Пісні

Шо й ув полі, в полі сухий дуб розвився,
/ Любив брат сестрицю, поки не женився. / 2

А як оженився, да й узяв вдовицю,
/ Да й став виганяти рідную сестрицю. / 2

‒ Чи я тобі, брате, їсти не варила,
/ Шо ти виганяєш, щоб я йшла служила? / 2

Ой чи я тобі, брате, сорочки не прала,
/ Шо ти виганяєш, щоб я йшла страдала? / 2

Шо й у полі, в полі сестра жито жала,
/ Їхав брат на коні ‒ сестра не познала. / 2

‒ Ой ти ,сестро, сестро, чого горда стала,
/ Шо я сказав "Здрастуй!", а ти промовчала. / 2

‒ Ой брате мій, брате, я й не горда стала,
/ За дрібними слізьми тебе не познала. / 2

‒ Ой ти сестро, сестро, чого стара стала?
/ Чи синив женила, дочок оддавала? / 2

‒ Синив не женила, дочок не давала,
/ Чуже жито жала, чужу скриню дбала. / 2

Із-за гаю зеленого
Вибігає сірий коник,
Нихто його не споймає,
А споймає пан Миколка,
Та й поїде за гіроньку
По дівоньку,
Да й привезе батьку слугу,
Матці ‒ другу,
Собі ‒ жену молоду.

Щедрий вечор! Добрий вечор!
Добрим людям на здоров'я!

Ішли воли із діброви, овечечки ‒ з поля, гей,
Ішли воли із діброви, овечечки ‒ з поля.

Овечечки з поля,
Ой заплакала ой дівчинонька, край козака стоя, гей,
Заплакала ой дівчинонька, край козака стоя.

Край козака стоя, ой.
‒ Куда їдеш-од'їжжаєш, сизокрилий орле, гей,
Куда їдеш-од'їжжаєш, сизокрилий орле?

Сизокрилий, орле, ой,
Ой хто мене, ой молодую, в цей вечор пригорне, гей,
Ой хто ж мене, ой молодую, в цей вечор пригорне?

‒ Пригортайся, ой дівчинонько, іншому-другому, гей,
Пригортайся, ой дівчинонько, іншому-другому.

Іншому другому, ой,
Та й не скажи ой щирой правди, як мені самому, гей,
Та й не скажи ой щирой правди, як мені самому.

Ай ну люлі, люлі, люлі,
Налетіли з поля гулі, а-а-а!
Да й посіли на воротях
У червоненьких чоботях, а-а-а!
Цитьте, гулі, не гудіте,
Спить дитятко, не збудіте, а-а-а-а!
Бо дитятко буде спати,
Господь буде наглядати,
Доленькою наділяти, а-а-а-а!
Ось прийшла добра година,
Спить маленькая дитина, а-а-а-а!
Спи дитятко до вечора,
Поки прийде мати з поля, а-а-а-а!
Да й принесе три квіточки
З зеленого барвіночку, а-а-а-а!
Одна квіточка ‒ сонлива,
Друга квіточка ‒ дремлива,
А третяя ‒ да й щаслива, а-а-а-а!

Антон, криве колесо,
Антон, куди котисся,
Антон, по муку, по муку,
Антон, по яку, по яку,
Антон, по пшеничную,
Антон, заграничную.
Антон пирогів напече,
Антон на базар понесе,
Антон по копійці продасть,
Антон мені гроші оддасть,
Антон на сподницю набере,
Антон і за себе забере. Ух!

Настя холостюшка була,
Роздборила-задьорила меня.
‒ Дозволь, душа, Настечка,
Дозволь лебединовая.
‒ Можна, да можна.

Можна, винокур молодой,
Да не дєлай худой слави надо мной,
Ходославиця-невольниця,
Кого люблю – того хочеться.
Настя, да Настя.

‒ Настя моя писаная,
Нащо ж мене висушила?,
Приложила сухоту к животу,
Заставила любить сироту,
Заставила по ночкам ходить,
Заставила сиротку любить.
Настя, да Настя.

Да й ішов козак да й дорогою да й до дівчини в гості,
Утопився, да й провалився жи на каменном мості.

Да й утопився, да й провалився, да ще й шапочка сплила,
Молодая да й дівчинонька бистру річку брела.

Да й брела річку, да й брела бистру, да й понад берегами,
Зустрілася да й з рибалками з чорними бровами.

‒ Ой рибалочки, да й молоденькі, да вольніть мою волю,
Закидайте да й тонкий невод по синьому морю.

Да й рибалочки, да й молоденькі, да й воленьку вольнили,
Закинула да тонкий невод ‒ милого зловили.

Да тягнуть невод, да тягнуть тонкий, да й вода з рота ллється,
Молодая да й дівчинонька, як береза гнеться.

