Пісні

/ Давай, мамка, павєчеряєм, / 2
Павєчерявши, падєлімся. Гу.

/ Табі, мамка, ніткі, бердєчкі, / 2
Міні, мамка, палатєнєчкі. Гу.

Пусти, свату, нас у хату,
Бо нас тут нєбагата,
Сєм раз да па сємєро,
Свату хату перевєрнемо. Гу.

Шо в нашага свата з вєрби, з лази хата,
А сінє з бєрьози да [...].

/ Шось у свата тєлюпаєтса / 2
Гарілочка у бачоначку. Гу.

Йон і сам нє п’є, і нам нє дає. Гу.

Закувала зозуленька в саду на памості, ей,
Закувала зозуленька в саду на памості.

Прієхалі да дєвачки три казакі в гості, ей,
Прієхалі да дєвачки три казакі в гості.

Адін ідє, коня вєдє, другий каня в’яже, ей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вєчір», – каже, ей,
Третій стоїть під віконцем: «Добрий вєчір», – каже.

– Добрий вєчір, стара мати, дай вади напіться, ей,
Добрий вєчір, стара мати, дай вади напіться.

Пусті дачку на вуличку, хочу падивіться, ей,
Пусті дачку на вуличку, хочу падивіться.

Дачка в хаті на кроваті, іді подивіся, ей,
Дачка в хаті на кроваті, іді подивіся.

Добрий вєчір, стара мати, дай вади напіться, ей,
Добрий вєчір, стара мати, дай вади напіться.

– Вада мая у сінєчках, іди та й напіся, ей,
Дачка в хатє на кроватє, іди подивися.

Нєсмашная твоя вода, пойду да криниці, ей,
Нєкрасіва дачка твая, пайду да вдавіци.

Шо в вдавіци дві свєтлици, третяя кімната, ей,
В твоєй дачкі адна хата й тая нє прібрата, ей,
В твоєй дачкі адна хата й тая нє прібрата.

Зійшов місяц з-за таполі та й знов за хмару закотив,
/ Та й освітив усю далину, та й знов за хмару закотив. / 2

А в цій далині є хатина, там тиха лампачка гарить,
/ Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. / 2

– Не плач ти, доню дарагая, ти в мене дочечка адна,
/ Не жди ти милага з паходу, єго на світі вже нема. / 2

Багата хлопців паженилось, багата декого нема,
/ Багата дівчат замуж вийшло, а ти чого сидиш сама? / 2

– Не хочу, мамо, за старого, старий не парачка мені,
/ Як віддаси мене за його, то буду я в сирій землі. / 2

Затихла в хаті вся размова, лиш тільки чути плач дочки,
/ На другій вєчир у нелюба дочка чипляла рушники. / 2

Чипляла, слізоньки втирала, згадала те, в чим я клялась,
/ Любити мілага да гроба, а клятва цяя не збулась. / 2

Пішла дівчина біля броду, згадала те, в чим я клялась,
/ А тим же часам вараненький заржав за річкаю в гаю. / 2

Кучерявая вєрба на яр похилилася,
/ Чи то мілий, кучерявий, я в єго влюбілася. / 2

Я в єго влюбілася із шеснадцаті гадов,
/ Цілу нічку нє спала я да дванадцяті часов. / 2

А в дванадцять я заснула, да й да пєрвага часа,
/ Сняться мені кари очі, тьомно-руси валаса. / 2

Я з падружкаю дружила, з адной чашки чай піла,
/ Разпраклятая падружка мєня з мілим развєла. / 2

Пущу утачку на воду, нєхай накупаєтца,
/ Дам я міламу свабоду, нєхай нагуляєтца. / 2

На адході.
Пасаділа да вішеньку, ох, у гароді. Гу.

У гароді.
Расті, расті, да вішенька, ох, развівайсє. Гу.

Аставайсє.
Живі, живі, мая мамка, ох, разживайсє. Гу.

Разживайсє.
Да й на мєнє, маладую, ох забувайсє. Гу.

Нє мутісь, рибка, в даліні, випливай в широкій Днєпр,
/ Ой нє ждіть мєня дадому, бо мєня на свеці нєт. / 2

Пуля бистрая грудь прабіла, два дєньочкі пракрічав,
/ Сільна раначкі балєлі, я кричав: «Мама мая!» / 2

Я кричав: «Мама мая!» –
/ Услихала галасочек міласєрдная сєстра. / 2

Услихала галасочек міласєрдная сєстра,
/ Ка мнє бістра падбєжала, я кричав: «Спасай мєня!» / 2

Я кричав: «Спасай мєня!
/ Адвєзіть мєня в бальніцу, завежіть рани бінтом, / 2

Завежіть рани бінтом!»,
/ А єщо прашу сєстріцу: «Напіши письмо дамой, / 2

Напіши пісьмо дамой,
/ Шоб узналі атєц, маті, ще й любімая жена. / 2

Шоб узналі атєц, маті, ще й любімая жена,
/ Шоб узналі радни дєті, шо в ніх татачкі нєма. / 2

Як умру, то пахавайтє пад какой-нібудь вєрбой,
/ Шобі пташкі щебеталі над маєю галавой. / 2

