Пісні

І вчора в куми, і сьогодні в куми,
/ А коли я куму да й до себе позву? / 2

А коли ж я куму да й до себе позву,
/ А чим же я куму пригощати буду? / 2

Найму я стрільця, щоб убив горобця,
/ А з того горобця я сім страв наварю. / 2

Із стегенець його я котлєт нароблю,
/ А з його реберець ізварю холодець. / 2

А з його реберець ізварю холодець,
/ І цім же я куму пригощати буду. / 2

І пийте, кума, і їжте, кума,
/ То в карман, то в рукав не ховайте, кума. / 2

Я й наїлася, і напилася,
/ І насилу додому докотилася. / 2

В садочку гуляла, цвіточки рвала,
/ Кидала, бросала попід ворота. / 2

Кидала, бросала попід ворота.
/ ‒ Не смійся, козаче, шо я сирота. / 2

‒ Не смійся, козаче, шо я сирота,
/ Прийшов би ти сватать, то я б не пішла. / 2

‒ Не хвастай, дівчино, бо я не прийду,
/ Поїду в Росію, то кращу знайду. / 2

Обˊїздив Росії ще й три города,
/ Не знайшов я кращу, як ти, сирота. / 2

Приїхав додому, коня прив’язав,
/ Виходить дівчина засмученая. / 2

Виходить дівчина засмученая,
/ По личеньку видно – одруженая. / 2

Шо вчора звечора подарки всім дала,
/ Засмутила да того парня, шо я гуляла. / 2

Забелєли снєжки па битой дарєжкє,
Ой па крутий гарє.

Ой па крутий гарє, да ой забалєло серце
Да й у козаченька й у чужій старанє.

У чужій старанє да ой нехто не заплаче,
По біламу тілу ой по салдатськаму.

Ой по салдатськаму, да ой не й атєць, не мати,
Не брат, не сестриця, ой не жінка його.

Ой не жінка його, да ой тілько зажурився,
Ще й запечалився ой тавариш його.

Ой тавариш його. "Таваришу рідний,
Стань братікам вірним, ой скоро я умру.

Зраби мені, друже, салдатику вірний,
З клен-дерева труну.

Ой з клен-дерева труну, ой таваришу вірний".
‒ Салдатіку рідний, де ж клен-дерева взять?

Будеш ти, салдатіку, таваришу вірний,
У сасновенькій лежать.

Летіла зозуля через яр-долину,
/ Через яр-долину, сіла на калину. / 2

Сіла на калину да й стала кувати,
/ Молода дівчина виходила з хати. / 2

Виходила з хати зозулі питати:
/ – Зозуле, зозуле, чого ж рано куєш? / 2

Зозуле, зозуле, чого ж рано куєш?
/ Невже ж ти, зозуле, моє горе й чуєш? / 2

– Якби не чувала, то я б не кувала,
/ Твоя ненька вмерла, ти досі й не знала. / 2

– Якби ж я, зозуле, да крилечка мала,
/ То б я свою неньку живою застала. / 2

Дохожу до хати – майстри стружку стружать,
/ По моїй матусі дві сестриці й тужать. / 2

Ухожу я в хату – стала на порозі:
/ Забилося серце, полилися сльози. / 2

– Ненько моя, ненько, що ж ти наробила,
/ Ой кому ж ти, ненько, мене доручила? / 2

Чи дядьку, чи тітці, чи розовий квітці,
/ Чи дядьку, чи тітці, чи розовий квітці? / 2

Шо дядько полає, тітка скоса гляне,
/ А розова квітка од сонця зов'яне. / 2

Не сіяла, не орала, саме жито сходить,
/ А я не просила, сам до…, сам до мене ходить. / 2

На тім боці на толоці цигани стояли,
/ Під білими березами шатра, шатра розпинали. / 2

‒ Циганочко-ворожечко, вчини мою волю,
/ Зчаруй того козаченька, що гу..., що гуляв зі мною. / 2

Циганочка-ворожейка воленьку вчинила,
/ Відрізала русу косу, на во..., на вогні спалила. / 2

‒ Видіш, видіш, дівчинонько, як коса палає?
/ Так у твого козаченька серце, серце завмирає. / 2

Ой ви вори..., воріженьки же, вороги,
Да й не переходьте ж дороги,
Да нехай перейде ж батенько,
Да нехай перейде ж матьонка,
Да нехай перейде же родина,
Щоб була щасливая ой дружина.

Прощай, прощай, Олечко, сестро наша,
Ми не твої подружечки ‒ ти не наша.
Що ми підем на вечірки же з парубками,
Оставайся й, Олечко, ой меж бабами.

Прибирай, мати, куточок,
Прибирай, мати, куточок,
Да приїде син соколочок,
Да привезе тобі звісточку –
Хорошую да невісточку.

Що то за ворона,
Що ж то за ворона,
Що стоїть у порога,
Крила розставила,
Рота роззявила,
Хоче нас поїсти,
Коло молодички сісти.

Де, бояри, волочилися,
Де, бояри, волочилися,
Шо по уши замочилися?
Чи в болоті рибу ловили,
Чи в соломі ночували,
Миші вухо побˊїдали.

Старша дружка різва,
Старша дружка різва,
Попід піччу лізла,
Блощиці ловила,
Зубами носила.

На комині кружка стояла,
На комині кружка стояла,
Туди наша кішка насіяла,
Подайте ту кружку,
Почастуєм старшу дружку.

Под столом калюжа,
Под столом калюжа,
Там свиня загрузла,
Сваха витягала,
В жопу цілувала.

Ой вітер віє, повиває, листя опада,
/ Ой плаче, тужить дівчинонька – милий покида. / 2

Ой не плач, не плач, дівчинонько, це ще ж не біда,
Один покине, другий прибуде, ти ж ще молода .

Ой ходить дівка біля моря, синє ж море ж гра,
Ой хоче дівка утопиться, море ж не прийма.

‒ Ой прийми, прийми, синє ж море, ще сира земля,
/ Ой Боже, ж мені надоїла жизнь матроськая. / 2

Якби я мала крила орлині,
Якби я вміла літати,
/ То полетіла б на Україну,
Свого милого шукати. / 2

Летіла нічку, летіла другу,
Свого милого не бачу,
/ Ой сяду, сяду в вишневім саду,
Сяду та й гірко заплачу. / 2

Вийшла із хати старая мати ,
Свого синочка питає:
/ ‒ Ой що за пташка, шо за пташина
В нашому саду співає? / 2

‒ А то не пташка, то не пташина
В нашому саду співає,
/ А то дівчина чорнобривая
Свого милого шукає. / 2

Якби я мала крила орлині,
Якби я вміла літати,
/ То б полетіла на Україну,
Свого милого шукати. / 2