А в пана, в пана, посе..., посеред двора,
Світло..., світлонька нова.
Рай розвивсь,
Христос, Христос народивсь,
А в па..., й а в пана сєго,
Я в домі єго.

А в тій світлоньці стоя..., стояли столи.
Рай розвивсь,
Христос, Христос народивсь,
А в па..., й а в пана сєго,
Я в домі єго.

А на тих столах три ку..., три кубки вина.
Рай розвивсь,
Христос, Христос народивсь,
А в па..., й а в пана сєго,
Я в домі єго.

В первому кубку красно..., красноє вино.
Для па..., для пана сєго.

В дугому кубку бєло..., бєлоє вино
Для же..., для жени єго.

В третьому кубку медок, медок солодок
Для йо..., для його діток.
Рай розвивсь,
Христос, Христос народивсь,
А в па..., й а в пана сєго,
Я в домі єго.

Вилітало ой галеня,
З-під цілого каменя.

Питалося ой галеня,
Сірого й селезня:

– Скажи, скажи, ой селезню,
Чи люта й зима?

– Ой хоч люта, ой не люта,
Та й не така, як літо.

Питалася ой Галина,
Молодого Іванка.

– Скажи, скажи, ой Іванку,
Чи свекруха грізна?

– Ой хоч грізна, ой не грізна,
Та й не така, як рідна.

Ой не буде ой пускати,
На юлицю й гуляти.

А я в неньки ой гуляла,
Ненька й не спиняла.

А тепер же ой спинила
Чужая родина.

Вирушали хлопці да й в далечину,
/ Кожен з них покинув свою дівчину. / 2

Вирушали хлопці та й бити врага,
/ Разом закричали: «Ой ура, ура!» / 2

А там старий батько окопи копав,
/ Він здалеку бачив, як боєць упав. / 2

Підійшов до нього та й поближче став,
/ Сина він рідного свого й упізнав. / 2

Взяв чотири дошки, зробив домовину,
/ Ще й гірко заплакав: « Ой сину, мій сину.» / 2

Прийшов він додому та й сів край стола,
/ Схилився на руки, болить голова. / 2

Питається жінка, що із мужем є ,
/ Може, син рідненький та вже й не живе. / 2

– Живе він, живе в темному гаю,
/ Висока могила на грудях йому. / 2

– Я ж думала, синку, тебе оженить,
/ А ти пішов в армію служить. / 2

Я ж думала, синку, невісточку брать,
/ А ти пішов, синку, в військо воювать. / 2

Вирушали хлопці та й в далечину,
/ Кожен з них покинув свою дівчину. / 2

Дай же, Боже, вечір добрий,
Вам божиє люди.
Хто в цім домі проживає,
Нехай здоров буде.

Ви святкуйте, рожествуйте,
Веселії будьте.
Щось ми знаєм, вам об’явим,
А ви, люди, чуйте.

Шо й у діви, у Марії,
Ісус народився.
Там чоловік перед Богом
Склонами вклонився.

Всі янголи й архангели
Весело співають,
Вони Богу небеснему
Хвалу воздавають.

Вечір добрий,
Пиріг добрий,
З руками, з ногами,
Щоб бігав за нами,
Без рук, без ніг,
Щоб упав у сніг.

Одкривай, свекрухо, ліску.
Одкривай, свекрухо, ліску.
Ведемо тобі невістку,
/ Висока, як ліщина,
Червона, як калина. /

Одягнула сороччину, ой-ой-ой.
Одягнула сороччину,
Повязала я хустину,
Молодиця гарна я.

Нарядилась наче пава, ой-ой-ой.
Нарядилась, наче пава,
Чимчикую до базара,
Молодиця гарна я.

Ой ходжу я по базару, ой-ой-ой.
Ой ходжу я по базару,
Вибираю собі пару,
Молодиця гарна я.

Та не треба мені пана, ой-ой-ой.
Та не треба мені пана,
Він з'їдає кіло сала,
Молодиця гарна я.

Ой вибрала б я Миколу, ой-ой-ой.
Ой вибрала б я Миколу,
Так у його є корова,
Молодиця гарна я.

