Мат[и]?

- Ой ішла-ішла, буйний вітер віяв,
Як я тут орав, пшениченьку сіяв,
Як я тут орав, пшениченьку сі[яв].

Злютився Ірод та й став лютувати,
Він своїх вояк назад повертати,
Він своїх вояк назад повертат[и].

Тоді до Мами мовила Дитина:
- Буде щаслива вся наша Вкраїна,
Буде щаслива вся наша Вкраїна.

Чогось міні сумно,
Чогось міні дивно,
/ Вже третій деньочок
Милого не видно. / 2

Не видно, не видно,
Та ще й не видати,
/ Поїхав до броду
Коня напувати. / 2

Поїхав до броду
Коня напувати,
/ На жовтім пісочку
Два слідочка знати. / 2

А перший слідочок -
Коня вороного,
/ А другий слідочок –
Мого миленького. / 2

Піду я в садочок,
Зірву я листочок,
/ Буду прикривати
Милого слідочок. / 2

Шоб роса не впала,
Пташки не збродили,
/ Щоб мого милого
Другі не любили. / 2

Вже роса припала,
Пташки побродили,
/ Вже мого милого
Другі полюбили. / 2

Одна полюбила,
Друга покохала,
/ А третя дівчина
Вечеряти дала. / 2

Вечерай, козачи,
Та й не сомлівайся,
/ Як не маєш жінки –
Зо мною останься. / 2

Ой маю я жінку,
Ще й діточок двоє,
/ Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє. / 2

Щедрик-ведрик,
Бив мене Петрик,
Із хати вигнав,
Чуприну вирвав,
Спасіба людям,
Що одборонили,
Кусок сала
Зуби втеребили.

Щедрівочка щедрувала,
Під віконце підбігала:
- Що ти, жінко, наварила,
Що ти, бабко, напекла,
Винеси нам до вікна.
Як не винесеш до вікна,
Візьму вола за рога,
А кобилку за чубринку
Та й поїду на торжок,
Куплю бабі пиріжок,
А дідові батожок.
Давайте ковбасу,
Ато всю хату рознесу,
На льод, а з льоду і в воду.