Пісні

А й у лєсє да й на й орєсі салавєй защєбєтав,
А в другому зєлєному парєнь дєвку вгаваряв.

– Ти, дєвіца, красавіца, нє забудь мнє маладца,
А я тєбє нє забуду пака скроются глаза.

Как пайду я в той садочєк, гдє мой мілєнькай гуляв,
Как сарву я тот цвєточєк, што мой мілай палівав.

Как пайду я з тим цвєточкам і к мілому пад акно,
Стукну, грюкну ув аконца: «Виходь, мілай, на савєт».

Штось мой мілай нє виходіть, мнє савєта нє дайоть,
Нє савєту, нє прівєту, ласкавога слова нєт.

Двєнадцеть часов ночі, іду сама дамой,
/ А што буду казати я мамєнькє радной. / 2

Ой схожу на крилєчка, стучу мами в акно,
/ А мама атвєчаєть: «Нє сплю, доню, давно». / 2

– А доню, мая доню, а гдє же ти била,
/ Глаза тваї заплакани, разпущєна каса. / 2

– Ох, мама, мая мама, тєпєрь я нє твая,
/ Симай благаславєніє, благаславі мєня. / 2

Ох, мама, мая мама, тєпєрь я нє пайду,
/ Я с мілєнькім прастілася в зєльонаму саду. / 2

Дарів мілай калєчка і шовковий платок,
/ А сам сказав: «Я єду на Дальокій Васток». / 2

Машина ат'єзжає, кальоса стукатять,
/ Мой мілєнькай уєхав і больше нє відать. / 2

Как било мнє же лєт двєнадцать,
То я й нє знала й нєчєго.

То я й нє знала нєчєго,
Й как настала восємнадцать,
То й палюбіла же однаго.

То й палюбіла й однаго,
Палюбіла же я такого,
Што й сама сєбє проклєла.

Что й сама сєбє проклєла.
Разпраклята же любов наша,
Да чєго ти ж дазвєла.

Да чєго ж ти дазвєла.
Дазвєла ти ж, любов наша,
Да пазору, й да стида.

Да пазору, да стида.
Мілой в'їхав, мєня бросів,
Ще й малютку на руках.

Ще й малютку на руках.
Ту малютку звать Анютка,
Точна влибочка єго.

Точна влибачка єго,
Как вазьму я же ту й малютку
Да сєстріци да радной.

Да сєстріци да радной.
– Ти, сєстріца, же мая радная,
Воспітай маго ж дітя.

Воспітай маго дітя.
Я пайду да й утаплюся
І протів мілага двара.

Как паєхал козаченька в Польшу на войну,
/ Да й аставів Марусєньку нєздаровую. / 2

Ляжу спати на краваті, сніться мєнє сон,
Што з правого рукавіка вилєтав сакол.

Ти циганка, малдаванка, разгадай мнє сон,
Што з правого рукавонька вилєтав сакол.

То нє сокал, то нє яснай, то правда твая,
Твоя женка, Марусєнька, сина раділа.

У двєнадцеть часов ночі сина раділа,
/ А в чєтирі чєса ночі жизнь пакончіла. / 2

– Ти палковнік, батька роднай, атпусті дамой,
/ Штось я маю разкаті жені маладой. / 2

– Отпущу, тєбя, й казаче, да й нє самаго,
/ Дам я тєбє, козаченька, каня сєраго. / 2

– Буду гнаті, буду біті і дньом, і в начі,
/ Штоб застати Марусєньку при яркой свєчє. / 2

Уїжджаю я в дєрєвню, агні нє гарять,
/ А в маєї Марусєнькі свєчєчкі гарять. / 2

Ухажу я у кімнату, родичі стаять,
/ А в маєї Марусєнькі оченята сплять. / 2

– Вставай, вставай, Марусинка, годі тобі спать,
/ Бєри сина на рученьки, пара годувать. / 2

Как виносілі із хати, народ здрогнулся,
/ Молоденький козаченька ума тронувся. / 2

– Розтупітєсь, добрі люді, дайтє мєні взгляд,
/ Хоч нєживу Марусінку раз пацелавать. / 2

Нє тучкі, нє хмаркі, ой дождік ідьоть,
Казак да дівчини ще й з вєчєра йдьоть.

Ще й з вєчєра йдьоть:
– Ох, ой добрий вєчєр, – каже, ще й рученьку дайоть.

