А Оленка та й на одіході,
А Оленка та й на одіході
Посадила оріх у город[і].

– Рости, рости, ти, орішечку,
Рости, рости, ти, орішечку
Батечкові (батенькові) на утішечк[у] (утішеньк[у]).

Рости, рости, та й розпол(и)нися,
Рости, рости, та й розпол(и)нися,
Не плач, ненько, не журис[я].

Кохай, тато, другую й такую,
Кохай, тато, другую й такую,
Як викохав мене, молоду[ю].

– Нащо мені другую кохати,
Нащо мені другую й кохати,
Як не вміє хату(хати) замітат[и].

В мене батько, як цвіт, засмутив білий світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

У велику сім’ю, в чужу дальню сторону,
А великая сім’я вся вечерять сіда,
А великая сім’я вся вечерять сіда.

Тут має бути ще один куплет:
(А великая сім’я вся вечерять сіда,
А мене, молоду, посилають по воду).

По водиченьку йшла й дрібні сльози лила,
Шитим білим рукавом утиралася,
Шитим білим рукавом утиралася.

Од криниченьки йшла й поспішалася,
До напільнього вікна й прислухалася,
До напільнього вікна й прислухалася.

Чи не б’ється сім’я, не ругається?
А сім’я уся мовчить, тілько свекір говорить,
А сім’я уся мовчить, тілько свекір говорить.

Тілько свекір говорить: «Де невістка молода?».
А свекруха отвіча: «По водиченьку й пішла».
А свекруха отвіча: «По водиченьку й пішла.

По водиченьку пішла й забарилися,
На чужих мужиків задивилася,
На чужих мужиків задивилася».

– Ой ти, син, сукин син, чом горілку не п’єш?
Чом горілку не п’єш, чого жінку й не б’єш?
Чом горілку не п’єш, чого жінку й не б’єш?

– А за що її бить? Вона вміє все робить,
Вона вміє все робить, ще й до мене говорить,
Вона вміє все робить, ще й до мене говорить.

І до неньки, й до отця, ще й до мене, молодця.
І до неньки, й до отця, ще й до мене, молодця.
І до неньки, й до отця, ще й до мене, молодця.

Вилітала галка, та й вилітала галка
З гли..., ої з глибокої балк[и].

Вилітала друга, та й вилітала друга
З зе..., ої з зеленого й луг[а].

Та й сіла на сосну, та й сіла на, й на сосну,
Й на, ої на гілку розкош[ну].

– Не хилися, гілко, та й не хилися, гілко,
Бо, ої бо так мені гірк[о].

(Цей куплет заспівано на самому кінці:)

– Не хились на море, та й не хились на море,
Й бо, ої бо так мені гор[е].

Горе сиротині, та й горе сиротині
На, ої на чужій країн[і].

Ніхто не пригорне, та й ніхто не пригорне,
Ні, ої ні батько, ні мат[и].

Тільки той пригорне, та тілько той пригорне,
Що, ої що думає брат[и].

Зацвів терен ще лоза, та зацвів терен ще й лоза,
Та й голубі в парня глаза.

На свєт бєлий не глядять, та на свєт бєлий не глядять,
Та й про любовь все говорять.

Про любовь та й про єго, та про любовь та й про єго,
Та й про Ванюшу й моєго.

А Ванюша варвар бил, та що Ванюша й варвар бил,
Та й Катюшечку (Катюшу та й) полюбил.

Катюшечка-душечка, та що Катюшечка-душечка
Та й на крилечку стояла.

На крилечку й стояла, та на крилечку стояла,
Та й соловейка держала.

‒ Соловей мой малєнькой, та соловей мой малєнькой,
Та й кучерявий, рябєнькой.

Прощебечи ж ти мені, та прощебечи ж ти мені,
Та й що я в чужій стороні.

Нема неньки, ні отця, та нема неньки, ні отця,
Та й ні Ванюші, та й молодця.

Зачєм мама рано встала, зачєм розу сорвала?
Красоту мою згубила, рано заміж отдала?

Рано заміж отдала.
Ой ти, папа, ти (ж) мій папа, ти же єсть родной отєц,
Ти ісправив (не справив) біле плаття й посилаєш під вінець.

Посилаєш під вінець.
Під вінцем же я стояла й не могла свічу держать,
Я священику сказала: «Перестань же нас вінчать».