Ту корову треба пасти, ой-ой-ой.
Ту корову треба пасти,
А я люблю ще й поспати,
Молодиця гарна я.

Сподобався мені Йван, ой-ой-ой.
Сподобався мені Йван,
Так у його є кабан,
Молодиця гарна я.

А той кабан хоче їсти, ой-ой-ой.
А той кабан хоче їсти,
Не прилягти, не присісти,
Молодиця гарна я.

Пішла б заміж за Данила, ой-ой-ой.
Пішла б заміж за Данила,
Бо у його є машина,
Молодиця гарна я.

Та Данило в нас жонатий, ой-ой-ой.
Та Данило в нас жонатий,
Він не буде мене брати,
Молодиця гарна я.


Полюбила я Гаврила, ой-ой-ой.
Полюбила я Гаврила,
В його виз є і кобила,
Молодиця гарна я.


Він посадить на візочок, ой-ой-ой.
Він посадить на візочок,
Повезе мене в лісочок,
Молодиця гарна я.

На візку буде возити, ой-ой-ой.
На візку буде возити
І одну мене любити,
Молодиця гарна я.

На Михайла у неділю, ой-ой-ой.
На Михайла у неділю
Відгуляємо весілля,
Молодиця гарна я.

Ой журавко, журавко, чом літаєш високо,
/ Чом літаєш високо, чом кричиш ти так жалко? / 2

Одбилася од роду, як той камінь у воду,
/ Упав камінь та й лежить, на чужині гірко жить. / 2

На чужині гірко жить, не дай, Боже, заболіть,
/ Не дай, Боже, заболіть та й нікому пожаліть. / 2

Не дай, Боже, помирать, та й нікому поховать,
/ Поховає чужина, не заплаче родина. / 2

Ой матінко, матінко, згадай дочку легенько,
/ Як вечерять сідаєш, як ложечки щитаєш. / 2

– Одна ложка лишня є, десь у мене дочка є,
/ Одбилася од роду, як той камень об воду. / 2

Ой там у долині жила й удова,
Вона годувала й сина-сокола.

Та сина й сокола.
Як вигодувала, в армію й дала.

Та в армію дала.
Найстарша сестриця коня сідлала.

Та коня й сідлала.
Найменша й сестриця брата питала.

Та брата й питала:
– Ой братіку рідний, та й одинчику наш.

Та й одинчику наш.
Коли ж ти прибудеш й у гості й до нас?

Та в гості до нас.
– Як бистрая річка й камінь понесе,
Тоді й ожидайте й у гості мене.

Та в гості мене.
Вже бистрая річка й камінь понесла,
А нашого брата ще й досі нема.

Ой у лузі зацвіла калина,
Завтра буде хлопцям переміна.

А й одному нема переміни,
Бо він ходе до своєй дівчини.

Спать лягає на білу перину,
Ромовляє стиха до дівчини:

– Ой дівчина, ти моя кохана,
Збудиш мене, збудиш мене рано.

А дівчина козака любила,
Сама встала, його й не збудила.

Сама встала, його не збудила,
Ще й середнє вікно затулила.

Затулила середнє віконце,
Щоб не гріло на милого сонце.

На милого сонечко не гріло,
А в дівчини серце не боліло.

Ой шо хміль же – ой хмелями,
Пшениця – ланами.

Ой шо хміль же, ой пов'ється,
Пшениця й пожнеться.

А молодій ой Галинці,
Гуляння й не вернеться.

Та й не так же ой гуляння,
Як теє дівування.

– А я в неньки ой гуляла,
Ненька не спиняла.

А тепер же ой спинила
Чужая родина.

