Пісні

Да кругом мого двора да пшениченька яра,
Горою – овес.

Горою – овес. "Не по правді, козаче,
Не по правді, молодий, ти зо мною ой живеш.

Зо мною живеш, а як настане вечор,
Да вечор, вечорочок, ти до другої йдеш.

До другої йдеш". ‒ "Да посади, дівчино,
Да посади, молода, у воротях вербу.

В воротях вербу, да куди ж я не їду,
Да куди ж я не їду, а до тебе зайду.

До тебе зайду". ‒ "А скілько я садила,
Да скілько поливала ‒ не приймається.

Не приймається". ‒ "Да посади, дівчино,
Да посади, молода, черешнями двир.

Черешнями двир". ‒ "Да скілько ж я садила,
Да скілько ж поливала, не приймається

Не приймається, а любов же наша,
Да любов молодая, розлучається".

/ Летів орел через сад зелений
Да й став калину клювать. / 2

/ Сволоч-дівка парня й отруїла
Да й стала його питать: / 2

/ – Скажи, милий, скажи, чорнобривий,
Ой чого ж ти заболів? / 2

/ Чи од пива, ой чи од горілки,
Чи солодкого вина ? / 2

/ – Я й не од пива, я й не од горілки,
А придеться помірать. / 2

/ – Скажи, милий, скажи, чорнобривий,
Ой де ж тебе поховать? / 2

/ – Сховай мене, моя розлюбезна,
Де сходяться три шляхи. / 2

/ Один – з Дону, а другий – з Херсону,
Третій – з самої Москви. / 2

Ой вітер віє, повіває, й листя опада,
/ Ой плаче, тужить дівчинонька, милий покида. / 2

/ Ой не плач, дівко, й не журися, це ще не біда. / 2

/ Один полюбить, другий буде, ти ще молода. / 2

/ Ой ходить дівка понад морем – синє море гра. / 2

/ Ой хоче дівка утопиться – море не прийма. / 2

/ – Ой прийми мене, синє море, ще й сира земля. / 2

/ Ой як же мені надоїла жизнь сиретськая. / 2

Ой дубе, ти дубе, кучерявий дубе,
/ Шо на тобі, дубе, два голуби гуде. / 2

А третя голубка сидить та й воркоче:
/ ‒ Любив козак дівку, покинути хоче. / 2

‒ Нехай покидає, не буду журиться,
/ Пойду до річеньки да й буду дивиться. / 2

А на тій річеньці щука-риба грає,
/ Мені, молоденькій, парочки немає. / 2

Ой якби я знала, ой де моя пара,
/ Я б усю країну за день облітала. / 2

Я б усю країну за день облітала,
/ Я б свого милого здалека впізнала. / 2

Не так по картузу, як по козирочку,
/ Шо в мого милого брови, як шнурочки. / 2

/ Ой на ставу, на ставочку,
Пливуть качки в три рядочки. / 2

/ Одна качка одбилася,
Вона пари лишилася. / 2

/ – Або ж мене зарубайте,
Або мені пару дайте. / 2

/ – Шкода тебе зарубати.
А де ж тобі пару взяти? / 2

Ой спивсь козак, спився, з доріженьки збився,
/ Вороному коню на гриву схилився. / 2

‒ Ой коню, мій коню, коню вороненький,
/ Порадь мені, коню, бо я молоденький. / 2

‒ А я ж тебе, коню, і раджу, й не раджу,
/ Сідай ти на мене, я в поле спроваджу. / 2

А в полі дівчина пшениченьку жала,
/ Пшениченьку жала, кукіль вибирала. / 2

Пшениченьку жала, кукіль вибирала,
/ Вороному коню на гриву складала. / 2

По минутам серце ниє,
По сєкундам грудь болить,
/ Навєрно, милий вспоминає,
Друга, сволоч, не велить. / 2

Не велить другая сволоч,
Вона старша надо мной,
/ Ти завльокся же із другою,
Я страдаю за тобой. / 2

Я страдаю, страдать буду,
Сама себе змучила,
/ Ой тепер же я й узнала,
Шо не любиш ти мєня. / 2

Ти не любиш, тільки судиш,
Вечор прийде – ти не йдеш.
/ Раздушевная подружка,
Серцю жалю завдаєш. / 2

Найди, туча громовая,
Да збий милого з коня,
/ Щоб не їздив до другої,
Не розстроював мєня. / 2

/ Сидить мати під калиною, / 2
Плаче, тужить за дитино[ю].

/ ‒ Куди, доню, собираєшся? / 2
Слізоньками й умиваєш[ся].

/ ‒ Пойду, мамо, між чужії люди, / 2
Ой там мені да й худенько буд[е].

/ Буде в мене матінка чужая, / 2
Буде в мене свекруха лиха[я].

/ Діло зроблю ‒ вона й переробить, / 2
Слово скажу ‒ вона й перекаж[е].

/ ‒ Ти в нас діла да ще й не робила, / 2
А вже половину хліба з'їл[а].

Там, де Ятрань круто в’ється,
З-під каменя б’є вода,
/ Там дівчина воду брала,
Чорнобрива, молода. / 2

– Ти, дівчино, ти багата:
В тебе батько, мати є,
/ Двір широкий, хата біла,
А що в хаті – все твоє. / 2

А я бідний, сиротина,
Степ широкий – то ж мій сват,
/ Шабля, люлька – вся родина,
Сивий коник – то мій брат. / 2

Уродила мене мати в зелену неділю,
/ Дала мені гірку долю, де ж я її діну? / 2

Уродила мене мати в зеленому житі,
/ Дала мені гірку долю, мушу нею жити. / 2

Доле ж, моя доле, доленька гіркая,
/ Чом ти доле не такая, як доля чужая? / 2

Понесу ж я долю на торг продавати,
/ Нехто ж долі не купляє, даже не спитає. / 2

Принесла ж я долю із торгу додому,
/ Да й кинула гірку долю із плечей додолу. / 2

Ой лежиш ти, доле, ой шоб ти й не встала,
/ Як ти мені молоденькій вік проклопотала. / 2