Пісні

Із-за гори та із-за гори
Ой вітрець повіває,
Ой мати дочку
Ой про життя питає.

Спитай, мати,
Та спитай, мати,
Ой сірого й утяти
Ой сіре утя ой на морі ночує.

Сіре утя, та сіре утя
Ой на морі ночує,
Ой воно ж моє
Ой все горенько чує.

Перве горе, та перве горе –
Ой свекруха лихая,
Ой друге горе –
Ой дитина малая.

Друге горе, та друге горе –
Ой дитина малая,
Ой третє горе –
Ой мій милий ревнивий.

Що сам їде, та що сам їде
Ой у поле орати,
Ой мене бере
Ой волів поганяти.

Ой гей, воли, та ой гей, воли,
Та сірі, половії,
Ой пройшли ж мої
Ой літа молодії.

/ Діду, діду,
Піди по калину. / 2
/ Не принесеш калиноньки –
Їй Богу, покину. / 2

/ Пішов дід по калину –
Там холодная вода. / 2
/ Стоїть баба на березі
Та все далі посила. / 2

/ А вже діда вода
По коліна залила. / 2
/ Стоїть баба на березі
Та все далі посила. / 2

/ А вже діда вода
Та й по плечі залила. / 2
/ Стоїть баба на березі
Та все далі посила. / 2

/ А вже діда вода
З головою залила. / 2
/ – Слава тобі, Господи,
Що старого вже нема. / 2

/ Ходить баба на березі
Да в долоні ріже. / 2
/ А дід із води
До берега лізе. / 2
А дід із води
З калиною лізе.

/ Зелене листя, білі каштани, / 2
/ Зелене листя, білі каштани,
Ой як же важко, як вечір стане. / 2

/ Ой як же важко, ой як же тяжко, / 2
/ Ой як же важко, ой як же тяжко,
Любила хлопця – забути важко. / 2

/ Любила хлопця півтора року, / 2
/ Любила хлопця півтора року,
Поки не взнали сусіди збоку. / 2

/ А як узнали – розщебетали, / 2
/ А як узнали – розщебетали,
Бодай же вони щастя не мали. / 2

/ Сусіди милі, сусіди злії, / 2
/ Сусіди милі, сусіди злії,
Краще гуляйте в нас на весіллі. / 2

/ Пийте, гуляйте, як самі знайте, / 2
/ Пийте-гуляйте, як самі знайте,
Де ходять двоє, не розлучайте. / 2

Коли б швидше вечір та й сонечко зайшло,
Може б, моє серце та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене, до моєї хати,
Одчиню дверечка – не почує мати.

А хоч і почує, то буде мовчати,
Вона не осудить рідного дитяти.

А як одчиняла, легенько зітхала,
Як випроваджала, правдоньки питала.

– Чи ти мене любиш, чи з мене смієсся?
До другої ходиш та й не признаєсся.

– Я ходив до тебе, ще й ходити буду,
Признаюсь по правді – сватати не буду.

На вгороді явори
Ой на вгороді явори,
Гуляли хлопці, як орли.

Вони гуляли, гуляли,
Ой вони гуляли, гуляли,
Що менших сестер любили.

Бо менших сестер любили,
Ой менших сестер любили,
А старших в оброк оддали.

Старша меншу гукнула,
Ой старша й меншу гукнула:
‒ Ой ходьом, сестро, до броду.

Ой ходьом, сестро, до броду,
Ой ходьом, сестро, до броду,
Будем дивиться й у воду.

Будем дивиться й у воду,
Ой будем дивиться й у воду,
Котора краща на виду.

Старша меншу турнула,
Ой старша й меншу турнула ‒
Тільки косою майнула.

На вгороді явори,
Ой на вгороді явори,
Гуляли хлопці, як орли.

Вони гуляли, гуляли,
Ой вони гуляли, гуляли,
І менших сестер любили.

І менших сестер любили,
Ой менших сестер любили,
Бо старших в оброк оддали.

Старша меншу гукнула,
Ой старша й меншу гукнула,
‒ Ой ходьом, сестро, до броду.

Ходьом, сестро, до броду,
Ой ходьом, сестро, до броду,
Будем дивиться й у воду.

Будем дивиться й у воду,
Ой будем дивиться й у воду,
Котора краща на виду.

Ой вийшов місяць із-за хмари,
Та й всю долину освітив,
/ Як освітив він ту долину,
Та й знов за хмару закотивсь. / 2

А в тій долині є хатина,
В хатині свічечка горить,
/ Там мати дочку научає –
Дочка заплакана сидить. / 2

– Ой доню, моя рідна доню,
Ти в мене донечка одна,
/ Усі дівчата заміж вийшли,
А ти осталася сама. / 2

– Ой мамо, моя рідна мамо,
За кого ж мені було йти,
/ Забрала милого другая –
Не можу я його знайти. / 2

Нічого в хаті більш не чути,
Лиш чути тихий плач дочки,
/ На третій вечір за нелюба
Дочка давала рушники. / 2

Ой вийшов місяць із-за хмари,
Та й знов за хмару закотивсь,
/ Та й освітив він ту долину,
Де ми кохалися колись. / 2

Ой гаю, мій гаю,
Ой гаю зелененький.
/ Чоми на тобі, гаю,
Ой, вітру й не буває? / 2

Вітру не буває,
Ой дерев не колише.
/ Що брат до сестриці,
Ой часто пісьма пише. / 2

Що він пише, пише,
Ще й сестру питає:
/ ‒ Чи привикла, сестро,
Ой у чужому краю? / 2

‒ Хоч я не привикла,
Ой треба привикати.
/ Я в розкоші зросла,
Ой треба горе знати. / 2

