/ Тіха, тіха на морі пагода, / 2

/ А й на завтре ще й будє й тішиша. / 2

/ Десь поїхав милий на Вкраїну, / 2

/ А я собі прижила дитину. / 2

/ Приїзжає милий з України / 2

/ Да й питає: «Чия це дитина?» / 2

/ – Була в мене циганочка вранци / 2

/ Та й забула дитину на лавци. / 2

/ – Брешеш, міла, брешеш, чарнабрива, / 2

/ Циганская дитина чорненька, / 2

/ А у тебе на руках біленька. / 2

І вчора не був, сьогодні нема,
/ – Де ж ти, серденя, забув на меня? / 2

– А я ж не забув та й все ж думаю,
/ На два годіка в армію пайду. / 2

З армії прийду, жениться буду,
/ Візьму жіначку-україначку. / 2

Візьму жіначку-україначку,
/ Змалюю єї на папірачку. / 2

Змалюю єї на парпірачку,
/ Прибˊю на стєнє, дє спаті мєнє. / 2

Прибˊю на стєнє, дє спаті мєнє,
/ Ляжу на кравать, буду прамавлять. / 2

Як я ж тєбє брав, як роза цвіла,
/ Тєпєр ти стала , як вˊяла трава. / 2

Віправляла мати сина да й на, да й на касавіцу,
Зачесала руси й кудрі да й на, да й на патиліц[у].

– Я ж думала, мой синочек, що ти, що ти траву косіш,
А ж ти бросів косу в росу, сам сів, сам сів да й галос[іш].

– Чому ж мене, рідна мати, досі да й нє аженіла?
– Женісь, синку, женісь, синку, та бери, бери жінку люб[у].

Женись, синку, женись, синку, да бери, бери жінку любку,
Жалуй єї, да мілуй єї, як го..., як голуб галубк[у].

Ох і груша ж мая кучеравая,
Ой кагда ж ти сашла, кагда вирасла?

– Я ж весною сашла, лєтам вирасла,
На зарє расцвєла, дньом асипалася.

На зарє зацвєла, дньом асипалася,
На високій тєрєм пахилілася.

На тєрєм, на тєрєм, ще й на уліцу,
На Дуняшин двор, на акошечка.

На Дуняшин же двор, на акошечка,
Там сєдєла Дуня позна вєчєрам одна.

Там сєдєла Дуня позна вєчерам одна,
Зажигала свечу з воску ярого.

Зажигала свечу з воску ярого,
Дажидала дружка разудалого.

/ – Пареньочек, калисачка треба да. / 2
/ – Ой лі, берестова і лазова?
Вже й калисачка гатова, дівчина мая. / 2

/ – Пареньочек, пельоначки треба да. / 2
/ – Ой лі, єсть у тебе два фартушки?
Один парвеш на пелюшки, дівчина мая. / 2

/ – Пареньочек, спавівачи треба да. / 2
/ – Ой лі, єсть у тебе заплєтачи?
Будуть тобі спавівачи, дівчина мая. / 2

/ – Пареньочек, кум, кумиця треба да. / 2
/ – Ой лі, єсть у тебе брат, сестриця?
Буде тобі кум, кумиця, дівчина нємая. / 2

/ – Пареньочек, пазиваться буду да. / 2
/ – Ой лі, бодай же ти нє даждала,
Шоб ти мєне пазивала, дівчина нємая. / 2

/ – Пареньочек, ой гріх табє буде. / 2
/ – Ой лі, я греха нє баюся,
З ким люблюся – разтраюся, дівчина нємая. / 2

/ – Пареньочек, пазиваться ж буду да. / 2
/ Ой лі, нєма цара, нєма права,
Ти гуляла з ким папало, дівчина нємая. / 2

/ Шо з-пад гор-гари єдуть мазури, / 2
/ Єдуть, єдуть мазурочки,
Вєзуть, вєзуть два вєночкі, /2
Вєнкі залати, вєнкі залати.

/ Заєхав мазур да й да Маши в двор, / 2
Стук, бразг в акошечка:
– Війді, сєрца, на крилєчка.
Стук, бразг ва другоє:
– Війді, сєрца дарагоє,
Дай каню вади, дай каню вади.

– Я нє хочу встать, каню вади дать,
Нє магу я встать, каню вади дать,
/ Мнє мамаша приказала,
Шоб я з вамі нє стаяла, / 2
Мамаши баюсь, мамаши баюсь.

/ – Мамаши нє бойсь, садісь на мой воз / 2
/ Да й паєдем у той край,
Дє хороший абичай. / 2
Абвєнчаємся, абвєнчаємся.

/ Сєлом єхалі, люді питалі: / 2
/ – Ой шо за дєвчина,
Красавіца чорнабрива, / 2
З панамі єдє, з панамі єдє?

/ – Ой то ж нє пани, а то мазури, / 2
/ Сєм пар – у кареті,
А васьмая – на привєтє, / 2
То ж його жена, то ж його жена.