Шобі пташкі щебеталі над маєю галавой,
/ А єщо я буду думать, шо дєтішечкі са мной». / 2

Ні тучки, ні хмарки, а дощик ідє,
/ Козак до дівчини щовєчора йде. / 2

Козак до дівчини щовєчора йдє:
/ – Добрий вєчир, – каже, ще й ручку дає. / 2

– Добрий вєчир, – каже, ще й ручку дає,
/ – Марусіна, серце, порадуй мене. / 2

Марусіна, серце, порадуй мене,
/ Чи мені женитись, чи ждати ж тебе? / 2

– Женись, женись, милий, тобі вже пора,
/ А я погуляю, бо ще й малада. / 2

Ой полечко, поле, все кулями зрито,
/ А на тому полечку два козаки вбито. / 2

Перший козаченько – багата родина,
/ Другий козаченько – бідна сиротина. /2

На багатім сині – вишита сорочка,
/ А на сиротині нема ні шнурочка. / 2

Над багатим сином вся родина плаче,
/ А над сиратою чорний воран краче. / 2

Ой полечко, поле, все туманом вкрито,
/ А на тому полечку два козаки вбито. / 2

Пасію гурочки блізка над вадою,
/ Да сама буду паліваті дрібною слєзою. / 2

Растіть, растіть, ві, гурочки, широкі лісточкі,
/ Да й нє бачила мілєнького чотири гадочки. / 2

Тольки ж тади я відала, як череду гнала,
/ Да й нє пасмєла сказать «Драстуй!», бо маті стояла. / 2

Бо маті стаяла, а батька дівівся,
/ Да й нє пасмєла сказать «Драстуй!», батька постидівся. / 2

/ Поза лугом зелененьким / 2
/ Брала вдова льон дрібненький. / 2

/ Вана брала, вібірала /2
/Тонкий голас падавала. / 2

/ Там Василю сіна косить, / 2
/ Тонкий голас переносить. / 2

/ Кинув косу дадоланьку, / 2
/ А сам пішов дадоманьку. / 2

/ Васильова рідна мати / 2
/ Стала Василя пітати: / 2

/ – Чого, Василь, сів, думаєш? / 2
/ Чом нє п’єш та й нє гуляєш? / 2

/ – Дазволь, мати, вдаву брати, /2
/ Таді буду пить, гуляти. / 2

/ – Не пазволю вдаву брати, / 2
/ Вдава вміє чарувати. / 2

/ Зчарувала сина* свого, / 2
/ Причарує й сина ж мого. / 2


*Зчарувала мужа свого

Полєтєлі галубˊята да й на нєба. Гу.

Да й на нєба.
А вже й мєні дєвавання, ох, да й нє трєба. Гу.

Да й нє трєба.
Завˊяжу я дєвавання, ох, у хустину. Гу.

У хустину.
Палажу я дєвавання, ох, в жовту скриню. Гу.

/ Тіха, тіха на морі пагода. / 2

/ А ще тіше тую ночку будє. / 2

/ Як мой мілий з дароги прибудє. / 2

/ ‒ Драстуй, міла, драстуй, дарагая. / 2

/ Чия в тєбє дітіна малая? / 2

/ ‒ Була в менє циганочка Дуня. / 2

/ Пакинула дітіну малую. / 2

/ ‒ Брешеш, мила, брешеш, дарагая. / 2

/ Циганскоє дітя нє такоє. / 2

/ Циганская дітіна чернява. / 2

/ А у тєбє дітіна русява. / 2

/ ‒ Був у мєне казак маладєнький. / 2

/ Начував він аж чотири ночі. / 2

/ Він аставів свої карі очі. / 2

/ ‒ Сєдлай, міла, каня варанога. / 2

/ Даганяй же парня маладога. / 2

Як паїхав Саврадім у полє араті,
/ Єго жінка, Саврадімка, – до корчми гуляті. / 2

Віпрягає з барани, запрагає в рала:
/ – Трр, стой, мая міла, ще дадому рана. / 2

Як приїхав же він з поля, та й пішов шукаті,
/ Як найшов Саврадімку, пачав лупцувати. / 2

Як прийшов же він дадому, да й на печі лєжить,
/ Єго жінка, Саврадімка, нє пітає, шо баліть. / 2

Як умєр Саврадім, да й на лавці лєжить,
/ Єго жінка, Саврадімка, па гарєлачку бєжить. / 2

І гарєлку нєсє, і музику вєдє:
/ – А тєпєр, Саврадім, нє баюся я тєбє. / 2

/ Як я в батька жила, красавалася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, красавалася. / 2

/ У зєркальце віглядалася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, віглядалася. / 2

/ С умивальнічка умівалася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, умівалася. / 2

/ Палатєнєчкам утіралася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, утіралася. / 2

/ І із хлопцамі целавалася, /2
/ Ой дуб, дубіна, целавалася. / 2

/ А да свєкра пашла, памінулося, / 2
/ Ой дуб, дубіна памінулося. / 2

/ Із памійніци умівалася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, умівалася. / 2

/ Анучею утіралася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, утіралася. / 2

/ У засланку віглядалася, / 2
/ Ой дуб, дубіна, віглядалася. /2

/ Із качергамі целавалася / 2
/ Ой дуб, дубіна, целавалася. / 2