Батько свій, батько свій зав’язав мені світ,
/ Мати-мачуха була рано заміж віддала. / 2

Й у чужу сторону каменистую,
/ У велику сімˊю норовистую. / 2

А велика сімˊя да й сідає обідать,
/ А мене молоду посилають по воду. / 2

Я й по воду ішла, як голубка гула,
/ За дрібними слізоньками я криниці не знайшла. / 2

Я й криницю найшла, і води набрала,
/ І води набрала половину відра. / 2

І води набрала половину відра,
/ Поки додому дійшла, слізоньками долила. / 2

А в сінечка зайшла – прислухалася,
/ Чи не б’ється сімˊя, чи не лається. / 2

А сімˊя вся мовчить, а свекруха бурчить:
/ – Ой ти сину, мій син, ти у мене й один. / 2

Ой ти сину, мій син, ти й у мене й один,
/ Чом ти водки не п’єш, чом ти жінки не бˊєш? / 2

– Нащо мені водку пить – водка горкая,
/ Нащо мені жінку бить – вона ловкая. / 2

Як не вміє вона шить, треба її научить,
/ Як не вміє вона жать, треба її показать. / 2

Вдовина доля тяжка і гірка, як та полин-трава,
/ Життя прожить – не поле перейти, доля вдовиная. / 2

Трудилась тяжко в полі на землі, орала, сіяла,
/ Просила в Бога, щоб родив врожай, бо в Бога вірила. / 2

І тільки радості було вдові, що мала діточок,
/ Ростила, в люди вивела усіх рідненьких квіточок. / 2

Подув холодний вітер з всіх боків, гірчить полин-трава,
/ І спить в сирій могилі вічним сном журавочка-вдова. / 2

На горі береза, на горі кудрява,
/ Мати свого сина в військо виряжала. / 2

– Іди, іди, синку, іди, не барися,
/ Через три годочки додому вернися. / 2

Минає годочок, минає і другий,
/ На третій годочок іде мій синочок. / 2

На поріг ступає, матері питає:
/ – Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною? /

Ой чи рада, мамо, ой чи рада мною,
/ Ой чи рада, мамо, моєю женою? / 2

– Ой рада я, синку, рада я й тобою,
/ А тільки не рада твоєю женою. / 2

Наливає мати вина з винограду,
/ Нелюбій невістці – зеленого яду. / 2

Вони ж теє вино навпіл розділили,
/ Та й обоє разом голови схилили. / 2

/ Не буду пудриться, краситься,
Не буду волос завивать. / 2

/ Не буду з миленьким встрєчаться,
Не буду милого милим називать. / 2

/ А й на крилечку я стояла,
А дощик крапав, крапав на мєня. / 2

/ А я дівчатам говорила:
– Ой не влюбляйтесь, дівчата, так, як я. / 2

/ А хлопці люблять і розлюблять,
А слава буде, буде навсігда. / 2

/ Не буду пудриться, краситься,
Не буду волос завивать. / 2

Одступила чорна хмара, за нею – ще й біла,
/ Чи є така друга, як я нещаслива? / 2

– Скажи мені, мати, де терен ламати,
/ Скажи, де є щастя, я піду шукати. / 2

– Терен зелененький не треба ламати,
/ Щастя саме прийде, не треба шукати. / 2

– Чом ти ж мене, мати, в куплі не купала,
Чом ти ж мені, мати, щастя не давала? / 2

– В куплі ж я й купувала, в барвінку вмивала,
/ А щастя й не дала, бо й сама не мала. / 2

В куплі ж я й купувала, в барвінку вмивала,
/ Не раз лиха доля в купіль заглядала. / 2

Ой жаль, мати, да й вечорочка,
Що я й не, що я й не гуляла.

Що я й не гуляла,
За тим же я да й не гуляла,
Що й не була, що й не була дома.

Що й не була дома,
Не бачила да й миленького,
Тим я не, тим я й нездорова.

Тим я й нездорова,
Хоч бачила, хоч не бачила,
Чула й голос, чула й голосочок.

Чула й голосочок,
Голосочок да й у лісочок,
Тиха й мова, тиха мова різна.

Тиха мова різна,
Не лай мене, да й моя мати,
Що я й ходжу, що я й ходжу пізно.

Що я й ходжу пізно,
Що я й ходжу та й гуляю,
Добрий розум, добрий розум маю.