– Перестань же нас вінчать.
А священик обернувся, громким голосом сказав:
– Раз невєста (нівєста) не согласна, не могу я їх вінчать.
Раз невєста (нівєста) не согласна, не могу я вас вінчать.

Зоре моя вечірняя,
Зі..., ой зійди над горою,
Зі..., ой зійди над горою.

Поговорим тихесенько
В не..., ой в неволі з тобою,
В не..., ой в неволі з тобою.

Розкажи, як за горами
Со..., ой сонечко сідає,
Со..., ой сонечко сідає.

Як у Дніпра веселочка
Во..., ой воду позичає,
Во..., ой воду позичає.

Як висока сокорина,
Ві..., ой віти розпустила,
Ві..., ой віти розпустила.

А над самою водою,
Ве..., ой верба похилилась,
Ве..., ой верба похилилась.

Аж по воді розіслала
Зе..., ой зеленії віти,
Зе..., ой зеленії віти.

А на вітах гойдаються,
Не..., ой нехрещені діти,
Не..., ой нехрещені діти.

/ Над озиром чаєчка вйотса,
Єй нєгдє, бєдняжечкє, сєсть. / 2

/ Лєті ж ти в Сибіру, край дальокий,
Нєсі ж пєчальную вєсть. / 2

/ Ой там за лєсом, за лєсочком
Наш полк окружон бил врагом. / 2

/ Патронов у їх нє хватало,
Снарядов совсєм нє било. / 2

/ Ой там под кустом, под кусточком
Боєць молодой помірав. / 2

/ Склонившист на грудь галавою,
Тіхонько родних споминав. / 2

/ – Прощай ти, папаша й мамаша,
І ти, дорогая жена. / 2

/ До вас я вже больше нє вернуся,
Воспитуй же дєток сама. / 2

Одна хмарка іде, друга й насуває.
Пита дочка матір: «Чом щастя немає?».
Пита дочка матір: «Чом щастя немає?».

– Чи ти ж мене, мамо, в зільї не купала?
Чом ти ж мені, мамо, та й щастя не дала?
Чом ти ж мені, мамо, та й щастя не дала?

– У зільї купала, любистком вмивала,
А щастя не дала, бо й сама не мала.
А щастя не дала, бо й сама не мала.

– Чи ти ж мене, мамо, в церкву не носила?
Чом ти ж мені в Бога (мамо) щастя не просила?
Чом ти ж мені в Бога (мамо) щастя не просила?

– У церкву носила і Бога просила,
Тілько лиха доля по слідам ходила.
Тілько лиха доля по слідам ходила.

Не плач, моя доню, не плач же, рідненька,
Щастя твоє прийде, ти ще й молоденька.
Щастя твоє прийде, ти ще й молоденька.

Ой упав сніжок та й на бережок,
/ Та й узяв..., узявся водою. / 2

Ой гуляв козак та з дівчиною,
/ А тепер, тепер – з удовою. / 2

Ой походжено, та й поброджено
/ Та й коло, коло броду кіньми. / 2

Ой то не кіньми, та й то не кіньми,
/ То жура..., журавочка з дітьми. / 2

Ой журав грає, та й журав грає,
/ А жура..., журавочка скаче. / 2

Ой дурна дівка, та й нерозумна,
/ Що за ко..., за козаком плаче. / 2

Ой не плач, дівко, та й не плач, красна,
/ Бо яка, яка ти прекрасна. / 2

Ої на горі а зеле..., зеленеє жито,
Під горою – овес.

Під горой – овес.
– Ой не по правді, а молодий козаче,
З дівкою живеш.

З дівкою й живеш.
Ой як настане а вечір, вечір, темна нічка,
До другої ідеш.

До другої йдеш.
Ой й а до мене, а моло..., й молодий козаче,
Голос подаєш.

Голос подаєш.
– Ой посади ж ти, а моло..., й молода дівчино,
Край воріт вербу.

Край воріт вербу.
А куда йтиму, ой або, або їхатиму,
До тебе зайду.

До тебе зайду.
Ой я до тії а верби, верби зеленої
Коня прив’яжу.

Коня й прив’яжу.
– Я вже й садила, ой уже, уже й поливала –
Не приймається.

Не приймається.
Ой уже моє а вірне, вірне й дівування
Не вертається.

