Пісні

В мене батько, як цвіт,
Зав’язав мені світ,
А матінка, як зоря,
Ой рано заміж оддала.

Рано заміж віддала
Й у велику сім’ю,
Й у велику сім’ю,
Ой в чужу-дальню сторону.

Що велика сім’я
Вся вечерять сіда,
А мене, молоду,
Та й посилають по воду.

Як по воду я йшла –
Й усміхалася,
А з водою я йшла –
То й прислухалася.

А з водою я йшла –
Прислухалася,
Чи не б’ється сім’я,
Чи не лається.

Мати дочки,
Ой мати дочки та й питається:
- Ой куди, доню, собирає[шся].

- Піду, мамо,
Ой піду, мамо, між чужіє люди,
Ой може мені там лучче буд[е].

Ой там гора,
Та ой там гора крем’янистая,
Ой уся сім’я норовиста[я].

Увся сім’я,
Ой уся сім’я вечерять сідає,
Ой невісточку води посила[є].

На досвітки собиралася,
З помийниці умивалася,
/ Ой дьор, гуляла, на бадьор гуляла,
Апчхи, чорнява з козаком стояла. / 2

З помийниці умивалася,
Рукавами утиралася,
/ Ой дьор, гуляла, на бадьор гуляла,
Апчхи, чорнява з козаком стояла. / 2

Рукавами утиралася,
У заслінку видивлялася,
/ Ой дьор, гуляла, на бадьор гуляла,
Апчхи, чорнява з козаком стояла. / 2

У заслінку видивлялася,
Бороною причесалася,
/ Ой дьор, гуляла, на бадьор гуляла,
Апчхи, чорнява з козаком стояла. / 2

Бороною причесалася,
До козака прибиралася,
/ Ой дьор, гуляла, на бадьор гуляла,
Апчхи, чорнява з козаком стояла. / 2

Ой гаю, мій гаю,
Та густий, не прогляну,
Ой чом на тобі, гаю,
Ой листячка й нема[є]?

Листячка й немає,
Та вітрець не колише,
Ой що брат до сестриці
Ой часто письма пиш[е].

Що він пише-пише,
Та й у листах питає:
‒ Ой чи привикла, сестро,
Ой у чужому кра[ю]?

‒ Хоч я й не привикла,
Та треба й привикати,
Ой я в розкоші зросла,
Ой треба горя знат[и].

Пусти ж мене, милий,
Та до броду й по воду,
Ой до броду й по воду,
Ой одвідати род[у].

‒ Не пущу я, мила,
Та до броду й по воду,
Ой бо ти все розкажеш
Ой про нашу й незгод[у].

Ой ковалю, коваль-коваленку,
Чом не куєш зранку-пораненьку.

Чи й у тебе жиліза немає,
Чи й у тебе сталі не хватає.

Єсть у мене і сталь, і сталина,
Єсть у мене дочка Катерина.

Єсть у мене дочка й Катерина,
Вона мені жалю наробила.

Вона ж мені жалю наробила,
Що звечора дитину зродила.

Що звечора дитину зродила,
До схід сонця до моря зносила.

До схід сонця до моря зносила
Вона його в морі й утопила.

Ой ви, вітри, вітри та морози,
Заметіть ви сліди та дороги.

Заметіть ви сліди та дороги,
Щоб не знали сусіди-вороги.

Щоб не знали куди я й ходила,
Щоб не знали, що я й наробила.

Ой летіла галка з глибокої балки.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой летіла друга з зеленого луга.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой летіла третя з куля-очерета.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой летіла п’ята, та й та кривоп’ята.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой летіла шоста, та й та кривохвоста.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой летіла сьома, та й та невесьола.
/ Розова, розова, розова-бірьозова,
Розова, розова, розова-бірьозова, / 2
/ На куль стала, куль достала,
Куль витягла, куль дала. / 2

Ой на дубові та гілки гнуться, ой,
Та й на козаку та й кудрі в’ються.

Ой на дубові та ще й гнучкіші, ой,
Та й на козаку та ще й кудріші.

Ой протри, дівко, та дрібнії сльози, ой,
Та поки зайду та й за бірьози.

За бірьози та й за садочок, ой,
Та й поки нарву та й ягідочок.

Ой на дубові та гілки гнуться, ой,
Та й на козаку та й кудрі в’ються.

Ой на дубові та ще й гнучкіші, ой,
Та й на козаку та ще й кудріші.

Та протри, дівко, та дрібні сльози, ой,
Та й поки зайду та й за бірьози.

За бірьози та й за садочок, ой,
Та й поки нарву та й ягідочок.

Ягідочок та й не нарвала, ой,
Та й соловейка та й успіймала.

Соловейко та щебетливий, ой,
Та скажи правду та й де мій милой.

А твій милий та й у шиночку, ой,
Та й п’є пиво-мед та й горілочку.

Ой походжено
Та й поброджено,
Ой коло броду кіньми.

Коло броду кіньми,
Ой то не кіньми жи,
Та й то не кіньми жи,
А журавонька з дітьми.

Журавонька з дітьми,
Ой журав грає жи,
Та й журав грає жи,
А журавонька скаче.

Журавонька скаче,
Ой дурна дівка жи,
Та й нерозумна жи,
А й за козаком плаче.

‒ Ой не плач, дівко жи,
Та й не плач, красна жи,
Бо ти зроду нещасна.

Ти зроду нещасна,
Ой нема щастя жи,
Та й нема й долі жи,
Та й нема й перестану.

Та косив батько, косив я,
Та й викосив солов’я.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

Та оженився в понеділок,
Та послав жінку по барвінок.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

Та оженився у вівторок,
Та узяв жінку пудів сорок.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

Та й оженився й у середу,
Та послав жінку по череду.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

Та оженився у четвер,
Та буде краще, ніж тепер.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

Та оженився у п’ятницю,
Та й узяв жінку-красавицю.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця молодця.

Та оженився у суботу,
Та й послав жінку на роботу.
Соловей у саду "тьох" да "тьох",
Канареюшки,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
Роман воли напува,
Гапка воду тяга,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертицця,
В Гриця шапка до лиця,
Люблю Гриця-молодця.

– Та повій, вітре, та буйнесенький,
З глибокого яру,
Прийди, прийди, та мій миленький,
З далекого кра[ю].

– Ой рад би я та й повівати –
Яр дуже глибокий,
Ой рад би я та прибувати –
Край дуже дальок[ий].

Та що я свого та миленького
В похід виряджала,
Дала йому та й зозуленьку,
Щоб рано кувал[а].

Та дала ж йому та й зозуленьку,
Собі – соловейка,
Щоб моєму та миленькому
Жилось веселень[ко].

– Ой не журися, та моя мила,
Я тут не журюся,
Виходь, виходь, та, мила, заміж,
Я тут оженюс[я].

Та бодай його та й оженила
Лихая година,
Зав’язала та мені руки
Малая й дитин[а].

Ой вона ж мені та й зав’язала,
Ніхто й не розв’яже,
Ніхто ж мені, та й молоденькій,
Правдоньки й не скаж[е].