Ой летіла зозуленька через круту гору,
/ Посіяла пшениченьку – вибрала полову. / 2

Нащо ж мені пшениченька, як зерна немає,
/ Нащо ж мені родинонька, як неньки немає? / 2

В усіх дівчат рідна ненька, а я батька маю,
/ Сім раз води приносила з тихого Дунаю. / 2

Сім раз води приносила, восьмий – напилася,
/ Якби в мене рідна ненька, я б не журилася. / 2

Ой зійду ж я на ту гору, да й стану кричати:
/ – Прийди, прийди, рідна ненька, косу розплітати. / 2

Ой посилала мене мати,
А й зеленого жита жати,
/ А я жита не жала, ще й ячменю не в’язала,
А й не здоровая ой лежала. / 2

А шо в мене милий уродливий,
Ой на все ділечко справедливий,
/ Убиває рукою, одливає водою:
– Ой говори, мила, зо мною. / 2

– Ой рада б же я говорити,
Да не можу словечка промовити,
/ Облилося серце да й гарячою кровˊю,
А я словечка не промовлю. / 2

А не давав мене батько,
А й не силували й мати,
/ Сама дружка полюбила, голівоньку й утопила,
А й ні на кого жалкувати. / 2

Ой там за горою, ой там за крутою,
/ Віддала мене мати заміж молодою. / 2

За сонцем не видно, за вітром не чую,
/ В нелюбого мужа дома не ночую. / 2

– Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
/ До броду ж по воду, до рідного роду. / 2

– Ой не пущу, мила, до броду по воду,
/ Бо розкажеш роду про нашу незгоду. / 2

– Не буду ж я, милий, не буду казати,
/ Як стануть питати, то я вийду з хати. / 2

Ой як вийшла з хати, а за мною мати,
/ А мати за мною: «Чого плачеш, доню?» / 2

Хвартушок біленький слізочок повненький,
/ Сорочечка біла кровˊю покипіла. / 2

Ой у полі озеречко, там плавало ведеречко,
/ Там плавало-поринало, до бережка припливало. / 2

До бережка припливало, до дівчини промовляло:
/ – Вийди, дівчино, вийди чорнобрива, поговоримо з тобою. / 2

– Ой й рада я виходити, з тобой, серце, говорити –
/ Лежить нелюб по правую ручку та й боюся розбудити. / 2

Пливе качурець, він випливає,
/ Він випливає, пари не має. / 2

Учора була утонька моя,
/ Сьогодні нема, десь заручена. / 2

– Дівчино моя, не ходи сюди,
/ Не ходи сюди, не роби сліди. / 2

– Я ходить буду, слід робить буду,
/ Тебе, мій милий, я не забуду. / 2

Сваталися да й браталися,
Сваталися да й браталися,
Чого – люди не питалися. Гу!

Ой чи добрії люди,
Ой чи добрії люди,
Ой чи добре їй буде. Гу!

Чи не буде да й вікно-двері,
Чи не буде да й вікно-двері,
Чи не ляже спать без вечері. Гу!

Да шо Галіна мати,
Да шо Галіна мати,
Да й по улочкам ходить. Гу!

Да й по улочках ходить,
Да й по улочках ходить,
Да й сусідочок просить. Гу!

– Да й сусідоньки мої,
Да й сусідоньки мої,
Да й ходімте до мене. Гу!

Да й ходімте до мене,
Да й ходімте до мене,
Да до моєї хати. Гу!

Да й до моєї хати,
Да й до моєї хати,
Да й короваю бгати. Гу!

Короваю да пшеничного,
Короваю да пшеничного,
Для дитяти да величного. Гу.

– Дівчаточки, мої подружечки,
Дівчаточки, мої подружечки,
Соберіться всі докупочки. Гу!

Соберіться всі докупочки,
Соберіться всі докупочки
Покопати мої стежечки. Гу!

Стежечки ще й доріжочки,
Де ходили мої ніжечки. Гу!

Туда йтиме моя матінка,
Туда йтиме моя матінка,
Вона йтиме ще й питатиме. Гу!

Вона йтиме ще й питатиме,
Вона йтиме ще й питатиме,
Руту-мяту та топтатиме. Гу!

– Рута моя ти, рутяная,
Рута моя ти, рутяная,
Дитя моє ти, коханеє. Гу!

Синє моречко глибоке, не видать у моря дна,
/ Дочка од матері дальоко, не видала года два. / 2

– Вийди, мати, на крилечко, да й послухай на зарє,
/ Як я бідна тут горюю в чужій, дальній сторонє. / 2

Шо я в мамєнькі кохалась, як цвіт-розонька цвіла,
/ За п’яницю жить попала, і зовˊяла, як трава. / 2

Чорноморець, матінко, чорноморець
/ Вивів мене босую на морозець. / 2

Вивів мене босую да й питає:
/ – Чи є мороз, дівчино, чи немає? / 2

– Ой нема, морожчику, тільки роса,
/ А я, молоденькая, стою боса. / 2

Простояла ніченьку да й байдуже,
/ Бо я чорноморчика люблю дуже. / 2

Шо в городі верба рясна на яр похилилася,
/ Чим же милий такий гарний, що я улюбилася. / 2