Ще й ручку й дайоть:
– Ех, ой, Марусіна, сєрце, спарадуй мєня.

Спарадуй мєня же,
Ех і, ой чи мнє женіться, чи бросіть тєбя?

Чи бросіть тєбя же,
Ех і, ой лучче б нє женився, на службу ой пашов.

На службу й пашов,
Ех, ой, а тут аженівся, другую нашов.

Другую й нашов,
Ех, ой на другую вєсну калина цвіла.

Каліна цвіла же,
Ех, ой асталась Маруся удвох, нє сама.

Удвох, нє сама же,
Ех, ой, асталася в Марусі дітіна ой мала.

Дітіна мала же,
Ех, ой, купі мнє гітару дітя забавлять.

Дітя й забавлять,
Ех, ой, то нє гітара, ой то наша ой любов.

То й наша любов,
Ох, ой, разбілася сєрца, валнуєтся кров.

Бо сєрца нє камєнь, а кров нє вада,
Ех, ой асталася дівчина, удвох, нє сама.

Ой да скрилась сонца, сонца за ваконце,
Ше й, ой да ше й за тьомнай, ой да й ше й за тьомнай, за, ой да за лєсок.

Ой да прібудь, мілай, мілай, чєрнабривай,
Хоть, ой да хоть на 'дін час, ой да хоть на 'дін час, на, ой да на часок.

Ой да ляжем спаті з табой на краваті,
Ра…, ой да разкажу я, ой да разкажу я, ой, тє..., ой да тєбє сон.

Ой да сон пра тєбє, ой да сон пра мєнє,
Сон, ой да сон пра нашу, ой да й сон пра нашу, про, ой да пра любов.

Ой да ти калінушка, размалінушка,
Ой да ти нє стой, нє стой на гарє крутой.

На гарє крутой,
Ой да нє спускай лістя в сіня морічка.

В сіня морічка,
Ой да што па том морю корабєль пливьоть.

Карабєль пливьоть,
Ой да карабєль пливьоть, аж волна ривьоть.

Аж волна ривьоть,
Ой да што на том караблє три палка же салдат.

Три палка салдат,
Ой да три палка да й салдат, маладих рєбят.

Маладих рєбят,
Ой да й ахвіцер-майор Богу же моліться.

Богу моліться,
Ой да рядавой салдат дамой просітся.

Дамой просітся:
– Ой да й ахвіцер-майор, адпусті дамой.

Адпусті дамой,
Ой да й адпусті дамой к атцу й к мамєнькє радной.

Ой маслєніца, крівашейка,
Ой крівашейка, крівашейка, крівашейка.

Зустрічалі ми тєбє харашенька,
Ой харашенька, харашенька, харашенька.

Праважать будєм ішчьо лучше,
Ой ішчьо лучше, ішчьо лучше, ішчьо лучше.

Ой маслєна мать, пусті пагулять,
Ой пагуляться, пакататься адін вєчєрок.

Ой маслєніца, палєзуха,
Ой палєзуха, палєзуха, палєзуха.

Палєзула сир да масла,
Ой сир да масла, сир да масла, сир да масла.

Ой маслєніца на лубочку,
Ой на лубочку, на лубочку, на лубочку.

Нє напрялі баби, дєвкі,
Ой па клубочку, па клубочку, па клубочку.

Ой маслєніца, я к тєбє йду,
Ой патєряла алу лєнту, тєпєрь нє найду.

А хлопци йдуть да й рягочуть,
Ой да й рягочуть, да й рягочуть, да й рягочуть.

За сабою алую лєнту,
Ой да й валочуть, да й валочуть, да й валочуть.

Ой маслєніца, катяріса,
Ой катяріса, катяріса, катяріса.

За пень, за калоду зачяпіся,
Ой зачяпіся, зачяпіся, зачяпіся.

Ой маслєніца, ти в Бога й адна,
Ох, я би й тєбє сєм нядєляк, а посту й адна.

Ой паля, й паля, да й паляни,
Ой лялі, лялі, да й паляни,
Ой лялюшоньки да й паляни.

Єхалі же баяри же да й палкамі,
Ой лялі, лялі, да й палкамі,
Ой да лялюшоньки да й палкамі.

Да вязлі же каравай пісанай.
Ой лялі, лялі, пісанай,
Ой да лялюшонькі пісанай.

На том на караваї да разлука.
Ой лялі, лялі, да разлука,
Ой да лялюшонькі, разлука.