Закувала зазуленька сидя на помості.
Закувала зазуленька сидя на помості.

Сидя на помості, ой,
Приїхало до дівчини три козаки в гості, гей,
Приїхало до дівчини три козаки в гості.

Куди не йде, ой, коня й веде, другий коня в'яже, гей,
Куди не йде, ой, коня й веде, другий коня в'яже.

Другий коня в'яже, ой,
Третій стоїть на порозі: "Добрий вечор", – каже, гей.
Третій стоїть на порозі: "Добрий вечор", – каже.

– Добрий вечір, – каже, ой,
– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Добрий вечір, стара мати, дай води напиться.

Дай води напиться, ой,
Кажуть люди, гарна дівка – дозволь подивиться, гей,
Кажуть люди, ой, гарна дівка – дозволь подивитися.

Калина-малина над яром стояла жи,
Над яром стояла жи, ой од сонця зов'ял(а).

Од сонця зов'яла, од роси упала жи,
Мати свої дочки, ой за год не познал(а).

Мати своєй за год не познала жи.
‒ Доня моя, доню жи, ой чого стара стал(а).

Доня моя, доню, чого стара стала жи,
Що я тебе, доню жи, ой за год не познал(а).

‒ Єсть у мене, мати, аж три журби в хаті.
Шо первая журба ‒ ой свекруха лиха(я).

Шо первая журба ‒ свекруха лихая,
Ой а другая журбая жи ‒ ой дитина малай(а).

А другая журба – дитина й малая жи,
А третяя журба жи ‒ ой милий не говор(ить).

А третяя журба ‒ милий не говорить,
До другої ходить, ой а з світом приход(ить).

До другої ходить, а з світом приходить,
Сам лягає спати жи, ой, на моїй кроват(і).

Сам лягає на моїй кроваті жи,
До стелі очима ‒ ой до мене плечим(а).

До стелі очима ‒ до мене плечима жи.
‒ Устань, устань, милий, ой я ж тебе роззуй(ю).

Устань, устань, милий, я ж тебе роззую жи,
Я ж тебе роззую, ой сім раз поцілуй(у).

/ Мостять, мостять мостовину, ой й аж до милого двора. / 2

/ Мостовина й увогнулась, й а мой милий утонув. / 2

/ Якби знала тую річку, ой то я б її жи прокляла. / 2

/ Вона й мого й миленького, ой в край дальокий занесла. / 2

/ ‒ Ой ви, хлопці-риболовці, ой закидайте жи невода. / 2

/ Ловліть мого й миленького, ой бо холодная вода. / 2

/ Шо й у мого миленького, ой кучерява голова. / 2

/ Сам кудрявий, кучерявий, ой ще й кучері в три ряда. / 2

/ На городі верба рясна, / 2
Там стояла дівка красна.

/ Вона красна, ще й вродлива, / 2
Її доля нещаслива.

/ Її доля нещаслива, / 2
Нема того, що любила.

/ Нема його да й не буде, / 2
Розраяли вражі люде.

/ Розраяли, розлучили, / 2
Щоб ми в парі не ходили.

/ А ми в парі ходить будем, / 2
Одно друге любить будем.

На столі свята вечеря, вся родина за столом,
Відчинає ангел двері з позолоченим крилом.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям не здоров'я!

Благу вість нам сповіщає про народження Христа,
В хаті свято наступає, гріє душу доброта.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям не здоров'я!

Пахне сіном і кутею, сяє зірка, сніг скрипить,
І щедрівка над землею білим ангелом летить.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям не здоров'я!

/ Не косарі жи то сіно косять ‒ косить гострая коса. / 2

/ Не робота жи хлопців сушить, а дівчачая жи краса. / 2

/ Випрягайте жи хлопці коней, а самі лягайте спать. / 2

/ А я пойду жи в сад зелений, в сад криниченьку жи копать. / 2

/ Копав, копав криниченьку у зеленому саду. / 2

/ Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду. / 2

Ой гук, мати, гук, там козаки йдуть,
Ой веселая тай доріженька, куди вони йдуть.

Ідуть вони, йдуть, аж бори й гудуть,
Ой пуд білою да й березою мед-горілку п'ють.

Посіли й вони під рясни й дуби,
Ой чекаючи д ай отамана на раду й собі.

Атаман іде, як голуб гуде,
Ой пуд білою да й березою він раду веде.

Атамани йдуть, аж бори й гудуть,
Ой попереду да вражі-кляті з України женуть.

Ой зашумєлі лози жи,
Сосни ще й берьози жи,
Ой ще й дубривонька.

Да ще й дубривонька, ой
Да забололєло тєло жи солдатськоє бєле,
Ой ще й голивонька.

