/ Ти крапива, да ти крапивушка, / 2
Зеленая да коренистая.

/ Зеленая да коренистая, / 2
Усе поле да позеленила.

/ Усе поле да ще й доріженьки – / 2
Нема милому й проходоньки.

Да як було мнє лєт сємнадцать,
Да я й не знала нечого,
Ой наступило восємнадцять,
Я й полюбила й одного.

Я полюбила одного,
/ Ой полюбила я такого,
Шо й свою долю прокляла. / 2

Шо свою долю прокляла,
/ Личко біленьке, чорні брови,
Ще й тьомно-руси волоса. / 2

Ой гаю, мій гаю, густий – не прогляну,
/ Ой, що на тобі, гаю, ой, листєчка й нема[є]. / 2

Листєчка немає, вітер не колише,
/ Ой, що брат до сестриці, ой, часто листа пиш[е]. / 2

Ой, вин пише, пише, ой, у листах питає:
/ – Ой, чи привикла, сестро, ой, у чужому ж кра[ю]? / 2

– Ой, хоч не привикла, мушу привикати,
/ Ой, у розкошах жила, ой, треба се горе знат[и]. / 2

– Пусти мене, милий, до броду по воду,
/ Ой, до броду по воду, ой, до ридного ж род[у]. / 2

– Не пущу я, мила, й до броду по воду,
/ Ой, щоб не розказала, ой, про нашу й незгод[у]. / 2

– Ой, не буду, милий, не буду казати,
/ Ой, як будуть питати, ой, я вийду із хат[и]. / 2

Як будуть питати, то я вийду з хати,
/ Ой, на кіл похилюся, ой, сльозьми умиюс[я]. / 2

Ой мати, мати, яка я вродилася,
/ Нема того дня, щоб я не журилася. / 2

Ой візьму відра, пойду до криниченьки,
/ Принесу води для свого п'яниченьки. / 2

Ой несу воду, з відер вода лляється,
/ Ой як тяжко жить, а літа минаються. / 2

Ой чи воля, да чи неволя,
/ Ой да довела любов до горя. / 2

Од роботи світ кружиться,
/ Ой да на плєчо орьол садиться. / 2

– Ой ти орле сизокрилий,
/ Ой да скажи правду, де мой милий? / 2

– Що твий милий на роботі,
/ Ой да на сахарном ой заводі. / 2

– Що він робить, заробляє,
/ Ой да аж піт очи заливає? / 2

– Ой піт очи же заливає,
/ Ой да й а хазяїн його лає. / 2

– Що він робить, виробляє,
/ Ой да мідни труби виливає. / 2

Осєнь моя долгая,
Да ой осєнь моя долгая,
Судьба моя ж горькая.

З ким я буду жито жать,
Да ой з ким я буду жито жать,
З ким я буду ж вечерять.

Повечеряю сама,
Да ой повечеряю й сама,
Коли ж милого ж нема.

Десь мий милий на Дону,
Да ой десь мий милий на Дону,
Я й до його ж полину.

Увесь Дон я обійшла,
Да ой увесь Дон я обійшла –
Миленького не знайшла.

Тільки найшла долину,
Да ой тільки найшла долину,
В тій долині ж – калину.

В тій долині – калину,
Да ой в тій долині ж – калину.
Під калиной – могилу.

До могили припала,
Да ой до могили й припала,
Горко плакать начала.

– Вставай, милий, не лежи,
Да ой вставай, милий, не лежи,
Шлях, дорожку покажи.

– З ким ти, мила, сюда йшла,
Да ой з ким ти, мила, сюда йшла,
Шо ти мене ж тут знайшла?

Чи з бурею, чи з дощем,
Да ой чи з бурею, чи з дощем,
Чи з хорошим молодцем?

– Не з бурею, не з дощем,
Да ой не з бурею, не з дощем,
А з горечком да з плачем.

Понад нашим ланом да й пшениченька яром,
Ой горою – овес.

Горою – овес. "Не по правді, милий,
Да милий-чорнобривий, ой, ой зо мною живеш.

Зо мною живеш, да як прийде вечор,
Да вечор, вечорочок, ой, ой до другої й ідеш.

До другої йдеш, да до мене, дівки же,
Да дівки молодої, ой, ой голос подаєш.

Голос подаєш". – "Ой обсади, мила,
Да мила-чорнобрива, ой, ой вишеньками двир.

Вишеньками двир, да куди не йтимеш,
Да вітер [не заноситиме], ой, ой голосочок твий".

Ти дівчина, незамужня,
/ Не влюбляйся в дворянина, ой, бо не можна. /2

Що дворянин пізно ходить,
/ Не одную чорнявую, ой, з ума зводить. / 2

Ой звів з ума, ще й з розума,
/ Зоставайся, дівчинонько, тепер сама. / 2

– Не сама я зостаюся,
/ Єсть у лузі кущ калини, ой, прихилюся. / 2

Що й у лузі на калині,
/ Колихала дівчинонька, ой, дві дитини. / 2

Що й у лузі на дубочку,
/ Колихала дівчинонька, ой, сина й дочку. / 2

Колихала ще й плакала:
/ – Ой, чого ж я отця й неньки, ой, не слухала? / 2

Не слухала я свого роду,
/ Тепер мені, молоденькій, ой, з мосту в воду. / 2

/ Туман синій по долині, / 2
/ Лист широкий на калині. / 2

/ А ще ширший на дубочку, / 2
/ Кличе голуб голубочку: / 2

/ – Іди сюди, поцілую, / 2
/ Хоч не свою, дак чужую. / 2

/ – Нащо чужу цілувати, / 2
/ Своїй жалю завдавати? / 2

/ Своя плаче, ще й ридає, / 2
/ На шлях битий поглядає. / 2

/ Шляхом битим Ванька скаче, / 2
/ А під ним же сідло сяє. / 2