– Ой мамо, ой мамо, нащо породила,
/ Скажи мені, мамо, чом я нещаслива? / 2

Скажи мені, мамо, де терен зірвати,
/ Скажи мені, мамо, де щастя шукати? / 2

– Не треба зелений, доню, терен рвати,
/ Щастя само прийде, не треба шукати. / 2

– Чи ти мене, мамо, в квітках не купала,
/ Чи ти ж мені, мамо, щастя не бажала? / 2

– В квітках я купала, любистком вмивала,
/ А щастя не дала, бо й сама не мала. / 2

Ой там на горі, ой там на крутій,
/ Ой там сиділа пара голубів. / 2

Вони сиділи, воркувалися,
/ Сизими крильми обнімалися. / 2

Ой де не узявсь охотник-стрілець –
/ Розбив, розлучив пару голубів. / 2

Він голуба вбив, голубку прибив,
/ Узяв під полу, приніс додому. / 2

Узяв під полу, приніс додому,
/ Насипав пшонця аж по колінця. / 2

Голубка не їсть, голубка не п’є,
/ На крутую гору все плакати йде. / 2

Понад садом, садом
Та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою – овес.

Горою – овес.
– Та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе,
Зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Та ой як вечір настане,
Ой як вечір настане,
До другої йдеш.

До другої йдеш,
Та ой мені, молоденькій,
Ой мені, молоденькій,
Жалю завдаєш.

Понад садом, садом
Та пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою – овес.

/ Птичка невеличка
По полю літає, / 2
По полю літає.

/ По полю літає,
Травку розгортає, / 2
Травку розгортає.

/ Травку розгортає,
Сокола шукає, / 2
Сокола шукає.

/ – Соколоньку ясний,
Ти ж мій друг прекрасний, / 2
Ти ж мій друг прекрасний.

/ Жартуєш ти мною,
Як вітер – горою, / 2
Як вітер – горою.

/ Як вітер – горою,
Козак – дівчиною, / 2
Козак – дівчиною.

Сестра брату,
Та сестра брату та й рушник шила,
Вона шила та й вишива[ла].

Вона шила,
Та вона шила та й вишивала,
Гірко плакала-рида[ла].

– Чого, сестро,
Да чого, сестро, та гірко плачеш,
Чи ти з мене та й плати хоч[еш]?

– Ой не хочу,
Та ой не хочу я із тебе плати,
Нас родила та й одна ма[ти].

Нас родила,
Та нас родила та й одна мати,
Тобі дала та й панува[ти].

Тобі дала,
Та тобі дала та й панувати,
Мені дала та й горюва[ти].

Що у брата,
Та що у брата весь двір на помості,
Їде сестра до брата й у гост[і].

– Ховай, жінко,
Та ховай, жінко, весь хліб до комори,
Бо вже сестра доїжджа до дво[ру].

Ховай, жінко,
Та ховай, жінко, весь хліб до скоринки,
Їде сестра, везе дві дитин[ки].

Сестра братів,
Та сестра братів весь голос почула,
Назад коня та й поверну[ла].

– Чого, сестро,
Та чого, сестро, коня повертаєш,
Чого, сестро, та й не заїжджа[єш]?

– Ти думаєш,
Та ти думаєш, як я у дорозі,
Нема хліба у мене на во[зі]?

Є у мене,
Та є у мене хліб і сіль на возі,
Пообідаю з дітьми в доро[зі].

Та косив батько, косив я –
Та й викосили солов’я.
/ Соловей у саду: «тьох» да «тьох»,
Канареєчка.
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Грицько воли напува,
Ганна воду тяга,
– Ой, мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця. /

Та прийди, Грицю, й у неділю,
Та дам сорочку тонку й білу,
/ Соловей у саду: «тьох» да «тьох»,
Канареєчка.
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Грицько воли напува,
Ганна воду тяга,
– Ой, мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця. /

Та прийди, Грицю, в понеділок,
Та підем разом по барвінок,
/ Соловей у саду: «тьох» да «тьох»,
Канареєчка.
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Грицько воли напува,
Ганна воду тяга,
– Ой, мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця. /

Та прийди, Грицю, й у вівторок,
Та із’яжем(о) снопів сорок,
/ Соловей у саду: «тьох» да «тьох»,
Канареєчка.
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Грицько воли напува,
Ганна воду тяга,
– Ой, мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця. /

Та похильчасте деревечко
Похиляється,
Та покірливе дитя наше
Поклоняється.

Та розступіться, подруженьки,
Ще й ви, люди,
Та ой щось мені мій батенько
Казать буде.

Та будуть мене батько й мати
Поклоняти,
Та будуть мені щастя й долю
Дарувати.

Та даруй-даруй, мій батенько,
Щастя й долю,
Та коли даєш мене заміж
Молодую.

Щипала-ламала червону рожу,
/ Кидала-бросала на бистру воду. / 2

Кидала-бросала через ворота.
/ – Не смійся, козаче, що я сирота. / 2

Не смійся, козаче, що я сирота,
/ Якби прийшов сватать, то я б не пішла. / 2

– Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
/ Поїду в Росію, там кращу знайду. / 2

Об’їхав Росію, ще й городів п’ять,
/ Вернувся, дівчино, до тебе оп’ять. / 2

Об’їхав Росію, ще й городів сім,
/ Вернувся до тебе, сирітко, совсім. / 2

Як піду я в ліс-лісочок,
Наламаю лому.
/ Завів мене дурний розум
На чу..., на чужу сторону. / 2

А на чужій сторононьці
Ні батька, ні неньки,
/ Тільки в саду вишневому
Співав, співав соловейко. / 2

Співай, співай, соловейко,
Всіма голосами,
/ А я сяду та й заплачу
Дрібни..., дрібними сльозами. / 2