Остання путь, остання путь, останняя дорога,
/ Остання путь, остання путь від рідного порога. / 2

А тая путь така трудна нікого не минає,
/ Який народ туди іде, то звідти не вертає. / 2

Ізвідти не вертається ні бідний, ні багатий,
/ Коли прийшло, кому пора, то треба помирати. / 2

Тіло в могилу покладуть, душа піде на небо,
/ З собой багацтва не візьмеш, бо там його й не треба. / 2

А ви, рідня моя, й друззя за мене потрудіться,
/ І за покой моєй душі ви Богу помоліться. / 2

Розцвітала рожева жоржина
Під вікном у моєму саду.
/ Не журися, хороша дівчина,
Не сумуй, що я в армію йду. / 2

Завтра рано як буде світати,
І жоржинами обрій цвісти,
/ Проведуть мене хлопці й дівчата
За бистрицю ріку, за мости. / 2

Заспівають дівчата «Катюшу»,
Хтось розтягне гармонь до ладу,
/ Ти любила цю пісню співати,
Коли ждала мене й у саду. / 2

Ти співала її над рікою,
Як з ланів поверталися ми,
/ І, можливо, від пісні такої
Заблищать твої очі слізьми. / 2

– Та ой ненько же моя, я вже не твоя,
/ Пора нам ділитися. / 2

Та ой дай, ненька моя, скриню новую,
/ Доленьку й щасливую. / 2

– Та ой даю ж, даю, що в скрині маю,
/ Доленьки не даю. / 2

Та проси, доню моя, Господа Бога,
/ Щоби доля й щаслива була. / 2

– Та я вже просила, я вже й молила,
/ Доленька й нещаслива. / 2

Там в гаю над кручею криниця,
Там холодна ключева вода,
/ Часто там дівчина білолиця
Про любов і молодість співа. / 2

По весні вона там брала воду,
З повних відер хлюпалась вода,
/ Хлопці поверталися з походу,
Натягали коням повода. / 2

Хлопці поверталися з походу,
Посміхнулась радісно до них,
/ Карими очима привітала,
Напувала коней вороних. / 2

Як же не напитися з криниці,
Ключевой холодної води,
/ Як же не наповнить свого серця,
Цим коханням, щирим, молодим. / 2

Як ішов, казав, що не забуду,
Руку тиснув, дальня моя путь,
/ А тоді, як осенню приходять,
Я вернусь, про мене не забудь. / 2

Тече річенька невеличенька, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

Як віддавала, приказувала: "В гостях не бувати,
А як же будеш, моя дитино, то вижену з хати".

Терпіла я рік, терпіла я два, третій не стерпіла,
Перекинулась в сизу зозулю, знялась – полетіла.

Полем летіла –землю кропила дрібними сльозами.
Гаєм летіла – гілля ламала білими руками.

Прилетіла в сад, я в ріднесенький, сіла на калині.
Та й стала кувать, ще й розказувать, як жить на чужині.

Сидить матінка край віконечка, рушник вишиває.
А найменший брат стоїть у дверях, ружжо заряжає.

– Дозволь же мені, моя матінко, цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає, гірко мені жити.

– Не дозволю я, мій синочку, цю зозулю вбити,
То ж не зозуля, то твоя сестра, їй гірко жити.

– Якщо зозуля та й сивесенька, лети в гай кувати,
Якщо сестра ще й ріднесенька, то прошу до хати.

/ Усі гори зеленіють, / 2
Де багаті жито сіють.

/ Одна тільки гора чорна, / 2
Де сіяла бідна вдова.

/ Де сіяла, волочила, / 2
Слізоньками примочила.

/ Чорна хмара наступає, / 2
Сестра з братом розмовляє:

/ – Ой братіку-соколоньку, / 2
Візьми мене на зімоньку.

/ – Сестро моя, перепілко, / 2
Скажи, в тебе діток скільки?

/ – В мене діток небагато: / 2
Раз – четверо, раз – п’ятеро.

/ Раз – четверо, раз – п’ятеро, / 2
Разом буде дев’ятеро.

/ Буду, брате, догоджати, / 2
Як будеш ти обідати.

/ Як будеш ти обідати, / 2
Повигоню діток з хати.

/ – Ідіть, діти, ідіть з хати, / 2
Буде дядько обідати.

/ А діточки труться-мнуться, / 2
Бо немає у шо вбуться.

/ Пішли діти у долину, / 2
Знайшли батькову могилу.

/ – Вставай, тату, вставай з ями, / 2
Гірко жити із дядьками.