Да разлучілі же мєня да с матушкаю.
Ой лялі, лялі, да с матушкою.
Ой да лялюшонькі, да с роднаю.

Да разлучілі же мєня да з батюшкам,
Ой лялі, лялі, да з батюшкам,
Ой да лялюшонькі, з роднєнькам.

Да приручілі же мєня к Іванушкє.
Ой лялі, лялі, к Іванушкє,
Ой да лялюшонькі, к Іванушкє.

Ах, а в Іванушкі да сєні новиє,
Ой лялі, лялі, новиє,
Ой да лялюшонькі, да новиє.

Да пєрєгародачкі лазовиє,
Ой лялі, лялі, лазовиє,
Ой лялюшонькі, лазовиє.

Ой ти дівка нєзамужня,
/ Нє влюбляйся в дваряніна, бо нє можна. / 2

Дварянін тут чиста ходіть,
/ Нє адну он чернявую с ума сводіть. / 2

Ізвьов с ума да ще й с розума,
/ Аставайся же, дєвчьоначка, да теперь й сама. / 2

– Нє сама я астаюся,
/ Єсть у лузі да куст каліни, да пріхілюся. / 2

Там у лєсі на дубочку,
/ Калихала да дівчьоначка да сина й дочку. / 2

Калихала ще й думала,
/ Ад чего я же батька й матері нє слухала. / 2

Нє слухала сваго роду,
/ А теперя же, дєвчьоначкі, да хоть у воду. / 2

Там на горі, ой, калина стаяла,
На калині зазуля кувала.

На каліні зазуля кувала,
Нашим хлопцам пєрємєну дала.

Нашим хлопцам пєрємєну дала,
А й адному пєрємєни нєту.

А й адному пєрємєни нєту,
Пайду з горя, з горя да дівчини.

Пайду з горя, з горя да дівчини,
А дівчина казака любіла.

А дівчина, ой, казака любіла,
Сама встала, єго нє збуділа.

Сама встала, ой, єго нє збуділа,
Адіяльцам личенька накрила.

Адіяльцам личенька закрила,
Что б нє грєла на казака сонца

Что б нє грєла, ліцо нє згарєла,
А в казака сєрца нє балєла.

А в казака, ой, сєрца нє балєла,
Ой ти ж, коваль, коваль, кавалєнка.

- Ой ти ж, коваль, коваль, кавалєнка,
Что ж ти нє куйош на зарє ранєнька?

Что ж ти нє куйош на зарє ранєнька,
Чи у тєбє желєза нємає?

Чи й у тєбє желєза нємає,
Чи у тєбє сталі нє хватає?

Чи й у тєбє сталі нє хватає?
- Єсть у мєня желєза даволє.

Єсть у мєня желєза даволє,
Єсть у мєня дєвка да любові.

Єсть у мєня, ой, дєвка да любові,
Ана й мєня так вєрна любіла.

Ана й мєня так сільна любіла.
Із вєчєра пастєль пастєліла.

Із вєчєра пастєль пастєліла,
А з палночі дітя параділа.

А з палночі, ой, дітя параділа,
А да сонца в криніцу снасіла.

Што за мєсяц, што за ясний,
Што за жолтая луна,
/ Што за мілай, чєрнабривай,
Вєчєр прийдє – два нєма. / 2

А на трєтій он приходіть:
– Здраствуй, мілая мая,
/ Здраствуй, здраствуй, дарагая,
Шукай сєбє казака. / 2

Шукай сєбє казака,
/ А я в етую нєдєлю
Йду з другою да вєнца. / 2

– Жанісь, жанісь, мой мільонак,
Я нє паганюся,
/ Ой как будєш вінчатися,
Прийду падивлюся я. / 2

Вот заходіть дєвка в церкавь,
Ана стала й у стєни,
/ Аблілі казака сльози,
Ішчьо больше, чєм її. / 2

Вот заходіть к нім священнік
Да й питаєть казака:
/ – Із какою дівчиною
Пріступаєш да вєнца? / 2

Чи із тою з дівчиною,
Што за рученьку діржав,
/ Чи із тою дівчиною,
Што трі года прагуляв? / 2

– Нє вінчай мєня із тою,
Што за ручку я діржав,
/ А вінчай мєня із тою,
Што трі года прагуляв. / 2

Разступітєсь, добрі люді,
А ти, Галя, йді сюда,
/ Вот тіпєрь я прізнаюся,
Што навєк будєш мая. / 2