Да ще й голивонька, ой,
Да нихто не заплаче жи по бєлому тєлу жи,
Ой не брат, не сестра.

Да не брат, не сестра, ой
Да хіба ж то й заплаче жи, горко заридає жи,
Ой товариш вєрной.

Да товариш вєрной, ой,
‒ Да, товариш, скоро я да я вже й умру.

Ой да я вже й умру,
Да зроби мені, брате, вірний товаришу жи,
Ой з клен-древа труну.

Да з клен-древа труну,
Да й поховай ти мене жи, ой мій товаришу, жи
Ой в вишневом саду.

Ой калина ж, ой малина ж, ой
Не сла..., не сладка, й не горка,
Калина, малина, ой,
Не сла..., не сладка, й не горка.

Ой чого й заплакала, ой жи,
Солда..., солдатськая жонка,
Чого заплакала, ой жи,
Солда..., солдатськая жонка.

Любила ж, ой кохала ж, ой,
В солдат..., в солдати оддала,
Любила й кохала, ой,
В солдат..., в солдати оддали.

В салдати жи, оддала ж, ой,
Під го..., під город Варшаву,
В салдати, ой оддала, ой,
Під го..., під город Варшаву.

Ой під город Варшаву жи,
Де б'ють..., де б'ють барабани, ой
Під город Варшаву, йой,
Де б'ють..., де б'ють барабани,

Де б'ють барабани, ж ой,
Громко..., громко вибивають,
Де б'ють барабани, ж ой,
Громко вибивають.

/ Ой котилося жи аж два вози жи ‒ да в долині стали. / 2

/ Ой як ми з тобою жи любилися жи ‒ тепер перестали. / 2

/ Ой як ми з тобою любилися жи – сухі дуби розвились. / 2

/ Ой як ми з тобою жи перестали жи – однолітки да повсихали. / 2

/ Ой як затоплю жи я й нову хату жи сирими дровами. / 2

/ Ой тяжко-важко да жить на світі помиж ворогами. / 2

/ Ой а я жи тії жи воріженьки та й перегорую. / 2

/ Ой а сам ой пойду да й до дівчини жи, да й переночую. / 2

/ Ой на ставу жи, на ставочку жи / 2
Пливуть качки да в три рядочк(и).

/ Ой вони пливуть, поринають, / 2
Кажде собі да пару май(уть).

/ Я живу жи в Божий карі, / 2
Не дав мені да Господь пар(и).

/ Тилько дав Вин гиркую долю, / 2
Да та пошла да за водой(у).

/ Пливи, доле, да водою жи, / 2
А я слідом за тобою.

/ Як допливем до лужечка, жи / 2
Да посядим оддишем(и).

/ Дай посядо, оддишемо жи, / 2
Батьку листа напишем.

/ Нехай батько не турбує, / 2
Мені винка да не купуй(е).

/ Я свий винок прогуляла жи, /2
В чистом полі, да на роздолл(і).

Ой ти, дівко, незамужня,
/ Не влюбляйся в дворянина, бо не можна. / 2

Бо дворянин пизно ходить,
/ Не одную чорнявую з ума зводить. / 2

Зов'єв з ума, да ще й з розума,
/ Оставайся, дівчинонько, ой тепер сама. / 2

Не сама я, да зостаюся жи
/ Єсть у лузі кущ калини, ой прихилюся. / 2

Ой у лузі на дубочку
/ Ой колихала жи Марусина сина й дочку. / 2

Колихала, да ще й плакала:
/ ‒ Ой чом же я отца й неньки не слухала? / 2

Отца-неньки, да свого роду жи.
/ Тепер мені, молоденькій, ой з мосту ‒ в воду. / 2

Ой у світі над землею зоря засіяла,
Плила, плила над морями, над Вертепом стала.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям на здоров'я!

Діва Сина породила, в ясла положила,
Сухим сіном устелила, пеленами вкрила.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям на здоров'я!

А ми тоже порадіймо, Богу помолімся,
Рожденному безсмертному низенько вклонімся.
Щедрий вечор, добрий вечор!
Добрим людям на здоров'я!