Я влюбиться – улюбилася з вісімнадцяти годов,
/ Перву ніченьку не спала до дванадцяти часов. / 2

А дванадцять як пробило, от тоді заснула я,
/ Сняться мені карі очі, тьомно-русі волоса. / 2

Як зійду я на ту гору, там жовтесенький пісок,
/ Чути милого гармошку ще й подружкін голосок. / 2

Я з подружкою дружила, з одной чашки чай пила,
/ А подружка розпроклята мене з милим розвела. / 2

Шо й у полі, в полі, сухий дуб розвився,
/ Який брат був добрий, поки не женився. / 2

А як оженився та й взяв братовицю,
/ Да й став виганяти рідную сестрицю. / 2

– Чи я ж тобі, брате, сорочки не шила,
/ Що ти мене вигнав, щоб я йшла служила? / 2

Чи я ж тобі, брате, сорочки й не прала,
/ Що ти мене гониш, щоб я йшла страдала. / 2

Що всі гори зеленіють,
Що всі гори зеленіють,
Тільки й одна гора чорн[а].

Тільки одна гора чорна,
Тільки одна гора чорна,
Де сіяла бідна вдов[а].

Де сіяла, волочила,
Де сіяла й волочила,
Слізоньками промочил[а].

Де взялася й чорна хмара,
Де взялася й чорна хмара –
І тут зразу зіма впал[а].

І тут зразу зіма впала,
І тут зразу зіма впала,
Сестра з братом розмовлял[а]:

– Ой ти, брате-сокілоньку,
Ой ти, брате-сокілоньку,
Прийми мене на зимоньк[у].

– Ой ти, сестро-перепілко,
Ой ти, сестро-перепілко,
Скажи в тебе діток скільк[о]?

Раз – четверо, раз – п’ятеро,
Раз – четверо, раз – п’ятеро,
А всіх буде – дев’ятер[о].

А ти, брате, не лякайся,
А ти, брате, не лякайся,
Моїх діток не цурайс[я].

Як сядеш ти обідати,
Як сядеш ти обідати,
Мої діти вийдуть з хат[и].

– Ідіть, діти, ідіть з хати,
Ідіть, діти, ідіть з хати,
Буде дядько обідат[и].

Пошли діти сінечками,
Пошли діти сінечками,
Облилися слізонькам[и].

Пошли діти на долину,
Пошли діти на долину,
Да й на батькову могил[у].

– Устань, тату, устань з ями,
Устань, тату, устань з ями,
Гірко жити сиротам[и].

Устань, тато, устань з гроба,
Устань, тато, устань з гроба,
Гірко жити коло род[у].

Що за місяць, що за ясний,
Що за ясная зоря.
/ Що за милий безобразний,
Вечор прийде – п’ять нема. / 2

А на шостий він приходить,
Да й говорить до мєня:
/ – Ти шукай собі другого,
Красівєйшого, чим я. / 2

Ти шукай собі другого,
Красівєйшого, чим я,
/ А я завтра із другою
Да й поїду до вінця. / 2

– Женись, женись, мій миленький,
Я й не дуже тороплюсь,
/ Якщо будеш вінчатися,
Прийду в церкву подивлюсь. / 2

От заходить дівчина в церкву
Да й стала коло стіни,
/ Облили козака сльози
Іще гірші, чим її. / 2

От заходить піп у церкву
Да й питає молодця:
/ – Із котрою дівчиною
Ти підходиш до вінця? / 2

Чи з туєю дівчиною,
Що три годи прогуляв,
/ Чи з туєю дівчиною,
Що за рученьку держав? / 2

– Не з туєю дівчиною,
Що за рученьку держав,
/ А з туєю дівчиною,
Що три года прогуляв. / 2

Розійдіться, люди добрі,
А ти, мила, йди сюда,
/ А тепер скажу по правді,
Що навік будеш моя. / 2

Що й у полі жито пополам з травою.
/ – Чи будеш журиться, матінко, за мною? / 2

– Буду, синку, буду, аж серденько в’яне,
/ Хто ж мені, старенькій, смертоньки догляне? / 2

А музика грає, в бубон вибиває,
/ Мати свого сина в військо виряжає: / 2

– Згадай мене, мати, ложечки помивши,
/ Я тебе згадаю не пивши, не ївши. /2

Згадай мене, мати, хоч раз у вівторок,
/ Я ж тебе згадаю на день разів сорок. / 2

Згадай мене, мати, стоя у порозі,
/ Я тебе згадаю в далекій дорозі. / 2

Зоставляю, мати, на меншого брата,
/ Буде в тебе, мати, невесела хата. / 2

Буде в тебе, мати, невесела хата,
/ Не будуть ходити хлопці та дівчата. / 2