Прибирайся, свекрушенько, прибирайся,
Молодої невісточки сподівайся,
Щоб була рибочка жариная,
Щоб була горілочка заправленая,
Щоб були огірочки солоненькі,
Щоб були дружечки веселеньк[і].

Рожество Твоє, Христє Боже наш,
Воссія мирові свєт разума,
В нєбо звєзда служащєю,
Звєздою учахомся,
Тєбє кланяємся, Сонцу правди,
І Тєбя відім с висоти Востока,
Господі, слава Тєбє.



Дєва, Дєва днєсь прісущєствєннаго раждаєт, раждаєт.
І зємля вертеп нєпрєступному пріносіт, пріносіт.
Ангєли, ангєли с пастирьмі славословлять, славословлять, славословлять.
Волсві же, волсві же со звєздою путєшествують, путєшествують, путєшествують.
А наш Бог, наш Бог роді..., роділся, отроча младом прідвєчний Бог, прідвєчний Бог, прідвєчний Бог.

Хрістос раждається, славітє,
Хрістос с нєбєс, хрящітє,
Хрістос на зємлі, возносітєся,
Пойтє Господу вся зємля,
І вєсєльєм воспойтє, людія,
Яко прославілся.

– Чого, соловейко, ой смутьон, смутьон, невісьол,
Ой повєсіл головку, зьо..., зьорна не клюйош?

– Клював би я зьорна, ой так во..., так волюшки нєт,
Ой співав би я пєсню – так, так голосу нєт.

Золотая клєтка ой ссуши..., ссушила мєня,
Ой молода дівчьонка по..., по саду гуля.

Гуляла, гуляла, ой сдєла..., сдєлалась больна,
А скричала, ай гукала: «По..., подай доктора (дохтаря, доктаря)!»

Прієхал к нєй доктор, ой парінь, парінь маладой,
Ой питає дівчонку: «Чим дівка больна?»

– Болят ручки, ножки, ой болить, болить голова.
– Ой годі тобі, дєвка, до..., доктора (дохтаря, доктаря) дурить.

– Годі тобі, дєвка, ой докта..., доктара дурить,
Ой пора тобі, дєвка, ри..., рибйонка родить.

Щось чорніє та й над водою,
Та щось біле блукає.

То, навєрно, тай русалочка (русалонька)
Та й матері шукає.

Не русалочка блукає,
А то дівчина ходи[ть] (ходе).

І сама вона не знає,
Та що причина роби[ть] (робе).

Мать ворожка та й поробила,
Та щоб менше скучала.

Щоб не спала та й до півночі,
А (та й) ждала, виглядала.

Молодого та й козаченька,
Та що той рік спокинув.

Обіщався та й вернутися,
Та й, мабуть, десь загинув.

Біле тіло та й вовки з’їли
Та й на чужому полі.

Орел витяг та й карі очі –
Та й така його доля.

Як приїхав мій миленький з поля,
Та й прив’язав коня та й до забора.

Сам заплакав, край коника стоя:
– Та й нещаслива нам, коню, дорога.

Після зміни заспівувачки, від початку.

Як приїхав мій миленький з поля,
Та й прив’язав коня та й до забора.

Та й прив’язав коня до забора,
Тай сам заплакав, край коника стоя:

– Нещаслива нам, коню, дорога,
Та й просватана дівчинонька моя.

Хоч би швидше вечора діждати,
Та й пошлю людей дівчину сватати.

Пошлю людей дівчину сватати,
А сам стану під вікном слухати.

А дівчина по світлоньці ходе,
Та й білі ручки до серденька ложе.

– Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Та й порадь мені, що людям казати.

Ой чи мені рушнички давати,
Та й чи мені іншого чекати?

Як приїхав мій миленький з поля,
Та й прив’язав коня та й до забора.

Та й прив’язав коня до забора,
Та й сам заплакав, край коника стоя.

– Нещаслива нам, коню, дорога,
Та й просватана дівчинонька моя.

Хоч би швидше вечора діждати,
Та й пошлю людей дівчину сватати.

Пошлю людей дівчину сватати,
А сам стану під вікном слухати.

А дівчина по світлоньці ходе,
Та й білі ручки до серденька ложе:

– Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Та й порадь мені, що людям казати.

Ой чи мені рушнички давати,
Тай чи мені іншого чекати.