Ой чи воля, да ой да чи неволя,
/ Ой да й довела любов до горя. / 2

Ой да й в голов'є моєй кружиться,
/ Ой да й на плєчах орьол садітся. / 2

‒ Ой ти, орле, ой да сизокрилий,
/ Ой да скажи правдоньку, де мой милой? / 2

‒ Ой а мой милой, ой да й на роботє,
/ Ой да й на літєйнаму заводє. / 2

‒ Ой шо він робить, да виробляє,
/ Ой да мідни трубоньки виливає. / 2

Ой пошла пара, ой да пошла пара по заводу,
/ Ой да пошла славонька по народу. / 2

Ой пошла славонька по народу,
/ Ой да на ту дівчину, що й без роду. / 2

/ Раз козак у поход собирався,
Вороного коня жи он сідлав. / 2

/ Коло його стояла дівчина,
Він дівчину свою да вговоряв: / 2

/ ‒ Ти не плач, не журися, дівчинонько,
Я з кривавого бою вернусь. / 2

/ Як не прийме сирая й земелька,
Я й навіки твоїм останусь. / 2

/ Раз дівчина в постелі лежала,
Сумна звістка із бою прийшла, / 2

/ Шо козаченько в бою загинув,
Оставайся, дівчино, сама. / 2

Святая Варвара й по світу ходила, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

Святая Варвара й по лісу ходила, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

По лісу ходила, вогник запалила, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

Збудувала церкву з трома куполами, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

Шоб світило сонце у святе віконце, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

Святая Варвара й по полю ходила, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

По полю ходила, сіяла пшеницю, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

З тієї пшениці смачні паляниці, радуйся!
Радуйся, небо, земля, веселися, Христос народився!

Тече річечка невеличечка ‒ скочу-перескочу.
/ ‒ Оддай же мене, моя матінко, за кого я схочу. / 2

Як оддавала, приказувала: "В гостях не бувати.
/ А якщо прийдеш, моя донечко, дак вижену з хати." / 2

Терпіла годок, терпіла другий, третій не стерпіла,
/ Перетворилась сизой зазулей – до роду летіла. / 2

Полем летіла ‒ землю кропила дрибними сльозами,
/ Гаєм летіла ‒ гіллє ламала білими руками. / 2

/ Упав сніжок, ой на новий обніжок,
Да й став..., да й став розставати. / 2

/ Питається синок матусеньки жи:
‒ Яку..., яку сумку брати? / 2

/ Ой чи тую шиту жи, чи гвоздєчком збиту жи,
Чи ту..., чи тую й новую? / 2

/ Випроважала жи мати свого сина жи,
В доро..., в дорогу тяжкую. / 2

/ Випроважавши, ще й шапочку знявши жи,
Низько..., низько поклонився. / 2

/ ‒ Прощавайте, вірне товариство жи,
Мо, я..., мо, я з ким бранився. / 2

/ ‒ Ой хоть бранився жи, ой хоть не бранився жи,
Щаслива..., щаслива дорога. / 2

/ Зостається в селі Козацькому жи
Дівка..., дівка чорноброва. / 2

‒ Чоловік, Герасим, а я твоя кудла,
/ Через твої конопельки я трошечки схудла. / 2

‒ Чоловік, Герасим, ой дай мені раду,
/ Через твої конопельки навіки пропаду. / 2

Чоловік, Герасим ой дав мені рад ‒
/ Розорвана сорочина спереду і ззаду. / 2

‒ За що б'єш, за що б'єш, за якиї вчинки?
/ Чи я тобі не напряла за год три починки? / 2

Один пряла до Роздва, другий ‒ до Миколи,
/ Третій лежить, розпочатий, до Святой Покрови. / 2

Да й напряла полотна од порога до вікна,
/ Да й послала на воді, нехай білять лебеді. / 2

Да й послала на воді, нехай білять лебеді,
/ Краща в мене сорочина, чим у тої попаді. / 2

Як пойду я на лужок полотно стірати,
/ Сама сяду на кладочку, буду розміряти. /2

На все є, на все, на підтичку не стає,
/ Як пойду я до куми, нехай кума оддає. / 2

‒ Ти, кумушка-голубушка, позич мені полотна,
/ Позич мені полотна, бо й на підтичку нема. / 2

Кума до куми ходила позичать мотовила,
/ На базар не ходила, маловила не купила. / 2

Гоп, кума, не журись,
/ Шо напряла, шо наткала, у те саме уберись. / 2

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала вона щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Щипала я, рвала я, я розу з вершка,
/ Кидала-бросала попід ворота. / 2

‒ Не смійся, козаче, шо я й сирота,
/ Прийшов би ти сватать, а я б не пошла. / 2

‒ Не бійся, дівчино, я сватать не прийду,
/ Поїду в Росію, там кращу знайду. / 2

Проїхав країну і всі города,
/ Не знайшов я кращу, як ти, сирота. / 2

Вернувся обратно під її й ворота:
/ ‒ Ой вийди, дівчино, розлука моя. / 2

Ой вийшла дівчина засмученая.
‒ Невже ти, дівчино, зарученая? / 2

‒ Чого ж ти, дівчино, не ждала й мене?
/ ‒ - Чого ж ти, козаче, сміявся з мене? / 2

Іди ти, козаче, з-під мого двора,
/ Щоб не чула й не бачила свекруха моя. / 2