Пісні

Із-за гаю зеленого сивий коник вибігає.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'(я)!

Ніхто його не спіймає, а Іванко іспіймає.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'(я)!

Дай поїде у Браницю, у Браницю по дівицю.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'(я)!

В суботу пізненько, в неділю раненько
/ Кувала зозуля в саду, ой, жалібненько. / 2

Ой то ж не зазуля, то рідная мати,
/ Вона й виряжала сина, ой, у солдати. / 2

‒ Іди, іди, синку, іди й не барися,
/ На третій годочок додому вернися. / 2

Минає годочок, минає ще й другий,
/ На третій годочок іде мій синок. / 2

Калина-малина над яром стояла.
‒ Чого ти, калино, так рано сов'ял(а)?

Чого ж ти, калино, так рано сов'яла?
Чи жари боїшся, чи дощу бажа(єш)?

‒ Жари не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю, за тим помира(ю).

‒Ой умру ж я, мила, а ти будеш жива,
Прикмечай же, мила, де моя могил(а).

Прикмечай же, мила, де моя могила,
Край синього моря, де трава зельон(а).

Калина-малина не сладка, не горка,
Чого заплакала солда..., солдатська жонка.

Любила й кохала, в солда..., в солдати оддала,
У город Варшаву, де б'ють, де б'ють барабани.

Де б'ють барабани, громко, громко вибивають,
Молодих рекрутов в армі..., в армію приймають.

За багатим сином – варе..., вареники з сиром,
А за сиротою – сам борщ, сам борщ з лободою.

За багатим сином батько, батько й мати плаче,
А за сиротою чорний, чорний ворон краче.

За багатим сином плаче, плаче вся родина,
А за сиротою й моло..., молода дівчина.

Над багатим сином висок..., висока могила,
А над сиротою черво..., червона калина.

Летіла зозуля та й сіла на сосну,
/ Та й сіла на сосну, на гілку розкошну. / 2

А що тую гілку, вітер не колише,
/ А брат до сестриці, ой, дрибни листи пише. / 2

Дрібні листи пише, а в листах питає:
/ ‒ Чи привикла, сестро, ой у чужому краї? / 2

‒ Ой хоч не привикла, мушу привикати,
/ Бо таку нещасну ой породила мати. / 2

На полі береза, на полі кудрява,
/ Мати свого сина в військо виряджала. / 2

‒ Іди, іди, сину, іди, не барися,
/ На третій годочок додому вернися. / 2

Минає годочок, минає ще й другий,
/ На третій годочок іде мій синочок. / 2

‒ Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною,
/ Ой чи рада, мамо, моєю женою. / 2

‒ Ой рада я, сину, рада я тобою.
/ Та не рада, сину, твоєю женою. / 2

Сина посадила за стіл обід вечеряти,
/ Молоду невістку ‒ в кочергах стояти. / 2

Сину наливає солодкого меду,
/ Молодій невістці ‒ яду отруйного. / 2

Невістка це знала, да все ж ізмішала,
/ Склали голивоньку, як голубів пара. / 2

Над морем глибоким стояв явір високий,
А на том яворі сиз орел сидить.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!

Сиз орел сидить та в воду глядить,
У воду глядить, з рибою говорить.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!

‒ Ой бути нам, рибо, у одного пана,
У одного пана, пана Івана.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!

Тобою, рибо, гостей стрічати,
А моїм пером листи писати.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я!

/ Ой журавко, журавко, / 2
Чого кричиш щоранко?

/ – Ой як мєнє не кричать, / 2
Шо так високо й літать?

/ Ой високо, високо / 2
Клен-дерево од води.

/ Упав камень у воду, / 2
Я й одбилась од роду.

/ Упав камень та й лежить, / 2
На чужині тяжко жить.

/ Не дай, Боже, заболіть, / 2
Та й нікому пожаліть.

/ Не дай, Боже, помирать, / 2
Та нікому й поховать.

Ой летіла зозуленька через круту гору,
/ Та й вибрала пшениченьку, лишила полов(у). / 2

Ой що мені по полові, як зерна немає,
/ Ой що ж мені по родині, як матір нема(є). / 2

Усі дівки матір мають, а я батька маю,
/ Сім раз води я й набрала з тихого Дунай(у). / 2

Сім раз води я набрала, третій ‒ напилася,
/ Якби в мене рідна мама, я б не журилася. / 2

Ой вийду я за ворота, стану в кінці грядки,
/ Нема в мене рідной неньки, нема поряд(ку). / 2

Ой полети, зазуленько, й на зорі раненько,
/ Да й на моє віконечко закуй жалібненько. / 2

Сядь на тиї оконечка, шо мати сідала,
/ Із якого віконечка мене виглядала. / 2

Да й облети, зазуленько, вишневий садочок,
/ Да й принеси із садочка квітку, хоть листочок. / 2

Облітала всей садочок ‒ вже й хати немає,
/ А садочок вишневенький терном заростає. / 2

/ Седить мати під калиною, / 2
Плаче-тужить за дитиною:

/ ‒ Куди, доню, собираєсся, / 2
Слізоньками умиває(сся)?

/ ‒ Пойду, мамо, меж чужиї люди, / 2
Ой там мені да добре буд(е).

/ Буде в мене матінка чужая, / 2
Буде в мене свекруха лиха(я).

/ Туман синій по долині, / 2
/ Лист широкий на калині. / 2

/ А ще ширий на дубочку, / 2
/ Кличе голуб голубочку. / 2

/ А вин кличе ще й чужую: / 2
/ ‒ Прийди, серце, поцілую. / 2

/ Нащо чужу цілувати, / 2
/ Своїй жалю завдавати? / 2

/ Не завдавай серцю туги, / 2
/ Цей не візьме, візьме другий. / 2

/ А не другий, візьме п'ятий, / 2
/ Він красивий, ще й багатий. / 2

Що то за предиво, стала новина,
Що Діва Марія сина родила.
Вона його породила, у яселка положила,
Пречистая Діва.

А Йосип старенький коло ясел стоїть,
Коло ясел стоїть, пелюшки стелить,
А Марія сповиває, до серденька пригортає,
Сусе, Сину мій.

/ Як пойду я до роду гуляти, / 2
/ Суди-туди, он куди, до роду гуляти. / 2

/ Шо у мене увесь рід багатий, / 2
/ Суди-туди, он куди, увесь рід багатий. / 2

/ Вони будуть мене частувати, / 2
/ Суди-туди, он куди, будуть частувати. / 2

/ А я буду по всій випивати, / 2
/ Суди-туди, он куди, буду випивати. / 2

/ Ой родино, пора додимоньку, / 2
/ Суди-туди, он куди, пора додимоньку. / 2